Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 536/2127/18
провадження № 61-16788св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2,
третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О. В.
Позовна заява мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 листопада 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
Зазначала, що 12 грудня 2018 року нотаріусом їй повідомлено про існування заповіту, складеного зі слів її батька 15 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на час смерті він заповів своїй дружині ОСОБА_2 .
Посилалася на те, що за життя батько повідомляв, що не має наміру складати заповіт, вказуючи, що після його смерті всім спадкоємцям дістанеться порівну згідно із законом.
Крім того, оспорюваний заповіт складений без підпису її батька, без прочитання та ще й за день до його смерті.
Вважала, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Зокрема, заповіт посвідчений нотаріусом Ганночкою О. В. поза межами його нотаріального округу.
Крім того, з оспорюваного заповіту видно, що заповіт прочитаний вголос нотаріусом і свідками, тобто при відсутності фізичних вад у її батька він не читав та не підписував його. Норма щодо прочитання заповіту нотаріусом взагалі відсутня.
У тексті заповіту та в посвідчувальному написі зазначений ОСОБА_4, тобто відсутнє по батькові заповідача. Також відсутній текст: "Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним (нею) свідків" та не вказані прізвища, імена, по батькові свідків, місця їх реєстрації або проживання. Отже нотаріусом не додержана форма складання посвідчувального напису.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. від 15 травня 2018 року, реєстраційний номер 977.
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ганночкою О. В. від 15 червня 2018 року за номером 977.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що нотаріальна дія вчинена поза межами міського нотаріального округу, до якого відноситься приватний нотаріус Ганночка О. В.
Оскільки село Кривуші Полтавської області Кременчуцького району, де було посвідчено оспорюваний заповіт, відноситься до Кременчуцького району, а отже, до Кременчуцького районного нотаріального округу, відтак, приватний нотаріус Ганочка О. В., який є нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, не мав права вчиняти нотаріальну дію поза межами свого нотаріального округу.
У зв`язку з вказаним, районний суд дійшов висновку про недоцільність надавати обґрунтування іншим обставинам, які викладені у позові, оскільки встановлення судом порушення порядку посвідчення заповіту, в даному випадку за межами нотаріального округу, є самостійною та достатньою підставою для визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича задоволено.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Відмовлено з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо недійсності заповіту з підстав його посвідчення поза межами нотаріального округу приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу Ганночки О. В. є неправильними, оскільки норми законодавства України не передбачають заборони особі звернутися до будь-якого нотаріуса з метою вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту. Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20.)
При цьому позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують, що у спадкодавця були відсутні фізичні вади або хвороби, які б заважали йому особисто прочитати та підписати заповіт, що вказує на відсутність передбачених законом підстав для підписання заповіту замість заповідача іншою особою та свідчить про порушення при посвідченні оспорюваного заповіту вимог закону щодо його форми.
Зазначає, що районний суд, ухвалюючи судове рішення, обґрунтував його лише однією підставою позову - посвідчення заповіту нотаріусом поза межами нотаріального округу, при цьому залишив поза увагою інші підстави, зазначені у позові.
Вважає, що нотаріус при посвідченні заповіту незаконно застосував положення статей 1248, 1252, 1253 ЦК України, оскільки заповідач не мав фізичних вад, які б заважали йому самостійно прочитати чи підписати документ.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення районного суду фактично через зміну судової практики та не застосував практику Верховного Суду, яка є обов`язковою для застосування на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України. При цьому апеляційний суд зазначив, що "суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі", хоча вона посилалася на порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 756/10183/16-ц (провадження № 61-6108св19).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Каларашу А. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу повернуто на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2018 року (том 1, а. с. 10).
15 травня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночко О. В., відповідно до якого все його майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_3 на час смерті він заповідав своїй дружині ОСОБА_2 (том 1, а. с. 12).
У зв`язку з тим, що заповідач хворів, на його особисте прохання та його дорученням, в його присутності та в присутності нотаріуса та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, текст заповіту підписано ОСОБА_7 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.