Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 456/3077/15-ц
провадження № 61-2727св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2020 року у складі судді Гули Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 грудня 2001 року Голобутівська сільська рада Стрийського району Львівської області, розглянувши заяву ОСОБА_4, жителя с. Голобутів, про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 у зв`язку із скасуванням поняття "колгоспний двір" та наявності відмов про належні частки спадкового майна ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь, на той час ще неповнолітнього, прийняла рішення № 119 про оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ним, як приватний двір.
Однак 29 жовтня 2002 року на підставі вказаного рішення, але іншого змісту, було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, згідно з яким будинок належав на праві спільної часткової власності у рівних частках йому та ОСОБА_4 і, відповідно, проведено його реєстрацію в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації (далі - Стрийське МБТІ) (записаний в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 210 від 04 листопада 2002 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і після його смерті спірну частину житлового будинку прийняла в спадщину за заповітом його дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а після її смерті, 1/2 частину житлового будинку прийняв у спадщину її син - ОСОБА_2, якому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Зазначав, що відповідачка ОСОБА_3 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 і рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 лютого
2014 року її позов задоволено, а отже, 1/2 частини спірного житлового будинку належить йому, 1/2 частини, а відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інша.
Вказував, що про порушення свого права, підробку рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119, він дізнався у травні 2013 року під час судового процесу за позовом ОСОБА_2 до нього та Голобутівської сільської ради про визнання незаконним рішення Голобутівської сільської ради, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, яке набрало законної сили 09 лютого 2015 року,
в задоволенні позову відмовлено, а тому вважав, що він не пропустив строку звернення до суду з цим позовом.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1, видане 29 жовтня 2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119 у частині належності частини житлового будинку ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 14 грудня 2004 року, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т. та зареєстроване
в реєстрі за № 1-6040;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 18 травня 2013 року, видане ОСОБА_2 державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. та зареєстроване
в реєстрі за № 1523;
- скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 972524, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61652446253;
- визнати за ним право власності на вказану 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1, видане 29 жовтня 2002 року на підставі рішення виконкому Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119 в частині належності частини житлового будинку ОСОБА_4 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 14 грудня 2004 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-6040, видане ОСОБА_5 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 1523, видане ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 972524, реєстраційний номер будинку 61652446253.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки
у ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не було права на оформлення за ним 1/2 частини спірного житлового будинку у зв`язку
з відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування, тому позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі
за № 1-6040, виданого ОСОБА_5, та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1523, виданого ОСОБА_2, скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 972524, реєстраційний номер будинку 61652446253, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини зазначеного житлового будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дізнався про наявність свого порушеного права щодо спірного майна тільки в травні 2013 року, з позовом до суду позивач звернувся 22 липня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що дійсним рішенням є рішення ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня
2001 року № 119, яке наявне в протоколі № 45, дійшов правильного висновку про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1, виданого 29 жовтня 2002 року на підставі рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119, яке наявне в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок, щодо належності частини житлового будинку ОСОБА_4, оскільки в дійсності рішення від 27 грудня 2001 року № 119 стосувалось оформлення права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 лише за позивачем ОСОБА_1, який є внуком ОСОБА_4 .
У зв`язку з наявністю підстав для скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в частині належності 1/2 частини цього будинку ОСОБА_4, суд першої дійшов правильного висновку про визнання недійсними вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
На момент прийняття рішення Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119 позивач
ОСОБА_1 був неповнолітнім, а дії щодо реєстрації права власності на будинок вчиняла відповідачка ОСОБА_3, оскільки згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 вересня 2020 року № 5292, підписи від імені заявника ОСОБА_1 в лінійці "підпис замовника" двох замовлень в Стрийське державне комунальне районне БТІ (для реєстрації права власності на спірний будинок) № КЛИ/1030-3 та № КЛИ/1385-7
від 30 жовтня 2002 року, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи, виконані ОСОБА_3, тому підстав для висновку про те, що позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права при реєстрації права власності на будинок - 04 листопада 2002 року немає. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_2 немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій, пославшись на висновок судової почеркознавчої експертизи від 24 травня 2019 року № 6/270, не врахували, що цей висновок складений на замовлення слідчого, а згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України
у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зазначає, що у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його. Проте, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд в оскаржуваних судових рішеннях не мотивували, чому визнають цей доказ.
Вказує, що висновок експерта від 24 травня 2019 року № 6/270, наданий
у рамках кримінального провадження від 12 січня 2019 року
№ 12019140130000054, підтверджує факт підроблення рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області № 119 від 27 грудня 2001 року. При цьому позивач не пред`являв позовної вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області
від 27 грудня 2001 року № 119.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення
у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Оскільки рішення виконкому Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року N 119 в частині належності частини житлового будинку ОСОБА_4 недійсним не визнавалося, то й документи, якими оформлюється відповідне право є дійсними.
Зазначає, що про порушення свого права позивач довідався та міг довідатись ще 04 листопада 2002 року отримавши свідоцтво серії
НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок
АДРЕСА_1, який був зареєстрований Стрийським МБТІ на праві спільної часткової власності за позивачем та ОСОБА_4 .Таким чином, отримавши свідоцтво
серії НОМЕР_1 про право власності на вказаний житловий будинок, позивач, набувши на той час уже цивільну дієздатність у повному обсязі, довідався по порушення свого права, проте звернувся до суду за його захистомлише через 12 років і 8 місяців.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до рішення ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня
2001 року № 119 "Про оформлення права власності на житловий будинок
в с. Голобутів", розглянувши заяву ОСОБА_4 - жителя с. Голобутів про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, у зв`язку із скасуванням поняття "колгоспний двір" та наявності відмов про належну частку спадкового майна ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь
ОСОБА_1, керуючись "Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходиться в користуванні фізичних та юридичних осіб", та відповідно до пункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Голобутівська сільська рада вирішила: оформити право власності на житловий будинок на
АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 як приватний двір; доручити Стрийському МБТІ провести реєстрацію свідоцтва про право власності згідно з даним рішенням (а.с. 6, т. 1).
Саме такий зміст цього рішення підтверджується архівним протоколом
№ 45 засідання ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня
2001 року, додатком до якого долучено рішення № 119 (а.с. 143-146, 216-219, т. 1).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок
від 29 жовтня 2002 року серії АА № 011594, виданим Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації
(а.с. 7, 136, т. 1), житловий будинок на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частках.
Підставою для видачі цього свідоцтва вказано рішення Виконавчого комітету Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня 2001 року № 119.
В матеріалах інвентаризаційної справи на вказаний житловий будинок міститься рішення ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 27 грудня
2001 року № 119, на підставі якого видане вказане свідоцтво про право власності на будинок (а.с. 135, т. 1, а.с. 123, т. 3).
За змістом цього рішення вирішено оформити право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 у рівних частинах, що істотно відрізняється
від змісту рішення № 119, яке наявне в протоколі № 45 ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня
2001 року.
У зв`язку з існуванням двох рішень Голобутівської сільської ради під одним
і тим же номером і датованих однією і тією ж датою, але різних за своїм змістом, в рамках кримінального провадження від 12 січня 2019 року
№ 12019140130000054 призначено судову комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, згідно з висновком якої
від 24 травня 2019 року № 6/270 (а.с. 228-246, т. 2) друкований текст
в рішенні ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня 2001 року № 119, що міститься в протоколі № 45, та
в рішенні ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня 2001 року № 119, яке наявне в інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1, виконані з використанням різних друкарських машинок; відбиток гербової печатки Голобутівської сільської ради та підпис від імені ОСОБА_7
у графі "Сільський голова" в рішенні ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня 2001 року № 119, яке наявне
в протоколі № 45, нанесений гербовою печаткою Голобутівської сільської ради, а підпис виконаний ОСОБА_7 ; відбиток гербової печатки Голобутівської сільської ради та підпис від імені ОСОБА_7 у графі "Сільський голова" в рішенні ХV сесії ІІІ демократичного скликання Голобутівської сільської ради від 27 грудня 2001 року № 119, що міститься
в інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1, нанесений не гербовою печаткою Голобутівської сільської ради, а підпис виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 22, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2004 року, виданого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., ОСОБА_5 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 успадкувала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд (а.с. 24, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (а.с. 23, т. 1).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18 травня 2013 року, ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_5 успадкував 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд (а.с. 25, т. 1).
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 29 вересня 2014 року у справі № 456/2360/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 лютого 2015 року,
в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Голобутівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним рішення Голобутівської сільської ради, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частку будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом відмовлено (а.с. 10-13, т. 1).
Згідно з висновком експерта від 16 вересня 2020 року № 5292 підпис
від імені заявника ОСОБА_1 в лінійці "підпис замовника" двох замовлень в Стрийське державне комунальне районне БТІ КЛИ/1030-3 та
№ КЛИ/1385-7 від 30 жовтня 2002 року виконані ОСОБА_3
(а.с. 68-71, т. 4).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені
в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.