1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7914/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Натаріної О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства Державної Компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Приходько І. В.

від 15.12.2021

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О. М., Майданевича А. Г., Суліма В. В.

від 06.06.2022

у справі за позовом Дочірнього підприємства Державної Компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

до Державного підприємства "Антонов"

про визнання частково недійсними окремих пунктів договору,

за участю представників:

від позивача: Циба Р.А.,

від відповідача: Наливайко Д.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Дочірнє підприємство Державної Компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Антонов" про визнання частково недійсними пунктів 6.6 та 8.1 договору комісії № STE-1-156-Д/К-17 від 08.06.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні пункти договору комісії, в частині обов`язку комісіонера перерахувати грошові кошти комітенту не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі, суперечать приписам ч. 3 ст. 1016, 1018 та ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України та ставлять комісіонера в таке положення, у якому він безпідставно несе відповідальність за поведінку третьої особи, адже комісіонер може нести відповідальність перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, тільки в тому випадку, коли він поручився за виконання договору (делькредере).

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2018 між Державним підприємством "Антонов" (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (комісіонер) укладено договір комісії №STE-1-156-Д/К-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонерові, а комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) запчастин до військово-транспортних літаків Ан-32 (надалі - продукція), найменування, перелік та істотні умови якого визначаються сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Передбачене п. 1.1 цього договору доручення комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що комісіонер зобов`язаний виконати доручення комітента, визначене п. 1.1 цього договору протягом 360 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором.

Як передбачено п. 3.1.1, 3.1.10, 3.1.15 договору комісіонер зобов`язується за дорученням та за рахунок комітента здійснити необхідну передконтрактну роботу та укласти контракт з покупцем на умовах, передбачених цим договором. У разі необхідності, та за попереднього письмового погодження з комітентом, вчинити інші (допоміжні) правочини, спрямовані на забезпечення виконання доручення комітента за цим договором, у тому числі шляхом залучення відповідних агентів. У термін протягом 10 робочих днів з дня виконання зобов`язань надати комітенту звіти комісіонера, а також копії документів, що його підтверджують, завірених печаткою комісіонера. Протягом 10 днів з дати підписання контракту з покупцем, надати комітенту завірену копію підписаного контракту.

Комітент у свою чергу зобов`язується, зокрема, передати на комісію відповідно до умов цього договору продукцію, згідно з розділом 5 цього договору, протягом строків вказаних в додатку № 1 до договору; сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 7 цього договору; відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором на умовах, визначених розділом 9 цього договору (п. 3.2.1, 3.2.5, 3.2.6 договору).

Відповідно до п. 5.8, 5.9 договору приймання-передача продукції проводиться представниками комісіонера та комітента з оформленням акту приймання-передачі. Дата підписання акту приймання-передачі є підтвердженням виконання комітентом зобов`язань за даним договором в частині, що стосується передачі продукції комісіонеру для її реалізації покупцю.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за виконання доручення, зазначеного в даному договорі комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати), у розмірі 9% від загальної погодженої комітентом ціни продажу продукції за цим договором і складає 132 975, 00 доларів США.

Відповідно до п. 6.6. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.04.2019 договору комісії сторони домовились, що оплата за поставлену продукцію здійснюється через банк покупця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня подачі комісіонером документів у банк і така плата буде зарахована на банківський рахунок комітента протягом 10 банківських днів з дня подачі комісіонером документів в банк, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно з п. 5.8.

Згідно з п. 8.1 в редакції додаткової угоди № 1 від 05.04.2019 договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі згідно п. 5.8.

Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором буде відбуватися у валюті контракту (п. 8.2 договору).

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що спірні пункти договору комісії не суперечать законодавству України, та відповідно не можуть бути визнані недійсними, адже, дані пункти договору комісії у їх взаємозв`язку із змістом інших положень означеного договору, закріпили саме зобов`язання позивача (а не третіх осіб), щодо контролю своєчасного відкриття акредитиву, своєчасного розкриття документарного подільного безвідкличного акредитиву та перерахування цих коштів на користь відповідача у строк, визначений договором комісії.

Також суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на статі 1016, 1018, 1022 Цивільного кодексу України є недоречними оскільки дані норми матеріального права регулюють правовідносини між комітентом та комісіонером лише за наявності фактичного невиконання умов договору саме третьою особою, тобто покупцем, а не комісіонером. У справі встановлено порушення умов договору комісії та умов контракту в частині дотримання строків передачі продукції саме позивачем, а не відповідачем чи покупцем. Разом з цим, виконання обов`язку щодо своєчасного надходження грошових коштів від покупця до комісіонера та від комісіонера до комітента перебуває саме на комісіонерові, як самостійному суб`єктові господарських правовідносин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі №910/7914/21 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем, при зверненні з даним позовом, не доведено належними та допустимими засобами доказування обставини з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, в той час, як судом таких обставин не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Дочірнє підприємство Державної Компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 910/7914/21, у якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, при постановленні оскаржуваних рішень, оскільки правова природа договору комісії покладає на комісіонера виключно обов`язок повернути комітенту виручені від продажу продукції кошти, а не обов`язок оплатити таку продукцію, (який виникає у покупця, виходячи з правової природи договору купівлі-продажу) і цей обов`язок безпосередньо пов`язаний з надходженням коштів на рахунок комісіонера від третьої особи (покупця). Відповідно умови пунктів 6.6 та 8.1 договору комісії в частині обов`язку комісіонера перерахувати грошові кошти комітенту не пізніше 90 календарних днів після підписання акту приймання-передачі не відповідають положенням частини третьої статті 1016, статті 1018 та частини першої статті 1022 Цивільного кодексу України.

Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини третьої статті 1016, статті 1018 та частини першої статті 1022 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спір по справі стосується визнання недійсними пунктів договору комісії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

У цьому зв`язку, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, є договір який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


................
Перейти до повного тексту