Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 369/13883/20
провадження № 61-8501св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач (заявник) - товариство з обмеженою відповідальністю "Крем-1",
відповідачі: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_1,
третя особа - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2020 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позову товариства з обмеженою відповідальністю "Крем-1" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного підприємства "СЕТАМ", ОСОБА_1, третя особа - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання недійсними результатів електронних торгів.
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Крем-1" (далі - ТОВ "Крем-1") звернулося до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.
Заява обґрунтована тим, що ТОВ "Крем-1" є боржником у виконавчому провадженні № 60544814, в межах якого 16 вересня 2020 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проведено електронні торги та реалізовано належну боржнику земельну ділянку.
Переможцем проведених електронних торгів став ОСОБА_1 .
Торги з реалізації зазначеного вище нерухомого майна було проведено з численними порушеннями порядку їх проведення, які порушили права та інтереси заявника, як власника реалізованого майна та боржника у виконавчому провадженні.
Предметом позову у даній справі буде вимога про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна (земельної ділянки), що входило до складу лоту № 439211.
Невжиття заходів забезпечення даного позову призведе до переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, що був реалізований на відповідних торгах, спочатку до переможця торгів, а в подальшому і до інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позову та потребуватиме додаткових зусиль та витрат від заявника для фактичного виконання відповідного судового рішення, що в свою чергу матиме наслідком порушення принципу балансу інтересів сторін.
Заявник просив суд:
- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2020 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, заяву задоволено.
Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів заявника. Обраний заявником спосіб забезпечення позову не передбачає збитків відповідачів, а спрямований виключно на збереження існуючого правового становища майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Укрексімбанк", посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
30 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
В касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суди не звернули увагу на те, що заявник не обґрунтував підстави для забезпечення позову та не надав суду жодних доказів об`єктивної вірогідності вчинення будь-яких дій, направлених на відчуження нерухомого майна. ТОВ "Крем-1" було подано декілька однакових заяв щодо обставин, які виникли під час примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили та стягувачем за яким є АТ "Укрексімбанк", а отже вирішення вказаних заяв прямо впливає на права та інтереси банку.
Автоматизованою системою документообігу суду вказаним заявам були надані наступні унікальні номери: № 369/13844/20 та № 369/13883/20. Заява про забезпечення позову до подання позову у справі № 369/13844/20 та заява про забезпечення позову до подання позову у справі № 369/13883/20 є ідентичними за складом учасників справи та за предметом. Очевидним є те, що ТОВ "Крем-1" вжило заходів, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справи між суддями.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.