Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 161/11233/20
провадження № 61-2672св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"),
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2011 року у справі № 2-203/11 задоволено позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4 про стягнення
2 001 253,79 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 лютого 2007 року № 11117575000 та за договором про надання споживчого кредиту від 26 липня 2007 року № 11189477000. Рішення суду набрало законної сили 03 березня 2011 року, стягувачу видано виконавчий лист.
12 грудня 2011 року ТОВ "Кей-Колект" набуло статусу нового кредитора за вищевказаними договорами та іпотекодержателя на нежитлове приміщення першого поверху, літ. "А-5", загальною площею 272 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року у справі № 161/9891/15-ц у задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено
у зв`язку зі спливом позовної давності. Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2016 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ТОВ "Кей-Колект" задоволено. Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року рішення апеляційного суду у вказаній справі скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Вказувала, що 10 квітня 2020 року вона дізналась про те, що 07 квітня
2020 року право власності на нежитлове приміщення, перший поверх,
літ. - "А-5", загальною площею 272 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, перереєстровано за іпотекодержателем
ТОВ "Кей-Колект".
Вважала, що рішення про перереєстрацію права власності є незаконним, оскільки прийняте після спливу строків позовної давності встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року у справі № 161/9891/15-ц, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, чим порушено положення пункту 7 частини одинадцятої Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на час укладення договорів), згідно з яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, та дані положення застосовуються і до позасудового порядку повернення споживчого кредиту. Окрім того, на її адресу за місцем реєстрації та проживання вимог про усунення порушень не надходило.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
-визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51906190 від 07 квітня 2020 року, державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич І. Є.;
-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52190305 від 08 травня 2020 року, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Горбач Л. С.;
-скасувати реєстраційний запис про право власності 36454279
від 08 травня 2020 року приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Горбач Л. С.;
- скасувати реєстраційний запис про право власності 36454279
від 08 травня 2020 року приватного нотаріуса Горбач Л. С. Луцького міського нотаріального округу Волинської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху, літ. "А-5", загальною площею 272 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 ;
-скасувати заборону на нерухоме майно та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про іпотеку № 36467721
та № 36467431;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення першого поверху літ. "А-5", загальною площею 272 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1, що перереєстровано за іпотекодержателем ТОВ "Кей-Колект".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Кей-Колект" обрав належний спосіб захисту своїх прав як іпотекодержателя шляхом продажу від власного імені предмета іпотеки ОСОБА_2 відповідно до статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку", у зв`язку із тим, що сторони передбачили
у договорі іпотеки застереження, згідно з яким іпотекодержатель має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 січня
2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки іпотекодержатель дотримався усіх визначених договорами іпотеки умов процедури позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк дії іпотечних договорів сторонами не встановлено, а основне зобов`язання не виконане та не припинилося, тому підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації
у державного реєстратора не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2011 року у справі № 2-203/11 заборгованість за споживчими кредитами (і тіло кредиту, і відсотки) повністю стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк", стягувачу ПАТ "УкрСиббанк" видано виконавчий лист. Заміна стягувача (ПАТ "УкрСиббанк") на його правонаступника (ТОВ "Кей-Колект") на завершальній стадії судового процесу у справі № 2-203/11 не проведена. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про заміну стягувача (кредитора). Навпаки, в матеріалах справи є ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 25 грудня 2014 року та від 31 березня 2015 року, які саме підтверджують факт ненабуття ТОВ "Кей-Колект" процесуального статусу стягувача (кредитора). Тому юридично та фактично стягувачем (кредитором) на завершальній стадії судового процесу у справі № 2-203/11 є ПАТ "УкрСиббанк". Інших зобов`язань за кредитними договорами не існує.
Вказує, що обставини набуття процесуального правонаступницва ТОВ "Кей-Колект" рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 05 липня 2016 року у справі № 161/9891/15-ц не досліджувалися і не встановлювалися.
У ТОВ "Кей-Колект" на час перереєстрації предмета іпотеки було відсутнє право на стягнення основного зобов`язання, відповідно, звернення стягнення на предмет іпотеки (як похідне від основного зобов`язання) за таких обставин є протиправним.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2014 року у справі
№ 161/17680/14-ц (провадження № 6/161/721/14) про відмову ТОВ "Кей-Колект" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2015 року у справі № 161/2957/15-ц (провадження № 6/161/67/15) про відмову ТОВ "Кей-Колект" у задоволенні заяви про залучення ТОВ "Кей-Колект", як правонаступника ПАТ "УкрСиббанк", у цивільній справі
№ 2-203/11.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Крім того, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах,
а саме: абзацу дев`ятого статті 1, частини п`ятої статті 3, частини першої статті 24 Закону України "Про іпотеку", статті 442 ЦПК України та статті 378 ЦПК України в попередній редакції, статті 514 ЦПК України
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року ТОВ "Кей-Колект" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також у травні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту
№ 11117575000 (кредитний договір 1), згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 232 000 доларів США зі сплатою процентів та інших платежів відповідно до умов договору.
Крім того, 26 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11189477000 (кредитний договір 2), згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі
65 000,00 дол. США зі сплатою процентів та інших платежів відповідно до умов договору. Терміни повернення кредитних коштів установлені у графіку погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договорів, але в будь-якому випадку не пізніше 13 лютого 2018 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за цими кредитними договорами 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року між сторонами укладено договори іпотеки (договір іпотеки 1 та договір іпотеки 2 відповідно),
згідно з якими відповідач передала банку в іпотеку нежитлове приміщення літ. "А-5", загальною площею 272,0 кв. м, розташоване на першому поверсі будівлі на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1.2 договорів іпотеки від 13 лютого 2007 року
та 26 липня 2007 року, укладених між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Розділом 4 цих договорів визначено порядок звернення стягнення на майно, пунктом 4.2 якого, зокрема визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється, серед іншого, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 2.1.1 цих іпотечних договорів у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до пункту 5.1 вказаних іпотечних договорів сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один
з таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 2 001 253,79 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 лютого 2007 року № 11117575000 та
за договором про надання споживчого кредиту від 26 липня 2007 року
№ 11189477000, яке набрало законної сили 03 березня 2011 року.
12 грудня 2011 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого права вимоги заборгованості за кредитним договором 1 та кредитним договором 2 відступлені ТОВ "Кей-Колект".
Крім того, 12 грудня 2011 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги за договором іпотеки 1 та договором іпотеки 2.
Вказані обставини встановлені у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2016 року (справа № 161/9891/15-ц), яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, яким постановлено, зокрема, відмовити в задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про зверненння стягнення на предмет іпотеки
у зв`язку зі спливом позовної давності.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 2066890107101, нежитлового приміщення, першого поверху, літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_1, за рішенням державного реєстратора Данилевич І. Є. (Копачівська сільська рада Рожищенського району Волинської області) від 07 квітня 2020 року № 51906190 право власності на вищевказане нерухоме майно перереєстровано за ТОВ "Кей-Колект" на підставі пункту 5 іпотечного договору від 26 липня 2007 року.
Вказані обставини також підтверджуються електронною реєстраційною справою № 206689010710, наданою Копачівською сільською радою Рожищенського району Волинської області на запит суду.
Надалі, нерухоме майно під індексним номером 2066890107101
ТОВ "Кей-Колект" відчужило ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу
від 08 травня 2020 року № 414, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, номер запису обтяження 36454279, що підтверджується інформаційною довідкою від 21 травня
2020 року № 209732594
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність
у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та