ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 804/2339/17
адміністративне провадження № К/9901/3895/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ``Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат`` на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (суддя-доповідач: Баранник Н. П., судді: Малиш Н. І., Щербак А. А.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства ``Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат`` до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство ``Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат`` (далі по тексту - позивач, ПАТ ``Марганецький ГЗК``, товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - відповідач-1), яка виразилась у неподанні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262 грн у строк, встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України);
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-2), яка виразилась у неповерненні ПАТ ``Марганецький ГЗК`` суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262 грн у строк, встановлений статтею 43 ПК України;
- зобов`язати Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 23.02.2017 за його особовим рахунком як платника податків обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток у сумі 4`998`757,00 грн, з якої 1`492`262,00 грн були надміру сплачені у період з січня по квітень 2014 року. Товариством були здійснені дії, передбачені статтею 43 ПК України, для повернення надміру сплачених грошових коштів у сумі 1`492`262,00 грн із зарахуванням їх на його банківський рахунок. Однак, контролюючим органом відповідних законодавчо визначених дій щодо повернення надміру сплачених коштів у зазначеній сумі не було вчинено: не виконано обов`язку щодо складання висновку про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` переплати з авансових внесків з податку на прибуток у сумі 1`492`262 грн та не подано цей висновок для виконання органу, що здійснює казначейське обслуговування.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2017 (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н. В.), з урахуванням ухвали від 23.02.2018 про виправлення описки, позовну заяву товариства задовольнив частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, яка виразилась у неподанні Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262 грн у строк, встановлений статтею 43 ПК України; зобов`язав Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення позивачу надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1`492`262,00 грн та зобов`язання вчинити такі дії обґрунтований тим, що відповідач відповідно до вимог статті 43 ПК України зобов`язаний був не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання позивачем заяви про повернення цієї суми податку підготувати відповідний висновок та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, проте таких дій не вчинив. Факт надміру сплачених товариством грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1`492`262,00 грн підтверджений платіжними документами та даними інтегрованої картки платника (ІКП) ПАТ ``Марганецький ГЗК``, відповідачем-1 не спростований, тому така сума повинна бути повернена позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 скасовано, а провадження у адміністративній справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС України з посиланням на те, що даний спір вже був предметом розгляду у справі №804/3523/16.
На зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції ПАТ ``Марганецький ГЗК`` подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що у справі №804/3523/16, за наслідком розгляду якої існує судове рішення, що набрало законної сили, предметом позову були вимоги до податкового органу підготувати та подати до органу казначейської служби висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 3`506`495,00 грн із належної 4`998`757,00 грн на підставі заяви від 25.03.2016. У цій справі позивач висунув вимоги про підготування та надання висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 1`492`262,00 грн із належної 4`998`757,00 грн на підставі заяви від 23.02.2017. Звернення позивача із заявою від 25.03.2016, що залишилася без реагування з боку податкового органу, не усуває обов`язок останнього подати відповідний висновок до казначейства у передбачений статтею 43 ПК України строк на підставі іншої заяви товариства (від 23.02.2017). Тобто, на думку позивача, мають місце різні вимоги та підстави позову, а також податкові органи, оскільки бездіяльність Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС не була та не могла бути предметом розгляду судом у справі №804/3523/16 з огляду на те, що на момент розгляду вказаної справи вказаний суб`єкт ще не існував.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає скаргу безпідставною та просить залишити оскаржувану позивачем ухвалу без змін.
02.04.2018 до Верховного Суду надійшла заява товариства, за змістом якої позивач просив прийняти його відмову від адміністративного позову в частині вимог щодо зобов`язання податкового органу підготувати та подати відповідний висновок органу казначейської служби про повернення ПАТ ``Марганецький ГЗК`` з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 1`492`262,00 грн, визнати частково нечинним судове рішення суду першої інстанції та закрити провадження у цій справі в цій частині вимог, у зв`язку з тим, що відповідачем усунуто порушення прав позивача в цій частині. В частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 позивач просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 залишити без змін, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 06.12.2017 скасувати та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь товариства судовий збір у розмірі 49`244,65 грн, сплачений за подання адміністративного позову та касаційної скарги в частині позовної вимоги, від якої відмовився.
Колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про часткову відмову від позову не підлягає задоволенню, оскільки підстави для закриття провадження у справі в частині вимог позивача, встановлені частиною другою статті 348 Кодекс адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), відсутні.
За правилом статті 348 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Частиною п`ятою статті 189 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Судом установлено, що заяву про відмову від позовних вимог подано на судове рішення суду апеляційної інстанції, яким розгляд справи не закінчено.
Відповідно до частини першої статті 14 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови (частина перша статті 158 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017).
Відповідно до положень статті 205 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, перегляд судових рішень в апеляційному порядку закінчувався постановленням ухвали або постанови в залежності від випадків, за якими розгляд справи апеляційної інстанції завершується постановленням ухвали чи прийняттям постанови. Прийняття постанови апеляційним судом було передбачено у разі скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нової або зміни постанови суду першої інстанції. У всіх інших випадках розгляд апеляційної скарги завершувався постановленням ухвали. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції також постановляв ухвали.
У цій справі за наслідками судового розгляду суд першої інстанції вирішив спір по суті та ухвалив постанову згідно з частиною першою статті 158 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017. Своєю чергою суд апеляційної інстанції ухвалою від 06.12.2017 постанову суду першої інстанції скасував і закрив провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 (пункт 4 частини першої статті 238 КАС України у чинній редакції). Таким чином, судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося, оскільки суд апеляційної інстанції провадження у справі закрив з тих підстав, що набрала законної сили постанова суду у справі №804/3523/16 з того самого спору і між тими самими сторонами.
Оскільки спірним є процесуальне питання щодо закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 06.12.2017, вирішення питання судом касаційної інстанції щодо часткової відмови позивача від позову та закриття провадження у справі є передчасним.
Статтею 167 КАС України у чинній редакції до 08.02.2020 встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Частина друга зазначеної статті встановлює, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Перевіривши доводи сторін, наведені в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 198 КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Підстави для залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції встановлені у статті 203 КАС України.