ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 460/2525/19
адміністративне провадження № К/9901/21345/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у Рівненській області) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 (головуючий суддя Нос С. П., судді: Кухтей Р. В., Сеник Р. П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРТАКС" до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування повідомлення - рішення,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРТАКС" (далі - ТОВ "ТАРТАКС", товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 №0186845012 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8814,06 грн за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 31.12.2018 №32.
Окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2019 (суддя Зозуля Д. П.) позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19.06.2019 №0186845012.
06.04.2020 ГУ ДФС подало апеляційну скаргу на зазначене судове рішення суду першої інстанції.
Ухвалою від 13.07.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ним у заяві як підстави для поновлення такого строку, визнані судом неповажними.
ГУ ДПС звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначену ухвалу апеляційного суду, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач, серед іншого, зазначає, що процесуальним законом не встановлено строк на повторне звернення, зокрема з апеляційною скаргою у разі її повернення. При цьому зауважує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення судом було реалізоване ним без зайвих зволікань.
Відповідач у касаційній скарзі також доводить, що саме обставини отримання 23.03.2020 податковим органом ухвали про повернення апеляційної скарги, поданої вперше, та виправдані очікування до цієї дати, що подане клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліку цієї апеляційної скарги щодо сплати судового збору від 10.03.2020 буде задоволено, є поважними причинами для поновлення строку.
Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено матеріалами справи, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишив без руху, як таку, що була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а підстави для поновлення зазначеного строку, вказані відповідачем у заяві, визнанні апеляційним судом неповажними (відповідач обґрунтовував підставу поновлення строку на подання апеляційної скарги тим, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся за обставин, що не залежали від його волі: вперше подана апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2020 у зв`язку з несплатою судового збору (2881,50 грн); після розблокування рахунків ГУС ДПС сплатило судовий збір та звернулося з апеляційною скаргою вдруге). Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня її вручення подати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку та вказати поважні підстави його пропуску з дати сплати судового збору (19.03.2020).
На виконання вимог ухвали від 21.04.2020 про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДФС подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що вперше апеляційна скарга була подана в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, а право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення судом реалізоване ГУ ДФС без зайвих зволікань. При цьому відповідач зазначив, що ухвала від 13.03.2020 про повернення апеляційної скарги була ним отримана 23.03.2020, а безпосередньо виконавцем - 27.03.2020. З моменту сплати судового збору (19.03.2020) та до дати отримання ухвали суду про повернення поданої вперше апеляційної скарги (23.03.2020) відповідач мав виправдані очікування, що його клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліку вперше поданої апеляційної скарги щодо сплати судового збору від 10.03.2020 буде задоволено. Також відповідач посилався на епідеміологічну ситуацію в країні у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та введені обмеження на вільне пересування осіб.
Суд апеляційної інстанції наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження як підстави для його поновлення визнав неповажними та ухвалою від 13.07.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд виходив з того, що на вимогу суду відповідач не зазначив інших підстав для поновлення строку, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення зі скаргою після сплати судового збору (з 19.03.2020), та не надав доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Положеннями пункту 1 частини другої статті 295 КАС встановлено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя цієї статті).
Отже, законом визначені процесуальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, частина третя статті 295 КАС України передбачає, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. При цьому адміністративний суд має дискреційні повноваження на поновлення процесуальних строків і питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюється судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку.