Постанова
іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 645/6179/19
провадження № 51-2578 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Корнєва О.В. на вирок Харківського апеляційного суду від 8 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220460001713, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вовчанська Харківської області, жителя АДРЕСА_1 ), відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року ухвалу апеляційного суду
від 12 березня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Харківський апеляційний суд 8 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасував в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, у червні 2019 року незаконно придбав та в подальшому зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину склала 6063,8476 г та особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину склала 1,2377 г.
2 вересня 2019 року на підставі ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова було проведено обшук на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно з висновками експертиз, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Корнєв О.В., посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити і на підставі статей 75, 76 КК звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього відповідних обов`язків. На думку захисника, при призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційним судом не було враховано характеристику від 9 червня 2021 року з місця роботи останнього, який користується повагою і авторитетом в колективі, порушень виробничої та трудової дисципліни не має та характеристику від 7 червня 2021 року з Немишлянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області. Крім того зазначає, що після винесення вироку судом першої інстанції ОСОБА_1 майже два роки перебував на обліку в Немишлянському районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області та за період перебування на обліку умови відбування іспитового строку не порушував і зарекомендував себе з позитивної сторони. Також вказує, що ОСОБА_1 з моменту виявлення злочину, а саме з 2 вересня 2019 року не вчиняв жодних правопорушень - ні адміністративних, ні кримінальних. При цьому просить врахувати консультативні висновки КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Вовчанської міської ради", згідно з якими мати та батько засудженого - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, хворіють на ішемічну хворобу серця.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила її залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Гошовської Ю.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються та не заперечуються.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ОСОБА_1 тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними.
Вказані доводи за своїм змістом стосуються питання призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Статтями 50і 65 ККпередбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної.