Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 175/579/21
провадження № 61-3821св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В. Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та визначення способу участі батька у вихованні дітей.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми та про визначення способу участі батька у вихованні дітей.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що з 17 липня 2015 року по 22 вересня 2020 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебуванні у шлюбі у них народилися діти, а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що з березня 2019 року вони з відповідачем проживають окремо один від одного, сумісне господарство не ведуть.
Позивач зазначає, що офіційно сплачує аліменти на утримання дітей, а також несе додаткові витрати на дітей. Вихованням дітей завжди займались ОСОБА_2, він та його батьки. Після подання ним позову про розірвання шлюбу та після набуття чинності заочним рішенням про розірвання шлюбу ОСОБА_2 всіляко чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, а саме не дозволяє бачитися з ними, не надає дозволу протягом двох років на періодичне проживання дітей за місцем їх постійної реєстрації в м. Запоріжжі разом з ним та його батьками. Більш того, ОСОБА_2 постійно негативно налаштовує дітей проти нього. Незважаючи на його фінансове утримання, діти мають недоглянутий, неохайний вигляд. Він систематично та заздалегідь попереджав відповідача про час свого приїзду до дочок, про свої наміри вийти з дітьми на прогулянку, проте коли він приїздив, йому не відчиняли двері, не дозволяли спілкуватися з дітьми, погрожували йому.
Крім того, незважаючи на норми СК України, відповідач на власний розсуд, порушуючи його права як батька, вирішує всі питання щодо виховання та розвитку спільних дітей. Така поведінка відповідача є для нього незрозумілою, оскільки всі його зусилля, як батька, спрямовані на створення для дочок найкращих умов.
Враховуючи викладене, позивач просив усунути йому перешкоди зі сторони ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні (побаченнях) з малолітніми дітьми та їх вихованні ним, як батьком, за місцем його постійного проживання та реєстрації та за адресою фактичного проживання дітей з відповідачем, відповідно до встановленого судом графіка побачень. Визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні дочок на 2021 календарний рік за місцем його постійного проживання, відповідно до наступного графіку побачень з дітьми на 2021 календарний рік: 1) квітень 2021 року: з 23 квітня 2021 року по 25 квітня 2021 року; 2) травень 2021 року: з 07 травня 2021 року по 09 травня 2021 року, з 28 травня 2021 року по 30 травня 2021 року; 3) червень 2021 року: з 11 червня 2021 року по 13 червня 2021 року; 4) листопад 2021 року: з 19 листопада 2021 року по 21 листопада 2021 року; 5) грудень 2021 року: з 03 грудня 2021 року по 05 грудня 2021 року, з 24 грудня 2021 року по 26 грудня 2021 року. Для відпочинку та оздоровлення дітей на 2021 календарний рік за місцем його постійного проживання: 1) з 20 липня 2021 року по 18 серпня 2021 року (відпустка за власний рахунок); 2) з 15 вересня 2021 року по 25 жовтня 2021 року (щорічна тарифна відпустка). Визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні дочок на 2021 календарний рік за місцем постійного проживання відповідача шляхом встановлення наступного графіку побачень з дітьми на 2021 календарний рік: 1) травень 2021 року: 19 травня 2021 року; 2) червень 2021 року: 03 червня 2021 року; 3) липень 2021 року: 17 липня 2021 року 4) вересень 2021 року: 05 вересня 2021 року; 5) жовтень 2021 року: 30 жовтня 2021 року; 6) листопад 2021 року: 14 листопада 2021 року; 7) грудень 2021 року: 19 грудня 2021 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме, усунуто йому перешкоди зі сторони ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши порядок побачень батька з дітьми за місцем фактичного проживання матері разом з дітьми, зустрічі проводити з обов`язковим урахуванням стану здоров`я, інтересів та потреб дітей. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що батько має право на спілкування з дітьми, однак це не повинно заважати нормальному їх розвитку. Тому слід створити умови для одночасного спілкування з дітьми обох з батьків. Зважаючи на те, що діти мають незначний вік суд вважав, що спілкування батька з дітьми доцільно обумовити присутністю, при цьому, в разі існування на те об`єктивних підстав (стан здоров`я дитини, її психологічний стан, інші обставини, що мають суттєве значення) матері.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у визначенні способу його участі як батька у вихованні малолітніх дітей, ухвалити в цій частині нове рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
30 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18.
Заявник зазначає, що мати чинить перешкоди у спілкуванні батька зі своїми дочками, у зв`язку з чим діти віддаляються від батька.
Заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року він був повернутий заявнику без розгляду.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 року він був повернутий заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з 17 липня 2015 року по 22 вересня 2020 року сторони перебували у шлюбі.
За час шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12, 15).
Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 26).
Діти проживають разом з матір`ю (а. с. 76, 78).
Згідно висновку служби у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визначення способу виховання малолітніх дітей від 09 грудня 2020 року вбачається за доцільне участь батька у вихованні малолітніх дітей та встановити порядок побачень батька з дітьми за місцем фактичного проживання матері разом з дітьми, зустрічі проводити з обов`язковим урахуванням стану здоров`я, інтересів та потреб дітей (а. с. 40, 41).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися спірні правовідносини щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з дітьми, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, так як у добровільному порядку згоди щодо порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей досягнуто не було, а тому позивач просив встановити чіткий графік його зустрічей з дітьми.