Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 559/2760/20
провадження № 61-3909св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дубенське міжрайонне управління водного господарства, Південне міжрайонне управління водного господарства,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Південного міжрайонного управління водного господарства на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського міжрайонного управління водного господарства (далі - Дубенське МУВГ), Південного міжрайонного управління водного господарства (далі - Південне МУВГ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 1977 року він був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем (яке у подальшому було перейменовано вДубенське МУВГ). 04 жовтня 2017 року він переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії, а 29 травня 2020 року його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу підприємства від 29 травня 2020 року № 42-к.
Позивач уважав наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. 25 березня 2020 року його попередили про вивільнення із займаної посади з 29 травня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з одночасною пропозицією з переліком посад, на котрі він мав право перевестися з урахуванням освіти, кваліфікації тощо, подавши відповідну заяву. За своєю освітою, кваліфікацією, стажем та досвідом роботи в Дубенському МУВГ він відповідає кваліфікаційним вимогам посади "сторож", оскільки має вищу освіту за спеціальністю "Гідромеліорація" та кваліфікацію "Інженер-гідротехнік". На момент звільнення його безперервний стаж у Дубенському МУВГ становив 42 роки 7 місяців 10 днів.
27 березня 2020 року він написав на ім`я начальника Південного МУВГ, правонаступника Дубенського МУВГ, заяву про бажання перевестися на посаду сторожа, проте наказом останнього від 29 травня 2020 року № 42-к його звільнили.
При цьому, пунктами 76-79 наказу Південного МУВГ від 06 травня 2020 року № 34-ос у порядку переведення з Дубенського МУВГ були прийняті на роботу чотири працівники на посаду сторожа: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мають середню або середню спеціальну освіту, найбільший безперервний стаж роботи на підприємстві наявний у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 орієнтовно до 10 років. Тому, під час здійснення процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні статті 42 КЗпП України.
14 травня 2020 року відбулося засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ. Дане засідання профкому було проведене у закритому режимі, без запрошення членів профспілки, згоду на звільнення котрих власне і мав дати профспілковий комітет. Тому, він був позбавлений права на захист своїх трудових прав, в тому числі на надання членам профспілкового комітету своїх доводів щодо своєї кваліфікації, продуктивності праці, наявності інших обставин, які підлягали з`ясуванню для визначення наявності (відсутності) в того чи іншого працівника переважного права на залишенні на роботі. Зі змісту протоколу засідання профспілкового комітету Дубенського МУВГ взагалі не вбачається, що Дубенським МУВГ проводився який-небудь порівняльний аналіз працівників щодо залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України. Навпаки, з останнього вбачається лише формальне голосування за вивільнення працівників згідно з попередньо наданого списку, без будь-яких обговорень і застережень.
Окрім того, на момент його звільнення, 29 травня 2020 року він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області. Однак, Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, чим порушив приписи частини третьої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним і скасувати наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення його з роботи; поновити його на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення - 29 травня 2020 року; стягнути з Південного міжрайонного управління водного господарства на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ Дубенського міжрайонного управління водного господарства від 29 травня 2020 року № 42-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного міжрайонного управління водного господарства з дати звільнення - 29 травня 2020 року.
Стягнуто з Південного міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 30 травня 2020 року до 21 жовтня 2021 року у розмірі 82 346,55 грн, за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами у справі: Дубенським МУВГ та Південним МУВГ допущено порушення трудового законодавства, яке гарантує працевлаштування вивільнюваного у зв`язку зі скороченням штату працівника, оскільки під час здійснення процедури звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Дубенським МУВГ не було враховане його переважне право на залишення на роботі у розумінні статті 42 КЗпП України.
Судом також враховано, що на момент звільнення позивача він був депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, однак Дубенське МУВГ не повідомило про його плановане вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення Дубенську районну раду, як того вимагає положення частини третьої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу Південного МУВГ залишено без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року - без змін
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено незаконно.
Крім того, апеляційний суд вказав, що відповідальність правильно була покладена на Південне МУВГ, оскільки воно є правонаступником всіх прав та обов`язків Дубенського МУВГ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, Південне МУВГ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про незаконність звільнення позивача, оскільки роботодавцем були дотримані всі вимоги закону при його звільненні, через скорочення чисельності та штату працівників.
Посилання судів на те, що позивача не було викликано на засідання профспілки, вважає безпідставним, оскільки протокол за результатами такого засідання є чинним та ніким не оскаржувався.
Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Південним МУВГ, не переводився до нього у встановленому законом порядку. Тому його поновлення на роботі на посаді інженера з використання водних ресурсів І категорії Південного МУВГ, у якому він ніколи не працював, є незаконним, оскільки Дубенське МУВГ ще не припинилось як юридична особа.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та не впливають на правильність їх судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
01 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 жовтня 1977 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу інженером-меліоратором у Дубенське управління експлуатації осушувальних систем.
17 вересня 1982 року переведений на посаду виконувача обов`язків (далі - в. о.) старшого інженера-меліоратора (наказ від 21 вересня 1982 року № 129).
01 грудня 1987 року переведений на посаду інженера з ремонту меліоративної мережі І категорії (наказ від 01 грудня 1987 року № 172).
01 вересня 1988 року Дубенське управління експлуатації осушувальних систем було перейменоване в Дубенське управління меліоративних систем, де ОСОБА_1 продовжив працювати провідним інженером (наказ від 10 серпня 1988 року № 2).
21 грудня 1993 року переведений начальником ремонтно-будівельного відділу (наказ від 21 грудня 1993 року № 156).
22 березня 1996 року переведений на посаду в. о. начальника управління (наказ від 22 березня 1996 року № 62).
15 квітня 1998 року призначений начальником управління (наказ Держкомводгоспу від 14 квітня 1998 року № 43-П).
01 січня 2005 року Дубенське управління меліоративних систем було перейменоване в Дубенське МУВГ (наказ від 29 грудня 2004 року № 63-В).
04 жовтня 2017 року переведений на посаду інженера з використання водних ресурсів І категорії (наказ від 02 жовтня 2017 року № 240-ос).
ОСОБА_1 закінчив Рівненський сільськогосподарський технікум 28 лютого 1973 року та отримав кваліфікацію "Технік-гідротехнік", а у 1984 році закінчив Український Дружби народів інститут водного господарства за спеціальністю "Гідромеліорація" та здобув кваліфікацію "Інженер-гідротехнік", про що свідчать дипломи НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 27 лютого 2020 року № 175 "Про реорганізацію Дубенського міжрайонного управління водного господарства" реорганізовано Дубенське МУВГ шляхом його приєднання до Південного МУВГ. Відповідно до положень даного наказу Південне МУВГ є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Дубенського МУВГ.