ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 734/2334/20
провадження № 51-324км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
представника потерпілого Лєскова В. О.,
потерпілого ОСОБА_1,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_2,
захисника Гуца А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Гуца А. М. та касаційну скаргу з доповненням до неї засудженого ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 січня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270130000375, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кошани Козелецького району Чернігівської області та жителя цього АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 січня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років; ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 125 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і арешту майна у кримінальному провадженні.
Як убачається з наведених судом першої інстанції у вироку обставин, ОСОБА_2 із 29 на 30 травня 2020 року, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав не менше п`яти ударів руками, ногами та дерев`яною палицею по голові, не встановлену досудовим розслідуванням кількість ударів руками і ногами по тулубу та двох ударів ножем по нозі ОСОБА_3, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження у виді колото-різаної рани правої гомілки з ушкодженням великогомілкової артерії, що супроводжувалася гострою зовнішньою кровотечею, від чого настала смерть потерпілого.
Крім того, ОСОБА_2 в указані час та місці, діючи з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу зі столу в одній із кімнат вищезгаданого будинку таємно викрав належне ОСОБА_4 майно, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 1226,83 грн.
Тоді ж у тому самому місці ОСОБА_2 під час конфлікту з ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав потерпілому не менше двох ударів по голові, одного удару ножем по обличчю, одного удару ножем у ліве передпліччя та одного удару ножем по щоці, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 24 листопада 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження
У касаційних скаргах захисник Гуц А. М. та засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили і не спростували того факту, що ОСОБА_2 під час бійки з потерпілими захищався від нападу останніх, а отже, перебував в обстановці захисту від неправомірних посягань потерпілих.
Як зазначає захисник, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020270130000380 за ч. 1 ст. 125 КК, відкритому відповідно до заяви ОСОБА_2 за фактом заподіяння йому в ніч на 30 травня 2020 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, на час судового розгляду в судах першої і апеляційної інстанцій не було завершено. Оскільки суди попередніх інстанцій залишили вказану обставину поза своєю увагою, вважає передчасним їх висновок про відсутність у діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суспільно небезпечного посягання стосовно його підзахисного.
Засуджений ОСОБА_2 по суті посилається на непроведення судами розслідування з приводу застосування до нього працівниками поліції недозволених методів під час досудового розслідування та судового розгляду, що, на його думку, призвело до недопустимості протоколів обшуку та слідчого експерименту.
Зазначає, що до початку обшуку йому було відмовлено в наданні медичної допомоги з метою приховування реального стану його самопочуття.
Вважає недопустимим доказом протокол обшуку з підстав того, що слідчу дію було проведено без захисника.
Також не погоджується з інкримінуванням йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Стверджує, що його дії були спрямовані на особистий захист, а тому їх необхідно кваліфікувати як самооборону.
На переконання засудженого, помилковим є висновок суду щодо його перебування у стані алкогольного сп`яніння і врахування цієї обставини як такої, що обтяжує його покарання, оскільки вона не була підтверджена експертизою.
За твердженням ОСОБА_2, суди не звернули уваги на те, що його захисник не мав повноважень здійснювати його захист у зв`язку з невідповідністю, наявною в дорученні.
У письмових запереченнях на касаційні скарги захисника та засудженого потерпілий ОСОБА_1, його представник адвокат Лєсков В. О. та прокурор, посилаючись на безпідставність доводів цих касаційних скарг, просять залишити їх без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Гуц А. М. та засуджений ОСОБА_2 підтримали подані касаційні скарги.
Представник потерпілого та потерпілий заперечили проти задоволення касаційних скарг, просили постановлені щодо засудженого судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Вараниця В. М., надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційних скарг захисника та засудженого і просив постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, з огляду на наведені положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Аргументи сторони захисту, викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин із зазначенням власної версії подій, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання потерпілого ОСОБА_4, який указав, що, коли він спав у себе дома, прокинувся від того, що ОСОБА_2 нишпорив у нього по кишенях. Оскільки засуджений хотів забрати належні йому телефони, він почав його бити і той випустив телефони та вийшов з хати. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся, вдарив його в обличчя, далі він нічого не пам`ятав.
Також суд узяв до уваги письмові докази:
складені за результатами слідчих дій та НСРД протоколи, а саме:
огляду місця події від 30 травня 2020 року з фототаблицями;
обшуку від 30 травня 2020 року з додатками, відповідно до якого проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_2, вилучено мобільні телефони "Fly" і "Doogee X5PRO" та гроші 50 грн;
огляду предметів від 30 травня 2020 року (оглянуто добровільно видані речі ОСОБА_4 ) та від 05 червня 2020 року, - згідно з якими оглянуто речі, вилучені під час огляду місця події, обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, та в ході затримання останнього;
огляду трупа від 01 червня 2020 року, згідно з яким у приміщенні моргу Козелецької центральної районної лікарні оглянуто труп ОСОБА_3 ;
слідчого експерименту від 30 липня 2020 року та додатку до протоколу за участю ОСОБА_2, відповідно до якого останній у присутності понятих і захисника показав обставини подій, які відбулися в ніч на 30 травня 2020 року;
слідчого експерименту від 31 липня 2020 року та додатку до нього за участю ОСОБА_4 . Зафіксовано слідчу дію, в ході якої останній показав обставини, що відбулися в ніч на 30 травня 2020 року;
за результатами аудіо-, відеоконтролю особи від 07 липня 2020 року, згідно з яким стосовно ОСОБА_2 в місці його тимчасового перебування, а саме в камері ІТТ № 2 (смт Козелець) ГУНП в Чернігівській області 31 травня та 01 червня 2020 року зафіксовано розмови ОСОБА_2 із громадянином ОСОБА_5, під час яких засуджений розповів про обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, вказав, що одній особі він порізав губу, а другій попав у ногу в артерію. Також зазначає, що взяв ніж зі стола, і підтверджує, що саме він забрав телефони;
висновки експертів від 14 серпня 2020 року № 123; від 02 червня 2020 року № 87 та № 88; від 12 червня 2020 року № 339 та № 338; від 24 червня 2020 року № 685; від 26 червня 2020 року № 345, № 346 та № 347; від 03 липня 2020 року № 358 та № 367; від 07 липня 2020 року № КСЕ-19-20/18159.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 125 КК.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.