ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/8456/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (особа, яка не брала участі у справі)
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 (у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Білецька Л.М., Вечірко І.О.) про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі № 904/8456/21
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра"
про витребування державного майна та скасування запису про право власності,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та залучення співвідповідача) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Д" (далі - ТОВ "Квартал-Д"), у якій просило:
- витребувати з незаконного володіння ТОВ "Квартал-Д" адміністративну будівлю загальною площею 714,6 кв. м, а саме: адміністративну будівлю літ. Б-2, прибудову 6-1, тамбур б(1)-1, ґанок б (2), розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро на користь держави в особі Регіонального відділення;
- скасувати запис про вправо власності з подальшим припиненням права власності на адміністративну будівлю загальною площею 714,6 кв. м, а саме: адміністративну будівлю літ. Б-2, прибудову 6-1, тамбур б(1)-1, ґанок б (2), розташованих за адресою: вул. Володимира Мономаха (Московська), 6, м. Дніпро за ТОВ "Квартал-Д".
Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2007 у справі № 18/461-07 визнано право державної власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: вул. Володимира Мономаха, 6, м. Дніпро. Дії спрямовані на подальше відчуження державного майна на користь третіх осіб позивачем не вчинялись. Отже незаконне вибуття спірного майна з державної власності порушує права та інтереси держави в особі Регіонального відділення.
Ухвалою Господарського суд Дніпропетровської області від 15.02.2022 позовну заяву Регіонального відділення з підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), залишено без розгляду.
25.05.2022 Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суд Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/8456/21.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/8456/21.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2022 року Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 904/8456/21, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
За доводами касаційної скарги судом апеляційної інстанції порушено норми статей 53, 254, 256, 261 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/8456/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення підтримує доводи, викладені у касаційній скарзі, та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом касаційного перегляду є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/8456/21 на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.
Відмовляючи у відкриті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із відсутності поважних причин пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду від 15.02.2022.
Колегія судді не погоджується із таким висновком з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалу про залишення без розгляду позову Регіонального відділення до ТОВ "Кайра", ТОВ "Квартал-Д" про витребування майна з незаконного володіння та скасування запису про право власності Господарським судом Дніпропетровської області було прийнято 15.02.2022.
Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції
Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Частинами 2, 3 статті 256 ГПУ Країни передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 учасникам справи вручена не була.
25.05.2022 прокурор як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 у справі № 904/8456/21, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Право прокурора на подання апеляційної скарги, передбачене частиною 3 статті 53 ГПК України, не надає йому можливості оскарження судового рішення поза межами строку на таке оскарження без порушення питання про його поновлення.
Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.