Постанова
іменем України
30 серпня 2022 року?
м. Київ
справа № 544/968/17
провадження № 51-1364км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:?
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
захисника Маляренка С.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Маляренка С.В. на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170000000366 від 28 липня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ?уродженця с. Залісся Київської області, громадянина України, мешканця м. Бровари Київської області, такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання із застосуванням у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з дня прибуття його до виправного центру для відбування покарання.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_1 28 липня 2017 року о 01:00, керуючи технічно-справним автомобілем "Рено Преміум", держаний номер НОМЕР_1, з напівпричепом "Метако", державний номер НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі "Київ-Харків-Довжанський", на 155 км у Пирятинському районі Полтавської області в напрямку м. Харків, грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. А саме: під час руху на ділянці дороги, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу для того, аби уникнути зіткнення та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_3, який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині, після чого зіткнувся з автомобілем 3IЛ, державний номерний знак НОМЕР_4, який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2, відносно до живої особи, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_2 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток склепіння та основи черепу, що супроводжувалися крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3, відносно до живої особи, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку призвели до смерті потерпілого. Причиною смерті ОСОБА_3 стала сполучна травма голови, грудної клітки, живота, що супроводжувалось шоком-крововтратою.
Переглядаючи вказаний вирок районного суду, 02 лютого 2022 року Полтавський апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання.
В цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 3 статті 286 КК у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
ОСОБА_1 взято під варту у залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 02 лютого 2022 року.
В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та просить закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного у зв`язку з встановленням відсутності в його діях складу кримінального правопорушення на підставі статі 440 КПК. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що:
- обвинувальний акт взагалі не містить формулювання обвинувачення, що на переконання захисникає порушенням права на підготовку до захисту;
- суд першої інстанції не оцінив та взагалі не взяв його до уваги висновок судового експерта № 0267 від 27 листопада 2017 року, а решту доказів сторони захисту взяв лише формально, так і не надавши їм належної процесуальної оцінки, чим допустив порушення вимог статті 94 КПК;
- суд апеляційної інстанції, хоча і зазначив вказані висновки експертів у своєму вироку, однак зробив це формально, не досліджуючи його у судовому засіданні, при тому, що сторона захисту як у апеляційні скарзі, так і окремо заявляючи відповідне клопотання, просила суд апеляційної інстанції повторно дослідити ряд письмових доказів, яке судом апеляційної інстанції, у порушеннячастини 3 статті 404 КПК залишене без задоволення;
- виходячи з визначення понять "небезпека для руху" та "перешкода для руху", що викладені у пункті 1.10 ПДР України, захисник вважає, що можливо зробити висновок, що стоячі (нерухомі) автомобілі марки "ВАЗ 21213", д.н.з. НОМЕР_3, та марки "ЗІЛ", д.н.з. НОМЕР_4, для водія ОСОБА_1 були "перешкодами для руху";
- захисник стверджує, що, залишивши свої транспортні засоби частково на узбіччі, частково на проїзній частині смуги руху, по якій рухався ОСОБА_1 ; у темну пору доби; у неосвітленому місці; не виставивши знак аварійної обстановки; зупинивши транспортні засоби на шляхопроводі (мосту), де це заборонено, водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ось такими діями і створили аварійну ситуацію для водія ОСОБА_1, а тому кримінальна відповідальність ОСОБА_1 виключається;
- судами першої та апеляційної інстанцій не визнано ряд доказів недопустимими, про що вказувалося стороною захисту у судових дебатах;
- при вирішенні питання про причинний зв`язок необхідно враховувати наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має;
- з висновків судових експертів, що були долучені до матеріалів судового провадження стороною захисту (три висновки судових експертів), в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на нерухомий автомобіль "ВАЗ 21213", який частково знаходився у смузі руху автомобіля "Renault Premium", шляхом зупинки автомобіля до місця наїзду, і, як зазначили судові експерти в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України не вбачається. У той же час, як вбачається із вказаних висновків судових експертів, дії водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 15.1, 15.2, 19.4, 9.9 "а", 9.10 "б" Правил дорожнього руху України, і вказані порушення знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- з висновків судових експертів, що були долучені до матеріалів судового провадження стороною захисту (три висновки судових експертів), вбачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на нерухомий автомобіль "ВАЗ 21213", який частково знаходився у смузі руху автомобіля "Renault Premium", шляхом зупинки автомобіля до місця наїзду, і, як зазначили судові експерти в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України не вбачається.У той же час, як вбачається із вказаних висновків судових експертів, дії водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 15.1, 15.2, 19.4, 9.9 "а", 9.10 "б" Правил дорожнього руху України, і вказані порушення знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП;
- під час розгляду справи у суді першої інстанції захисником тричі подавались вмотивовані заяви про відвід судді Ощинської Ю.О. від участі у справі, у задоволенні яких тричі суд першої інстанції безпідставно та невмотивовано відмовлено.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною 3 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 28 липня 2017 року о 01:00, керуючи технічно-справним автомобілем "Рено Преміум", держаний номер НОМЕР_1, з напівпричепом "Метако", державний номер НОМЕР_2, під час руху на ділянці дороги, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу для того, аби уникнути зіткнення та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_3, який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині, після чого зіткнувся з автомобілем 3IЛ, державний номерний знак НОМЕР_4, який стояв частково за межами проїжджої частини, частково на проїзній частині. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_2, та ОСОБА_3 померли.
