ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/1427/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Варданян А.А.,
відповідача - Жиліч С.М.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Євстигнеєвої Н.М.
від 19.08.2021 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дармін М.О., Березкіна О.В., Іванов О.Г.
від 23.12.2021
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Профіт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсними з моменту укладання договору купівлі-продажу № 771 від 13.07.2012 і додаткових угод № 1 від 30.09.2012, № 2 від 31.10.2012 до вказаного договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Профіт" про: визнання недійсним, з моменту укладання, договору купівлі-продажу від 13.07.2012 № 771, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", як продавцем; визнання недійсним, з моменту укладання, доповнення від 30.09.2012 № 1 до договору від 13.07.2012 № 771, укладене між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", як продавцем; визнання недійсним, з моменту укладання, доповнення від 31.10.2012 № 2 до договору від 13.07.2012 № 771, укладене між Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", як продавцем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини укладено з метою незаконного заволодіння грошовими коштами позивача, про що свідчить порушення при укладенні договору та доповнень до нього: вимог частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо внесення змін до договору в частині зміни предмету закупівлі; статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо встановлення умовами спірного Договору поділу предмету закупівлі. Позивач на підставі статті 228 Цивільного кодексу України вказував, що оспорюваний правочин спрямований на незаконне заволодіння майном (коштами) позивача, внаслідок чого суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та має бути визнаний судом недійсним відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
07 грудня 2011 року комітетом конкурсних торгів Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" прийнято рішення про затвердження документації конкурсних торгів на закупівлю "Труби сталеві 27.22.1, 8 лотів", яке оформлене протоколом комітету конкурсних торгів за № 564-т (надалі - рішення Комітету конкурсних торгів від 07.12.2011 № 1720-т).
20.12.2011 опубліковано у відповідних міжнародних виданнях № 51(73), № 22814 оголошення про проведення вказаної процедури закупівлі.
10.01.2012 проведено розкриття пропозицій конкурсних торгів, що оформлено протоколом комітету конкурсних торгів № 20-т.
10.02.2012 в Інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" номер 18 (620) опубліковано повідомлення (оголошення № 075685) про акцепт 07.02.2012 пропозицій конкурсних торгів.
За результатами проведення процедури закупівлі 13 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Інко-Профіт" (надалі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 771 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у певний строк у власність Покупця товар згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до специфікації № 1 (додаток №1) Постачальник повинен був поставити Покупцю товар: труба зварювальна ГОСТ 10706-76 д. 720х12 мм (без різьби) 09Г2С в кількості 25 тонн; труба обсадна ГОСТ 632-80, вик. А, д. 340х10,9 мм, група міцності Д, ОТТМ, в кількості 60 тонн; труба обсадна ГОСТ 632-80, вик. А, д. 245х 11,1 мм, група міцності Д, ОТТГ в кількості 130 тонн; труба обсадна ГОСТ 632-80, вик. А, д. 178x10,4 мм, група міцності Д, ОТТГ в кількості 30 тонн. Всього Постачальник мав поставити Покупцю товар на загальну суму 9 519 900,00 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 4.1 Договору сума договору складає 9 519 900,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 586 650,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1 Договору товар поставляється Постачальником на умовах - база ВТЗіК, АР Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до термінів правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). Транспортні витрати з доставки товару в пункт призначення та вартість тари і упаковки включені у вартість товару.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем та підписання сторонами накладної та акту приймання- передачі.
Згідно з пунктом 3.5 Договору Постачальник повинен надати Покупцеві другий екземпляр товарно-транспортної накладної (ТТН) у відповідності до розділу 11 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.
Відповідно до пункту 5.1 Договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки, зазначеному в пункті 2.5 Договору, а саме, АР Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, 7.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що його умови не повинні змінюватись після підписання Договору до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, передбачених діючим законодавством у сфері державних закупівель.
Відповідно до пункту 11.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.
Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.
30.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" в особі директора Закори Д.Ю. та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в особі в.о. начальника департаменту комерції Федорова А.А., який діє на підставі довіреності № 11/10 від 03.01.2012, укладено доповнення № 1 до Договору, про відшкодування витрат, пов`язаних з доставкою продукції (надалі - Доповнення № 1).
Згідно з пунктом 1 Доповнення № 1 визначено, що транспортування труби обсадної 245х11,1 мм від станції "Євпаторія-товарна" до бази ВТЗіК (АР Крим Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7 ) - послуги СФ ВАТ "КДМППЖТ" в серпні 2012 року складають 854,51 грн (з ПДВ).
31.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" в особі директора Закори Д.Ю. та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в особі начальника департаменту комерції Кудика В.В., який діє на підставі довіреності № 11/9 від 03.01.2012, укладено доповнення № 2 до Договору про відшкодування витрат, пов`язаних з доставкою продукції (надалі - Доповнення № 2).
Згідно з пунктом 1 Доповнення № 2 визначено, що транспортування труби обсадної 245х11,1 мм від станції "Євпаторія-товарна" до бази ВТЗіК (АР Крим Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7 ) - послуги СФ ВАТ "КДМППЖТ" в жовтні 2012 року складають 1 090,48 грн (з ПДВ).
Зазначені послуги були оплачені Постачальником відповідно до платіжних доручень № 29 від 09.10.2012 та № 231 від 30.11.2012.
Згідно з товарно-транспортною накладною від 25.12.2012 (водій Фатєєв В., вантажний автомобіль Рено (державний номер НОМЕР_1 ) та причеп (державний номер НОМЕР_2 ) пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження Сакський район с. Каменоломня. Товар доставлено 25.12.2012, прийнято зав. складом Меліховою Ю.Ю.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.12.2012 водій Фатєєв В., вантажний автомобіль Рено (державний номер НОМЕР_1 ) та причеп (державний номер НОМЕР_2 ) пункт навантаження - м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження Сакський район с. Каменоломня. Товар доставлено 27.12.2012, прийнято зав. складом Меліховою Ю.Ю.
Укладанню Договору між позивачем та відповідачем, передувала процедура державної закупівлі товарів, тобто: публікація оголошення про проведення процедури закупівлі, затвердження тендерної документації, протокол розкриття пропозицій конкурсних торгів, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, оголошення про результати процедури закупівлі.
В матеріалах справи відсутні рішення судів, які набрали законної сили і якими були б встановлені обставини протиправності дій посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" та інших учасників тендеру, за результатами якого укладений Договір, як не надано доказів того, що діяльність відповідача відноситься та узгоджується з діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрострой-Перспектива" та Приватного підприємства "Фірма "Ломар".
Позивачем не надано доказів на підтвердження факту його звернення до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі спірного товару, визнання узгодженими і спрямованими на обмеження конкуренції дій учасників державної закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрострой-Перспектива" та Приватного підприємства "Фірма "Ломар".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/17528/15, яке набрало законної сили, з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Профіт" суму 2 714 063,08 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2015 у справі № 910/17528/15 встановлено, що на виконання умов договору поставки № 771 від 13.07.2012 Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" отримало товар на загальну суму 9 298 193,04 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами приймання - передачі та довіреностями представників покупця на отримання товару, а саме: актом приймання-передачі № 08/10 від 08.10.2012 на суму 2 021 784,42 грн, актом № 10/10 приймання-передачі від 10.10.2012 на суму 1 036 865,04 грн, актом приймання-передачі № 19/10 від 19.10.2012 на суму 893 752,86 грн, актом приймання-передачі № 03/12 від 03.12.2012 на суму 1 156 603,08 грн, актом приймання-передачі № 28/12 від 28.12.2012 на суму 2 131 727,64 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін, а тому, з врахуванням довіреностей приймаються судом як належні докази, що підтверджують поставку позивачем товару. Наявність заборгованості відповідача в розмірі 2 714 063,08 грн перед позивачем підтверджується актом звіряння розрахунків № 771 від 28.02.2014, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 у справі № 904/1427/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- оскільки товарно-транспортні накладні від 25.12.2012 та від 27.12.2012 складено в різні дати, не містять вказівки на годину прибуття водія Фатєєва В. на склад в с. Каменоломня Сакського району, то, з урахуванням відстані від м. Дніпро до с. Каменоломня, стандарту доказування "вірогідності доказів", зазначене свідчить про більшу вірогідність виконання господарської операції за зазначеними товарно-транспортними накладними. Виконання перевезення за цими товарно-транспортними накладними відбулося в різні дати, а не одночасно, як заявляє позивач. Крім того, факт поставки товару за Договором підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/17528/15;
- недоліки товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей;
- твердження позивача щодо відсутності реальних господарських операцій за Договором спростовуються рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/17528/15. Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" отримало товар на загальну суму 9 298 193,04 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами приймання - передачі та довіреностями представників покупця на отримання товару, а саме: актами приймання-передачі №08/10 від 08.10.2012 на суму 2 021 784,42 грн, № 10/10 від 10.10.2012 на суму 1 036 865,04 грн, № 19/10 від 19.10.2012 на суму 893 752,86 грн., №03/12 від 03.12.2012 на суму 1 156 603,08 грн, №28/12 від 28.12.2012 на суму 2 131 727,64 грн. Ці акти підписані уповноваженими представниками сторін, та, з врахуванням довіреностей, були прийняті судом як належні докази, що підтверджують поставку відповідачем товару. Позивачем не доведено відсутність оригіналів документів, що фіксували господарську операцію за Договором на момент розгляду справи №910/17528/15;
