Постанова
Іменем України
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/15064/20
провадження № 61-17973св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рада адвокатів міста Києва,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Якимець О. І., від 17 травня 2021 року, та постанову Київського апеляційного суду, прийняту у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І., від 23 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ради адвокатів міста Києва про визнання бездіяльності протиправною.
Позовна заява мотивована тим, що 05 листопада 2020 року він звернувся до Ради адвокатів міста Києва з письмовою заявою з приводу розгляду його попередніх заяв та з інших питань. Коли встановлений Законом України "Про звернення громадян" строк розгляду вказаної заяви минув, а відповіді він не отримав, йому в секретаріаті Ради адвокатів міста Києва повідомили, що заява ще перебуває на розгляді.
Вважав, що відповідачем допущено бездіяльність та порушено вимоги Законів України "Про звернення громадян" та "Про інформацію".
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяви від 05 листопада 2020 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання письмової відповіді на його звернення від 05 листопада
2020 року вх №3822.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Ради адвокатів міста Києва про визнання бездіяльності протиправною задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Ради адвокатів міста Києва щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду заяви
ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року (вх №3822).
У решті частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження направлення відповіді на заяву позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 05 листопада 2020 року, суди виходили з того, що копія відповіді на запит за вх № 3822 свідчить про надання ОСОБА_1 відповіді по суті поставлених ним у зверненні питань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
02 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 17 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 23 вересня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови
у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги стосувалися надання відповіді Радою адвокатів міста Києва на три питання, а у листі-відповіді наявна часткова відповідь лише на одне питання.
Також заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 826/538/17 (провадження №К/9901/21600/18), від 31 липня 2019 року у справі № 320/3400/16-а (провадження №К/9901/23046/18), від 21 листопада 2019 року у справі № 518/1013/17 (провадження № К/9901/51948/18), від 24 грудня 2019 року у справі № 826/19893/16 (провадження №К/9901/17248/18), від 13 лютого 2020 року у справі № 520/3571/17 (провадження №К/9901/35605/18).
Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку, однак ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року касаційна скарга Ради адвокатів міста Києва була залишена без руху, а ухвалою Верховного суду від 23 лютого 2022 року касаційна скарга Ради адвокатів міста Києва визнана неподаною та повернута заявнику в зв`язку з неусуненням недоліків.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
11 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу із Подільського районного суду м. Києва.
19 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ради адвокатів міста Києва із заявою, у якій просив:
- пояснити, чому саме Рада адвокатів міста Києва порушила встановлені строки розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняття відповідного рішення;
- повідомити причини відмови Ради адвокатів міста Києва на засіданнях
19 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року розглянути заяву
ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- повідомити, чи розглядались Радою адвокатів міста Києва на засіданнях 19 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року заяви про видачу свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю, подані після 17 вересня 2020 року.
З відповіді Ради адвокатів міста Києва вбачається, що у зв`язку з великим навантаженням та розглядом значної кількості звернень та поточних питань, викликаних складною епідеміологічною ситуацією та обмеженнями, встановленими Кабінетом Міністрів України, розгляд заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про прав на зайняття адвокатською діяльністю разом з іншими відбудеться на черговому засіданні Ради адвокатів міста Києва, яке призначено на 23 листопада 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки