Постанова
Іменем України
24 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 753/19101/19
провадження № 61-19413св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрреставрація",
треті особи: Київська філія Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гнідюк Олександр Борисович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, ухвалену колегієюсуддів у складі Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати недійсним договір про участь у ФФБ від 11 січня 2013 року № 409, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрреставрація" (далі - ТОВ "ФК "Укрреставрація") та ОСОБА_3 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_2 на його користь квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати записи про право власності від 06 жовтня 2017 року № 22702748 та від 29 грудня 2017 року № 24247497.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 листопада 2013 року між ним та ТОВ ФК "Укрреставрація" укладено договір про участь у фінансуванні будівництва, предметом якого була участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_2 . Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію йому передано право власності на дві квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Факт передання у власність квартири підтверджується актом прийому-передачі квартири від 29 травня 2014 року. Оплата по договору здійснена у 100 % розмірі, що підтверджується довідкою від 28 травня 2014 року № 730.
ОСОБА_1 зазначав, що на початку грудня 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса з метою проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5, однак у її здійсненні було відмовлено, оскільки право власності на цю квартиру зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, реєстрація права власності за яким здійснена на підставі підроблених документів.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Подала заяву про застосування позовної давності.
ТОВ ФК "Укрреставрація" проти задоволення позовних вимог не заперечувало.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 16 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали від 26 лютого 2021 року про виправлення описки, Дарницький районний суд міста Києва позов задовольнив.
Суд визнав недійсним договір про участь у ФФБ від 11 січня 2013 року № 409, укладений між ТОВ "ФК "Укрреставрація" та ОСОБА_3 .
Витребував з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 .
Скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371964780000, номер запису про право власності 22702748 від 06 жовтня 2017 року.
Скасував рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371964780000, номер запису про право власності 24247497 від 29 грудня 2017 року.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір з ОСОБА_3 не укладався та не видавалися інші документи на його ім`я. Вибуття спірної квартири з власності позивача відбулось не з його волі на підставі договору купівлі-продажу, який є недійсним, тому квартира підлягає витребуванню на користь ОСОБА_1 . Скасування рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса приведе до ефективного захисту прав позивача. Суд першої інстанції не встановив підстав для застосування позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про порушення його прав на початку грудня 2017 року, а з позовом до суду звернувся 30 вересня 2019 року.
Постановою від 23 вересня 2021 року Київський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний договір є неукладеним та не може бути визнаний недійсним згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Доказів на підтвердження підробки оспорюваного договору позивач не надав. Апеляційний суд зробив висновок, що з травня 2014 року ОСОБА_1 не здійснив реєстрацію права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, тоді як моментом виникнення права власності є час державної реєстрації такого права, а відтак право власності на спірну квартиру у позивача не виникло. Правомірність реєстрації 06 жовтня 2017 року права власності за відповідачем ОСОБА_3 позивачем не оспорювалася, тому немає підстав для витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_2, яка є добросовісним набувачем квартири.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 27 листопада 2021 року із застосуванням поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року та залишити без змін рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішень визначив те, що:
- суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 141/875/17-ц (провадження № 61-35190св18), щодо недійсності договору, підпис в якому здійснено не стороною договору, а іншою особою; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) про те, що рішення суду про витребування нерухомого майна є підставою для внесення до реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем; від 14 вересня 2021 року № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) щодо права інвестора вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "ФК "Укрреставрація" у лютому 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 13 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 16 серпня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 21 листопада 2013 року ТОВ ФК "Укрреставрація" та ОСОБА_1 уклали договір про участь у фінансуванні будівництва № 575, предметом якого була участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 1.3 зазначеного договору довіритель приймає участь в інвестуванні будівництва об`єкта будівництва шляхом внесення грошових коштів - інвестування своєї частки житлової площі (окремої 3-кімнатної квартири) з подальшим набуттям права власності на неї, на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.6 цього договору після вводу об`єкта будівництва в експлуатацію і проведення довірителем всіх передбачених цим договором розрахунків, довіритель набуває права на отримання своєї частки, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, відповідно до умов цього договору.
У пункті 1.7 договору передбачено, що довіритель набуває права власності на об`єкт інвестування лише за умови інвестування 100 відсотків загальної площі об`єкта інвестування.
14 січня 2014 року сторони уклали додаткову угоду до договору про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого сторони визначили індивідуалізуючі ознаки об`єкту інвестування - квартира АДРЕСА_6 .
Згідно з довідкою про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування, виданою ТОВ "ФК "Укрреставрація" 28 травня 2014 року, ОСОБА_1, який є довірителем ФФБ виду А та здійснив загальне внесення 100 % коштів, що становить 792 680, 00 грн, має право на набуття у власність об`єкта інвестування 3-кімнатної квартири АДРЕСА_5, загальною площею відповідно до технічного паспорту 119, 2 кв. м, на АДРЕСА_1 .
28 травня 2014 року ТОВ "ФК "Укрреставрація" надало згоду на відчуження та реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру.
29 травня 2014 року забудовник передав, а ОСОБА_1 прийняв спірну квартиру, що підтверджується актом прийому-передачі квартири АДРЕСА_5 .
29 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О. Б. проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1077.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав первинна реєстрація спірного об`єкта нерухомості за ОСОБА_3 здійснена 06 жовтня 2017 року державним реєстратором Мироненком Д. О., номер запису про право власності 22702748, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1371964780000.
Водночас у листі ТОВ "ФК "Укрреставрація" від 22 лютого 2018 року № 109 зазначено, що ОСОБА_3 не є учасником у ФФБ типу А з метою будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 не видавалися договір про участь у ФФБ від 11 січня 2013 року № 409, додатковий договір від 14 лютого 2013 року № 1, довідка від 10 червня 2014 року № 824, витяг зі списку довірителів, які отримали квартиру від 10 червня 2014 року, довідка від 01 липня 2014 року № 953, довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта від 10 червня 2014 року № 826.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Щодо наявності підстав для витребування спірного майна
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.
Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.
У статті 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України", заява № 10972/05, рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року, заяви № № 71916/01, 71917/01, 10260/02).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87).
У рішенні від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України", заява № 25921/02, ЄСПЛ зазначив, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. "Правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права (рішення ЄСПЛ від 14 травня 2013 року у справі "Н.К.М. проти Угорщини", заява № 66529/11.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.