- документація конкурсних торгів на закупівлю труб сталевих затверджено головою комітету з конкурсних торгів Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", позивач самостійно підписав у 2012 році спірні правочини, отримав за ними товар, частково його оплатив, та не висував відповідачу претензій щодо технічних характеристик та якості отриманого товару, відобразив господарську операцію за оспорюваним договором поставки у власному податковому обліку, скористався податковим кредитом (протилежне не доведено позивачем), тобто вчиняв дії направлені на визнання зобов`язання, проте у подальшому зі спливом значного проміжку часу (близько 9 років з 2012 року по дату звернення до суду з позовом у даній справі у 2021 році), зайняв протилежну позицію та став заперечувати дійсність таких правочинів;
- отже, фактична поведінка позивача не відповідає встановленим обставинам справи, позивач у спірних правовідносинах діє недобросовісно, порушує основоположні принципи цивільного законодавства та доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).
- матеріалами справи підтверджується, що укладанню договору поставки між позивачем та відповідачем, передувала процедура державної закупівлі товарів, а саме: публікація оголошення про проведення процедури закупівлі, затвердження тендерної документації, протокол розкриття пропозицій конкурсних торгів, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, оголошення про результати процедури закупівлі. Наведене виключає можливість ділення предмету правочину саме з метою ухилення від прийняття рішення про вчинення значного правочину, оскільки акціонеру товариства - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" було відомо про обсяг товару, що запланований позивачем для закупівлі;
- тому позивачем, як стороною оспорюваного правочину не було доведено, а судом не встановлено під час розгляду справи наявності умислу на ділення предмету закупівлі саме з метою ухилення від прийняття рішення про вчинення значного правочину, з урахуванням, зокрема тих обставин, що оспорюваний правочин був укладений за результатами процедури публічних торгів, тобто на конкурсній основі, під час якої: відповідний товар самим позивачем був виставлений окремими лотами; переможцем закупівлі став відповідач, який запропонував найнижчу ціну. Відповідно відсутнє порушення заборони ділити предмет правочину, встановленої частиною 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства";
- зі змісту Доповнення № 1 та Доповнення № 2 вбачається, що сторони лише підтвердили факт понесення Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" витрат, пов`язаних з транспортуванням СФ ВАТ "КДМППЖТ" труби обсадної 245х11,1 мм від станції "Євпаторія-Товарна" до бази ВТЗіК (АР Крим Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7) в серпні 2012 року, в жовтні 2012 року і претензій одна до одної не мають;
- за своєю правовою природою підписані Доповнення № 1 та Доповнення № 2 не є угодою про внесення змін до Договору, а є засвідченням факту понесення витрат - в них відображені розмір витрат, пов`язаних з транспортуванням товару. Саме за це транспортування позивач виставив відповідачеві рахунок на відшкодування витрат на доставку, який відповідач оплатив. Зазначене не призвело до збільшення ціни товару, яка зазначена в тендерній документації та Договорі, і є витратами виключно відповідача;
- матеріали справи не містять доказів внесення змін до пункту 2.1 Договору, згідно з яким товар поставляється постачальником на умовах DDP база ВТЗ і К, АРК, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Київська, 7; транспортні затрати з доставки товару в пункт призначення і вартість тари, упаковки, сепарації включені в ціну товару;
- тому відсутні підстави вважати, що Доповнення № 1 та Доповнення № 2 є зміною істотних умов Договору, та укладено з порушенням умов Договору та вимог частини 2 статті 31, частини 5 статті 40 Закону Україні "Про публічні закупівлі";
- позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки та додаткових угод до нього, але при цьому не просить застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все, отримане товариством, в дохід держави;
- на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту, і суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів недобросовісної поведінки відповідача у справі - відсутні обставини та докази звернення позивача до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі товару "труб сталевих 27.22.1", визнання узгодженими і спрямованими на обмеження конкуренції дій учасників державної закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрострой-Перспектива" та Приватного підприємства "Фірма "Ломар";
- враховуючи те, що Договір з доповненнями до нього укладено відповідно до вимог чинного (на дату його укладання) законодавства; позивач у спірних правовідносинах діяв недобросовісно (без урахування доктрини "заборони суперечливої поведінки"); позивачем не доведено порушення його права укладанням спірних правочинів з урахуванням обставин справи щодо самостійного підписання позивачем спірних правочинів, отримання позивачем товару, часткової його оплати (що свідчить про фактичне схвалення правочину), відсутності висунутих претензій щодо технічних характеристик та якості отриманого товару, позовні вимоги задоволенню не підлягають;
- у зв`язку з відмовою в задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права позивача, заява відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин задоволенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що:
- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний;
- водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс;
- доводи апеляційної скарги позивача в частині того, що судом першої інстанції не досліджувалися обставини відсутності будь-якого рішення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі її голови правління, або особи, що виконує його обов`язки про надання згоди на вчинення Договору відхиляються як такі, що будуються на концепції негативного доказу, суперечать концепції змагальності і є непідтвердженими належними і допустимими доказами;
- доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права (статті 241 Цивільного кодексу України) відхиляються як такі, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;
- звертаючись із позовною заявою до суду першої інстанції в якості додатків до неї, позивачем було надано: копію з копії договору від 13.07.2012 № 771 на 5 аркушах; копію з копії доповнення № 1, на 1 аркуші; копію з копії доповнення № 2, на 1 аркуші; копії з копій товарно-транспортних накладних, на 7 аркушах; копії з копій платіжних доручень № 1516, № 5312, № 5313, на 3 аркушах; копія з копії товарно-транспортної накладної № 285755, на 1 аркуші. Враховуючи приписи статті 91 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач, як сторона, яка надала суду першої інстанції копії вищезазначених письмових доказів, мав надати суду і оригінали відповідних доказів;
- з урахуванням того, що остаточне рішення у справі № 910/17528/15 прийнято Господарським судом міста Києва 28.07.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку щодо збереження документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження господарської операції яка мала місце в 2012 році;
- суд апеляційної інстанції зазначив, що дії позивача, який уклав 13.07.2012 Договір, а згодом пред`явив позов у даній справі про визнання недійсним такого договору суперечить його попередній поведінці (отриманню товару за оспорюваним договором, не запереченню наявності боргу за отриманий товар в межах справи № 910/17528/15) і є недобросовісними;
- позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача;
- така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
- отже, саме на Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту;
- апеляційний господарський суд констатував, що позивачем не підтверджено належними і допустимими, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами, яким чином внаслідок укладення оскаржуваного договору було порушено зі сторони відповідача права позивача що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у даній справі, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив виключні випадки, передбачені:
- пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції застосував: статті 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 907/555/14; статтю 75 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19; статтю 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18;
- пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини 5 статті 203, статті 215, частини 3 статті 228, статті 241 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 8, частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо відсутності первинних документів, що фіксують господарські операції із реальної поставки продукції), частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних правовідносинах;
- пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, судом апеляційної інстанції порушено статті 2, 7, 13, 14, частину 4 статті 75, частину 6 статті 91, частини 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій відмовилися від перевірки відповідності оспорюваного правочину правовим приписам частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 241 Цивільного кодексу України;
- суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували вироки у кримінальних справах № 641/898/17, № 758/15964/17, № 641/1900/17, № 641/2949/17, № 641/2509/17, які знаходяться у загальному доступі. Зазначене є свідченням вибіркової оцінки окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення принципів справедливого і неупередженого вирішення судом спорів, а також рівності сторін;
- судом апеляційної інстанції залишено без уваги, що у відповідача відсутні обґрунтовані пояснення щодо відсутності оригіналів первинних документів, що є прямим свідченням нереальності господарських операцій за Договором;
- суд апеляційної інстанції, у порушення статей 2, 7, 13, 14, частини 4 статті 75, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від встановлення обставин, зазначених у позовній заяві Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та перевірки їх доказами лише з тієї підстави, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17528/15 вказані обставини встановлені. При цьому, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17528/15 навіть не переглядалось в апеляційному та касаційному порядку. Судом апеляційної інстанції створено необґрунтовані переваги в оцінці доказів, що істотно порушує принцип рівності сторін у процесі;
