Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 464/1328/18
провадження № 61-11050св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старенького Остапа Степановича на постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шандри М. М., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 10 квітня 2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладено кредитний договір № 615/26-162, та з метою забезпечення вимог за кредитним договором того ж дня укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
11 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено оспорюваний виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 215, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 41,8 кв. м, загальною площею 72,9 кв. м.
Вказувала на те, що ні банк, ні нотаріус, який вчинив виконавчий напис, не надсилали на її адресу письмові вимоги про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Зазначала, що заборгованість за кредитним договором є спірною, оскільки вона оплачувала платежі за кредитним договором в більшому розмірі, ніж це передбачено умовами договору, та не допускала порушення своїх зобов`язань.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 11 січня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 215, таким, що не підлягає виконанню, а саме про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 41,8 кв. м, загальною площею 72,9 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року, ухваленим у складі судді Бойко О. М., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 11 січня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 215, таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та у дотриманні стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання вимоги про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив положення статті 88 Закону України "Про нотаріат".
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" - Акціонерне товариство "Альфа-Банк".
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що доказом безспірності заборгованості можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, які стягувачем нотаріусу не подані.
Стягувачем дотримано необхідні умови для вчинення виконавчого напису, зокрема, на момент його вчинення заборгованість була безспірна, вимога про позасудове врегулювання надіслана боржнику, хоч ним і не отримана, але таке, на думку колегії мало місце з вини самого боржника (з огляду на те, що така надіслання за адресою, вказаною самим боржником у договорах, укладених з банком), розмір заборгованості на момент розгляду справи боржником не спростовано, а тому відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старенький О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою із порушенням норм процесуального права, а саме через неврахування преюдиції, безпідставне недослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статті 88 Закону України "Про нотаріат", статей 628, 629, 651, 1051 ЦК України.
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором не є безспірною, так як станом на день вчинення напису нею не було допущено простроченої заборгованості. Вказана обставина є преюдиційною та встановлена постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі № 464/4824/18 за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, ОСОБА_1 згідно з умовами договору зобов`язана була згідно з графіком погашення кредиту щомісяця до 10 числа сплачувати кредиторові 5 933,55 грн без можливості дострокового погашення, окрім як за окремим письмовим договором.
Натомість ОСОБА_1, не допускаючи прострочення виконання своїх зобов`язань, з дня укладення договору і до квітня 2017 року сплачувала банку грошові кошти у розмірі щонайменше по 7 400,00 грн щомісячно.
Враховуючи положення пунктів 1.1.1, 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, надлишково внесені позичальником кошти мали обліковуватися на окремому рахунку для зарахування плати ануїтентного платежу при настанні строку виконання зобов`язання.
Отже, станом на останній день заявленого у заяві на вчинення виконавчого напису періоду заборгованості (13 жовтня 2017 року) у ОСОБА_1 не було будь-якої простроченої заборгованості, оскільки на вказаний момент нею було сплачено на користь банку 791 146,95 грн, тоді як згідно з графіком погашення заборгованості вона мала сплатити не більше 676 424,70 грн (основної заборгованості та відсотків) на вказану дату. Сплачених позивачем коштів на користь банку коштів було достатньо для виконання грошових зобов`язань до травня 2019 року включно.
Крім того, подані банком нотаріусу документи містили суперечливу інформацію щодо розміру грошових зобов`язань ОСОБА_1 перед банком та щодо відсоткової ставки за кредитним договором.
Згідно з умовами кредитного договору відсоткова ставка ОСОБА_1 становила 16 % річних, тоді як нотаріусу разом із копією кредитного договору банком був наданий розрахунок заборгованості та довідка про розмір заборгованості, де відсоткова ставка була вказана в розмірі 21 % річних, починаючи з жовтня 2008 року.
Нотаріус при вчиненні напису не перевірив подані банком документи, зокрема на предмет заявленої банком відсоткової ставки (21 %) і її відповідності умовам кредитного договору (16 %).
Апеляційний суд не перевірив доводів боржника щодо спірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису, зокрема не надав оцінки факту стягнення неіснуючої заборгованості, факту незаконного одностороннього підняття банку всупереч умовам договору відсоткової ставки, фактів здійснення позичальником належного погашення строкової заборгованості, наявності між сторонами іншого судового спору, що виник із кредитного та іпотечного договору, який при цьому ж вирішено на користь позичальника.
Також апеляційний суд не врахував, що спірність заборгованості підтверджувалася і тим, що станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі в Сихівському районному суді м. Львова розглядалася цивільна справа № 464/4824/18 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки не враховав преюдиційної обставини про незаконне одностороннє підвищення банком відсоткової ставки за кредитним договором, встановленої постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у справі №464/4824/18 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі
№ 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18) та у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 761/28870/15-ц (провадження № 61-884св17), від 10 жовтня 2018 року у справі № 466/6825/14-ц (провадження № 61-6519св18), від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, від 31 січня 2018 року у справі № 285/2975/16-ц (провадження № 61-31641св18).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
16 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у цій справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", укладено кредитний договір № 615/26-162, згідно з умовами якого кредитор надає позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 404 000,00 грн (кредит), зі сплатою 16 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених додатком № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 10 квітня 2023 року, на умовах, визначених договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку
квартиру АДРЕСА_1 .
11 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис (реєстраційний № 215) про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка складається із трьох житлових кімнат та кухні, житловою площею 41,8 кв. м, загальною площею 72,9 кв. м, з метою погашення заборгованості за період з 13 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2017 року у розмірі 340 786,04 грн, з яких: строкова заборгованість - 287 676,57 грн, прострочена заборгованість - 14 819,28 грн, строкова заборгованість за відсотками - 529,39 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 37 760,83 грн.
27 лютого 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В. відкрито виконавче провадження № 55895581 з виконання вказаного виконавчого напису.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.