Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 541/349/20
провадження № 61-3699св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Чумак О. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона має вищу педагогічну освіту та тривалий стаж роботи в дитячих дошкільних закладах. З 01 серпня 1989 року працювала вихователем Великосорочинського закладу дошкільної освіти (далі - ЗДО) (ясла-садок) "Ластівка", звідки її звільнено наказом завідувача закладу від 07 листопада 2019 року № 22. Своє звільнення із займаної посади вважала незаконним та окремо оскаржує в судовому порядку. Передувало звільненню особисте неприязне відношення до неї керівництва закладу, його моральні утиски та безпідставне переслідування.
Так, 28 жовтня 2019 року адміністрацією Великосорочинського ЗДО (ясла-садок) "Ластівка" направлено на ім`я начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л. М. лист-звернення, виконане рукописно ОСОБА_2 та підписане відповідачами, з використанням штампу дошкільного закладу. Зміст такого звернення негативно характеризує її трудову діяльність та поведінку, як аморальну та антисоціальну, порочить її ділову репутацію, як педагогічного працівника. Своїми висловлюваннями та відверто неправдивими даними відповідачі фактично формують негативну думку про неї у мешканців територіальної громади та представників органу місцевого самоврядування, оскільки дають підстави вважати, що раніше вона неодноразово порушувала трудову дисципліну і загальновизнані норми моралі й етики.
Також вказувала на завдання їй моральної шкоди, спричиненої поширенням негативної інформації, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, порушенням нормальних життєвих зв`язків, що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недостовірною і такою, що порушує її особисті немайнові права та підлягає спростуванню інформацію, поширену відповідачами в підписаному ними листі-зверненні від 28 жовтня 2019 року, адресованому на ім`я начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л. М., а саме: "Чому "заслужену" виховательку ОСОБА_1 вигнали із колгоспного дитсадка " Берізка", із дитсадка с. Солонці, навіть "зарекомендувала" себе на фермі, з якої теж попросили…", "Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчику…";
- у порядку спростування негативної інформації відкликати із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району вказаний лист-звернення за підписом відповідачів;
- зобов`язати ОСОБА_18, як завідувача Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) "Ластівка" протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили оголосити на зборах трудового колективу резолютивну частину рішення суду у її присутності та присутності начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л. М. ;
- стягнути з кожного із відповідачів на її користь по 4 723 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- розподілити судові витрати, понесені нею у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2021 року у складі судді Куцин В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 викладену в листі-зверненні від 28 жовтня 2019 року № 66, адресованому начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк А. М., а саме: "Чому "заслужену" виховательку ОСОБА_1 вигнали з колгоспного дитсадка " Берізка", з дитсадка с. Солонці, навіть "зарекомендувала" себе на фермі, з якої теж попросили..." та "користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика".
Спростовано недостовірну інформацію шляхом відкликання з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району листа-звернення за підписом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 від 28 жовтня 2020 року за № 66 до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) "Ластівка", протягом десяти днів після набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди у розмірі 6 500 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_18 оголосити на зборах трудового колективу резолютивну частину рішення суду в присутності ОСОБА_1 та начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк Л. М., решти позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з посилання на висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 30 листопада 2020 року, мотивовано тим, що поширена відповідачами спільним листом-зверненням від 28 жовтня 2020 року № 66 інформація є фактичним твердженням, неправдивою, недостовірною й такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача. Тому підлягає спростуванню у спосіб, в який була поширена, шляхом відкликання листа із відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району, куди він був адресований.
Завдана позивачу спільними діями відповідачів моральна шкода, яка полягає у поширенні образливої та неправдивої інформації, підлягає відшкодуванню в солідарному порядку з усіх відповідачів у загальному розмірі 6 500 грн, що становить мінімальну заробітну плату на час ухвалення судом рішення.
Суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та практику Верховного Суду.
Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 жовтня 2021 року, ухваленим за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка Ю. В., стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 з кожного по 333,30 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_18 задоволено частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачами у листі-зверненні від 28 жовтня 2020 року № 66 до Великосорочинського дошкільного навчального закладу (ясла-садка) "Ластівка" інформація щодо ОСОБА_1 є оціночним судженням та не є предметом судового захисту. Вимоги позову про її спростування та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, як похідні.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції неправильно відобразив висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 30 листопада 2020 року, згідно з яким перше оспорюване речення містить, як оціночні судження, так і твердження, а друге речення містить лише образливі висловлювання, хоча є негативними.
При цьому, апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, якими розтлумачено положення відповідних статей, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оспорювана нею інформаціє є оціночним судженням, оскільки вона є конкретною та її можливо перевірити, але відповідачі відповідних фактів не довели.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги відповідний висновок судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, не навівши при цьому належних обґрунтувань його неврахування.
Апеляційний суд невірно застосував судову практику Верховного Суду, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та релевантні рішення Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
24 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 01 серпня 1989 році працює на посаді вихователя Великосорочинського дитячого ясла-садочок "Ластівка", який змінював назву на Великосорочинський ЗДО (ясла-садок) "Ластівка".
З 03 липня 2017 року Великосорочинський ЗДО (ясла-садок) "Ластівка" передано до власності Великосорочинської сільської ради, що підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1, виданої на ім`я ОСОБА_1, і не заперечується відповідачами.
28 жовтня 2019 року відповідачі підготували та підписали лист-звернення, який зареєстрували у Великосорочинському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) "Ластівка" за № 66, і направили начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Лабудяк А. М. У листі, даючи характеристику особі позивача та виконання нею посадових обов`язків, серед іншого зазначали… " чому "заслужену" виховательку ОСОБА_1 вигнали із колгоспного дитсадка " Берізка", із дитсадка с. Солонці, навіть "зарекомендувала" себе на фермі, з якої теж попросили..." та "користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика" та що не бажають, щоб в їхньому колективі працювала позивач (том 1, а. с. 9).
Згідно з повідомленням Миргородського міськрайонного суду від 21 січня 2021 року № 01-31/7/2021 у період з 2015 року до жовтня 2019 року справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 за статтею 173 КУпАП, у зв`язку зі справлянням природних потреб у громадських місцях до суду не надходила і судом не розглядалася.
Відповідно до висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 30 листопада 2020 року висловлювання "Чому "заслужену" виховательку ОСОБА_1 вигнали із колгоспного дитсадка " Берізка", із дитсадка с. Солонці, навіть "зарекомендувала" себе на фермі, з якої теж попросили...", що міститься в тексті першого речення третього абзацу листа-звернення від 28 жовтня 2019 року № 66, виражене у формі фактичного твердження про те, що "виховательку Відіборець" звільнили з займаної посади у дитячому садочку " Берізка", у дитячому садочку у селі " Солонці", а також про те, що вона виявила себе незадовільно "на фермі", з якої її теж звільнили; а також у формі оцінного судження, що виражає ставлення адресанта до повідомлюваного.
У висловлюваннях "Чому "заслужену" виховательку Відіборець вигнали із колгоспного дитсадка " Берізка", із дитсадка с. Солонці, навіть "зарекомендувала" себе на фермі, з якої теж попросили...", "Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика і це бачать і вихователі і діти" в тексті листа-звернення від 28 жовтня 20|9 року № 66 міститься негативна інформація стосовно ОСОБА_1 .
У висловлюванні "Користується дитячими унітазами, бо до туалету не дійде, або справляє нужду під парканом майданчика і це бачать і вихователі, і діти" у тексті листа-звернення міститься інформація образливого характеру стосовно ОСОБА_1 (том 2, а. с. 15-23).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 716/2112/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19, від 08 квітня 2021 року у справі № 551/881/16-ц та від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.