- суд першої інстанції не встановлював обставин, що пов`язані з недійсністю Договору. Судом апеляційної інстанції залишено без уваги те, що у рішенні суду першої інстанції відсутні будь які дослідження фактичних обставин справи та перевірки їх доказами;
- рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі неналежних та недопустимих доказах, яких не існує в оригіналах. При цьому, відповідачем не виконано без жодних пояснень вимоги ухвали суду першої інстанції від 14.06.2021 про надання суду для огляду оригіналів відповідних доказів;
- судом апеляційної інстанції залишено без уваги те, що у позивача, як розпорядника публічних коштів, що здійснює державну закупівлю, існує обов`язок, а не цивільне право, у питаннях забезпечення ефективного та прозорого здійснення публічних закупівель, використання публічних коштів, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері;
- наразі відсутні судові рішення Верховного Суду з висновками про застосування норм права, визначених частиною 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (щодо відсутності первинних документів, що фіксують господарські операції із реальної поставки продукції), частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" у відносинах, які є подібними до спірних відносин, предметом яких є договір поставки продукції, а умовами застосування цих норм права є обставини: проведення процедури закупівлі за державні кошти за участі суб`єктів господарювання, фіктивність яких встановлена вироками судів у кримінальних справах; використання державних (публічних) коштів за нереальними господарськими операціями всупереч інтересів держави;
- Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як розпорядник публічних коштів та замовник процедури державної закупівлі, немає повноважень на звернення до Антимонопольного комітету України із скаргою на власну процедуру закупівлі, яка проведена неповноважними особами Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", які недобросовісно виконували посадові обов`язки та перебували у зловмисній змові з переможцем процедури закупівлі. Докази цієї зловмисної змови у матеріалах справи, які підтверджують факти укладання договору державної закупівлі за участю юридичних осіб, фіктивність яких встановлена вироками судів у кримінальних справах;
- судом апеляційної інстанції були прийняті до уваги абсурдні пояснення відповідача про те, що Договір не було знищено, а було знищено лише докази реального проведення господарських операцій за Договором (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори перевезення, договори оренди складських приміщень тощо).
Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16, від 29.03.2018 у справі № 910/6986/17, від 06.06.2018 у справі № 911/615/15, від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14, від 19.02.2019 у справі № 911/5309/14, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 31.07.2019 у справі № 904/8943/16, від 03.12.2019 у справі № 903/289/18, від 01.09.2020 у справі № 911/162/19, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19.
У касаційній скарзі скаржник викладає клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель", частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у справах № 911/162/19, № 904/2344/19 про визнання недійсними договорів державної (публічної) закупівлі за відсутності оригіналів бухгалтерських документів, за участю фіктивних учасників процедури закупівлі, на підставі доказів, що не відповідають критеріям вірогідності.
26.08.2022 на електронну пошту Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказаний відзив подано відповідачем з пропуском встановлених Судом строків.
До зазначеного відзиву відповідачем додано клопотання про поновлення процесуальних строків, в якому відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву на касаційну скаргу та поновити такий строк.
Вказане клопотання мотивовано тим, що 08.08.2022 відповідач отримав ухвалу Верховного Суду від 27.07.2022 про відкриття касаційного провадження у справі № 904/1427/21. Однак, з 12.08.2022 по 23.08.2022 представник відповідача - адвокат Беззубкін С.М. перебував на амбулаторному лікуванні (з діагнозом - гостре респіраторне захворювання ускладнене гострим бронхітом), 24.08.2022 в місті Дніпро військовою державною адміністрацією було рекомендовано утриматись від відвідування адміністративних будівель, тому лише з 25.08.2022 адвокат Беззубкін С.М. зміг приступити до роботи.
Згідно із частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
За змістом частин 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.
Натомість відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1427/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, та, зокрема, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.08.2022.
Враховуючи, що строк для подання відзиву на касаційну скаргу встановлений в ухвалі Верховного Суду від 27.07.2022 на час звернення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Профіт" - адвоката Беззубкіна С.М. з заявою про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу сплив, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для його задоволення.
26.08.2022 на електронну пошту Верховного Суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).