Суди першої та апеляційної інстанцій вважали доведеним пред`явлене засудженому обвинувачення, що обґрунтували показаннями засудженого, свідків, експертів, потерпілих, висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Разом з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановив, що кожен із учасників ДТП порушив Правила дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали:
- в діях водія автомобіля ВАЗ-21213, н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п.9.9.а, 9.10.б, 15.1, 15.2, 15.9.в, 19.4 Правил дорожнього руху України;
- в діях водія автомобіля ЗІЛ-130 ЗНГ, н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.9.9.а, 9.10.б, 15.1, 15.2, 15.9.в, 19.4 Правил дорожнього руху України;
- в діях водія автомобіля "RENAULT Premium" н.з. НОМЕР_5 . з напівпричепом "МЕТАСО" н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 за умовами видимості автомобіля ВАЗ-21213, н.з. НОМЕР_3, вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що об`єктивну спроможність виявити автомобіль, на який стався наїзд було установлено під час слідчого експерименту. Про таку спроможність у судовому засіданні суду також повідомили особи, які були присутні під час проведення слідчого експерименту.
Суд не погодився з доводами сторони захисту про те, що час настання небезпеки слід рахувати як момент, коли ОСОБА_1 зрозумів, що автомобіль Нива частково знаходиться на смузі руху. Так, ДТП сталася на мосту, який з обох сторін відгороджений відбійниками, відстань між відбійником та суцільною лінією, яка позначає початок смуги руху є доволі обмежена, що було очевидно для кожного водія. А тому при виявленні попереду перешкоди, необхідно було відразу виконати вимоги п. 12.3 ПДР, не пересвідчуючись у достовірності, чи дійсно автомобіль виступає на смугу руху.
В основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання засудженого, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7 з-приводу висновку, проведеного відповідно до постанови слідчого, свідка ОСОБА_8, який був зупинений працівниками поліції на місці пригоди, свідка ОСОБА_9, який прибув на місце пригоди, свідка ОСОБА_10, який був присутній 19 вересня 2017 року на слідчому експерименті, свідка ОСОБА_11, який був понятим, експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_12, які виготовляли висновки експертиз за заявою захисника обвинуваченого.
Також в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав безпосередньо досліджені наступні докази:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 липня 2017 року, схема та фототаблиця до протоколу огляду місця пригоди;
- протокол огляду трупа ОСОБА_3 від 28 липня 2017 року;
- висновок експерта № 155 від 28 липня 2017 року трупа ОСОБА_3 ;
- протокол огляду трупа ОСОБА_2 від 28 липня 2017 року;
- висновок експерта № 154 від 28 липня 2017 року трупа ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 08 серпня 2017 року;
- висновок експерта № 191 - МК щодо дослідження одягу ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 08 серпня 2017 року;
- висновок експерта № 192 - МК щодо дослідження одягу ОСОБА_3 ;
- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу автомобіля Рено Преміум, реєстраційний номер НОМЕР_1 № НОМЕР_6 від 12 липня 2017 року;
- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу Метако, реєстраційний номер НОМЕР_2, № НОМЕР_7 від 17 липня 2017 року;
- копія журналу щозмінного перед рейсового медичного огляду 27 липня 2017 року ОСОБА_1
- висновок щодо результатів медичного огляду щодо ОСОБА_1 ;
- висновок експерта № 217 від 11 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 ;
- висновок судової автотехнічної експертизи № 421 від 12 вересня 2017 року щодо місця зіткнення автомобілів;
- висновок Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. № 1283 від 29 вересня 2017 року щодо дослідження лампочок заднього правого ліхтаря автомобіля ЗІЛ державний номер НОМЕР_4 ;
- висновок судової автотехнічної експертизи № 469 від 25 вересня 2017 року;
- протокол проведення слідчого експерименту від 21 листопада 2018 року;