ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 477/1981/17
Провадження № 51 - 1954 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Семенюк О.Г.
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150230000632 від 23 червня 2017 року, щодо
12015120270000136 від 22 січня 2015 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років.
Звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі пункту в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Стягнуто із ОСОБА_1 процесуальні витрати на користь Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту та прийнято рішення за цивільними позовами прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги та потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасовано вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільних позовів і в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд в суді 1 інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 04 березня 2021 року заяву захисника Семенюк О.Г. про перегляд вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Семенюк О.Г. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвали судів обох інстанцій за результатом розгляду її заяви про перегляд вироку суду щодо ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі. Вважає, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що висновок експерта за результатами проведення комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології від 22.07.2020 року № 10.1-10.4/025 не є нововиявленою обставиною у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, так як він підтверджує обставину того, що в основу обвинувального вироку покладено висновок експерта № 17-825 від 19.08.2017 року, який складено експертом ОСОБА_5 з використанням невірної методики, а саме - висновки цього експерта ґрунтуються на тому, що в умовах місця пригоди мало місце зустрічне пряме зіткнення транспортних засобів, а фактично воно є зустрічним косим. Вказує про те, що в результаті проведення зазначеної експертизи засудженому ОСОБА_1 стали відомі такі обставини, які мають суттєвий вплив на ухвалений відносно нього вирок, а тому мали бути розглянуті судами як нововиявлені обставини, чого в порушення вимог ст. 459 ч. 2 КПК України зроблено не було. Вважає, що висновок цієї експертизи підтверджує те, що він не винний у ДТП та не повинен нести кримінальну відповідальність за неї. Вказує на істотні порушення вимог процесуального закону судами обох інстанцій під час розгляду її заяви в порядку глави 34 КПК України, що є підставою для їх скасування. Окремо звертає увагу на допущені судами обох інстанцій порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини в частині того, що недотримано вимог стосовно безсторонності і неупередженості суду, який розглядав справу.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Семенюк О.Г. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст. 459 КПКУкраїни судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЕСПЛ від 09 червня 2011 року в справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування, має довести, що не було можливості надати зазначені докази на остаточному розгляді і що вони є суттєвими. Така процедура сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від
06 грудня 2005 року в справі "Попов проти Молдови" та рішення ЄСПЛ від
18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти Росії").
У заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, яка надійшла до Жовтневого районного суду Миколаївської області 06 серпня 2020 року, захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О.Г., заперечуючи встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини події, послалася на висновок експерта за результатами проведення комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології від 22 липня 2020 року № 10.1-10.4/025, отриманий нею в межах розгляду цивільних справ за позовами до ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 22 червня 2017 року. Надаючи оцінку вказаному висновку експерта, захисник у заяві вказала про те, що в результаті його проведення засудженому ОСОБА_1 стали відомі такі обставини, які мають суттєвий вплив на постановлений відносно нього вирок і такі обставини не були відомі раніше. Вважає, що суд першої інстанції фактично поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 неправдиві свідчення водія ОСОБА_3 та висновок експертизи № 17-825 від 19.08.2017 року, який був зроблений з використанням методичних рекомендацій, які не могли бути застосовані під час проведення відповідного дослідження.
Зазначені обставини захисник вважала нововиявленими й достатніми для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 в порядку передбаченому главою 34 КПК України процедури.
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 459 ч. 2 п. 1, ст. 84 ч. 2 КПК України, дійшов до висновку про те, що за своєю правовою природою наданий захисником Семенюк О.Г. разом із заявою про перегляд вироку суду першої інстанції за нововиявленим обставинами висновок експерта ОСОБА_8. є новим доказом.