Постанова
Іменем України
24 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 538/2344/20
провадження № 61-16653св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області Домбровська Тетяна Василівна, Друга лохвицька державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року, постановлене суддею Цімботою Л. Г., та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачів
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2020 року звернулися до суду з позовом, у подальшому уточненим, до Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, ОСОБА_3, у якому просили визнати за кожною з них право власності на 1/2 частку спадкового майна, а саме на:
- земельну ділянку, площею 7, 37 га, для ведення сільськогосподарського господарства, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області (далі - Гирявоісковецька сільська рада);
- земельну ділянку, площею 0, 37002 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Червонозаводської міської ради Лохвицького району Полтавської області
(далі - Червонозаводська міська рада);
- земельну ділянку, площею 5, 48 га, для сільськогосподарського використання, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради;
- житловий будинок, загальною площею 83, 5 кв. м, з допоміжними господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 та прийняли спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
Зазначали, що на час відкриття спадщини вони ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) постійно проживали разом із спадкодавцем; протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, про відмову від спадщини не заявляли, а отже, фактично прийняли спадщину. Фактичне останнє місце проживання ОСОБА_6 було за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі стверджували, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, немає. Проте, оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво вони не можуть.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_3 у травні 2021 року звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом, зокрема, на житловий будинок; земельні ділянки, площами 0, 07002 га та 0, 3000 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, площею 7, 3696 га та 5, 48 га, що розташовані на території Гирявоісковецької сільської ради.
Відповідач на обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог та на спростування правової позиції і позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначив, що він є єдиним спадкоємцем за нотаріально посвідченим заповітом від 17 грудня 1999 року, зареєстрованим у реєстрі за № 818. Вважав, що він є таким, який прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, а також пізніше не заявив про свою відмову від належної йому за чинним заповітом спадщини за місцем відкриття цієї спадщини, за місцем смерті (реєстрації) спадкодавця згідно зі статтею 1221 ЦК України.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 27 липня 2021 року Лохвицький районний суд Полтавської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив.
Суд визнав за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом право власності на:
- житловий будинок АДРЕСА_2 - вбиральні, огорожі № 1, що розташований за адресою: на АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0, 07002 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за зазначеною адресою, кадастровий номер 5322610600:51:013:0002;
- земельну ділянку, площею 0, 3000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за зазначеною адресою, кадастровий номер 5322610600:51:013:0003;
- земельну ділянку, площею 7, 3696 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, кадастровий номер 5322682400:00:010:0233;
- земельну ділянку, площею 5, 48 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, кадастровий номер 5322682400:00:006:0380.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах відбулося спадкування за заповітом, спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 є такою особою, яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, в установлений строк заяву про відмову від прийняття спадщини не подав, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання за ними права власності на спадкове майно за законом. Місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 є адреса на АДРЕСА_3, де було зареєстроване місце проживання спадкодавця на момент його смерті. При цьому, жодних обставин, які б могли перешкодити змінити реєстрацію свого місця проживання і зареєструвати його за іншою адресою: АДРЕСА_1, у спадкодавця не було.
Постановою від 27 вересня 2021 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що твердження, наведене в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_6 фактично з 2006 року до 2016 року проживав разом з позивачами за адресою: АДРЕСА_1, суд оцінює з урахуванням положень пункту 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до абзаців сьомого, восьмого якого місце відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органів РАЦС про смерть, якщо останнє постійне місце проживання і місце смерті спадкодавця збігаються, довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, а також записом у будинковій книзі. Якщо місце проживання померлого невідоме, доказом місця відкриття спадщини буде документ про місцезнаходження належного йому майна (нерухомого, а за його відсутності - рухомого). При відсутності згаданих документів місце відкриття спадщини підтверджується рішенням суду про його встановлення, що набрало законної сили. Проте позивачі вимоги щодо встановлення місця відкриття спадщини не заявляли.
Також апеляційний суд врахував, що постановою від 05 серпня 2020 року державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори відмовила у вчиненні нотаріальних дій з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що спадкоємці не надали документи, що встановлюють факт родинних відносин спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із спадкодавцем, та документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, що потрібні для вчинення нотаріальних дій. Зазначену постанову позивачі не спростували.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 жовтня 2021 року звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким їхній позов задовольнити.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Заявники, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначили як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18), від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20), щодо необхідності встановлення судами фактичного місця проживання спадкодавця і спадкоємця під час застосування положень статті 1268 ЦК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки письмовим доказам на підтвердження фактичного місця проживання спадкодавця на момент його смерті, зокрема, лікарському свідоцтву про смерть, копії пенсійної справи, показанням свідків;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували певні обставини, зокрема те, що ОСОБА_3 у встановлений строк не звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом, доказів поважності причини пропуску такого строку судам не надав.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 у листопаді 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 18 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а ухвалою від 18 липня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дочками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6
ОСОБА_2 зареєстрована з 06 червня 1990 року за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2007 року державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_7 є син ОСОБА_6, спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 0, 37002 га, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Червонозаводської міської ради в АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка належить спадкодавцю на підставі державних актів на право приватної власності на землю, серій ПЛ № 022662 та ПЛ № 022663, виданих Червонозаводською міською радою та зареєстрованих в Книзі для реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №№ 1315 та 1316.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори 29 серпня 2008 року, спадкоємцем майна в цілому ОСОБА_7 є син ОСОБА_6 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 7, 37 га, наданої для сільськогосподарського використання, яка розташована на території Гирявоісковецької сільської ради, що належить спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серії ІІІ-ПЛ № 035195, виданого Гирявоісковецькою сільською радою 18 листопада 1999 року та зареєстрованого в Книзі для реєстрації державних актів на право власності на землю за № 346.
Та обставина, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7, 37 га, підтверджується і державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ІІ-ПЛ № 486062, що був виданий головою Лохвицької районної державної адміністрації 02 серпня 2010 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю, відповідно до якого ОСОБА_6, який проживає за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Млини, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 серпня 2008 року № 1713 Другої лохвицької державної нотаріальної контори є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7, 37 га, яка розташована "за межами населених пунктів", Гирявоісковецька сільська рада, кадастровий номер цієї земельної ділянки 5322682400:00:010:0233.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Другої лохвицької державної нотаріальної контори 19 жовтня 2007 року, спадкоємцем майна ОСОБА_7 є син ОСОБА_6 ; спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з житлового будинку літ. А-1, жилою площею 45, 8кв. м, загальною площею 83, 5 кв. м, із допоміжними господарчими будівлями: АДРЕСА_5, що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Червонозаводської міської ради Лохвицького району 28 січня 1988 року та зареєстрованого в КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі № 8 під № НОМЕР_1. Обставина належності ОСОБА_6 на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", номер витягу: 16409067, дата 25 жовтня 2007 року (т. 1, а. с. 34-36).
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю,
серія ІІ-ПЛ, № 050314, виданого головою Гирявоісковецької сільської ради 10 грудня 1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 709, ОСОБА_6, мешканцю с. Млини, на підставі рішення Гирявоісковецької сільської ради від 18 грудня 1998 року надано у приватну власність земельну ділянку для сільськогосподарського використання, площею 5, 48 га, розташовану на території Гирявоісковецької сільської ради.
За інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01 березня 2021 року № 63745866 після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, була заведена спадкова справа: номер у спадковому реєстрі 59364368, номер у нотаріуса 104/2016. Також у довідці зазначено як додаткові відомості: "Проживав у с. Млини Лохвицького району Полтавської області".
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 01 березня 2021 року № 63745843 ОСОБА_6 склав заповіт (номер у спадковому реєстрі 290039), який посвідчено 17 грудня 1999 року приватним нотаріусом Домбровською Т. В., 22 червня 2020 року видано дублікат цього заповіту.
Заповіт, складений ОСОБА_6, є чинним та ніким не оскаржений.
Відповідно до копій заяв від 15 серпня 2016 року, оригінали яких містяться у спадковій справі № 104/2016, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Другої лохвицької державної нотаріальної контори із заявами, в яких повідомили про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6, який проживав постійно за адресою: с. Млини Лохвицького району Полтавської області.
Постановою від 05 серпня 2020 року державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори відмовила у вчиненні нотаріальних дій - видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що спадкоємці не надали документи, що встановлюють факт родинних відносин спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, із спадкодавцем, та документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, що потрібні для вчинення нотаріальних дій.
Згідно з довідкою, виданою Гирявоісковецькою сільською радою 12 січня 2017 року № 02-27/31, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: с. Млини Лохвицького району Полтавської області. Разом з ним на день його смерті проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_8 .
В акті обстеження від 03 жовтня 2018 року зазначено, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_6 з 2006 року і до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1, але був зареєстрований за іншою адресою. Акт підписаний депутатом Заводської міської ради Петренком С. М. і затверджений міським головою м. Заводське 03 жовтня 2018 року.
У довідці, виданій Виконавчим комітетом Заводської міської ради від 12 травня 2021 року № 165, зазначено, що ОСОБА_6 згідно з актом депутата Заводської міської ради Петренка С. М. проживав без реєстрації у АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та пенсійної справи виплата пенсії ОСОБА_6 з січня 2007 року до липня 2009 року здійснювалася через відділення поштового зв`язку с. Млини, а з серпня 2009 року до червня 2016 року - через поштове відділення м. Заводське.
Допитані у судовому засіданні свідки повідомили суду першої інстанції, що на момент смерті ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_1, за цією адресою за життя він отримував особисто пенсію та за цією адресою йому надавали медичну допомогу.
Також свідки повідомили, що ОСОБА_2 доглядала за батьком, здійснювала виклики лікаря та була присутня під час надання йому медичної допомоги.
Оцінка аргументів касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Частиною першою статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що належними сторонами у спорах про визнання права власності у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені такими за змістом заповіту або за законом, які звернулися у передбаченому законом порядку та у строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину.
Отже, позивачем у справі такої категорії має бути дійсний учасник відповідних спадкових правовідносин, що виникли з приводу вирішення правового питання визначення належності спадщини особам, які обґрунтовано мають правомірний інтерес щодо визначення юридичної долі такої спадщини.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у спірних правовідносинах має місце спадкування за заповітом, спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 є саме такою особою, яка прийняла спадщину відповідно до правила частини третьої статті 1268 ЦК України, в установлений строк заяву про відмову від прийняття спадщини він не подав, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання за ними права власності на спадкове майно за законом.