ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/564/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: Коновалов В.А. (присутній в режимі відеоконференції);
відповідача: Коваль Л.В., Кордас Ж.А. (присутні в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2021
у справі № 924/564/21
за позовом Підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС"
до Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни
В С Т А Н О В И В:
Підприємство споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" (далі - ПСК "СТ КООП 2015 ПЛЮС", позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни (далі - ФОП Коваль Л.В., відповідач) про виселення з нежитлового приміщення - ресторану "Дружба" загальною площею 433,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а (далі - спірне приміщення).
Позивач посилається на те, що відповідач без жодних правових підстав займає спірне приміщення після закінчення дії укладеного з попереднім власником цього приміщення договору оренди від 16.03.2016, тобто чинить перешкоди позивачу в користуванні своїм майном.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2021 (суддя Грамчук І.В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 (колегія суддів: Олексюк Г.Є. - головуючий, судді: Мельник О.В., Гудак А.В.), позов задоволений. Виселено відповідача зі спірного приміщення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2016 між Волочиським районним споживчим товариством (далі - Волочинське РСТ, орендодавець) та Коваль Л.В. (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі - Договір), за умовами якого орендодавець орендар прийняв у користування 70/100 частин нежитлової будівлі ресторану "Дружба" площею 361,6 кв. м., що розташована в м. Волочиськ по вул. Незалежності, 7а на строк з 16.03.2016 по 16.03.2021 для розміщення закладу громадського харчування.
Умовами Договору передбачено, що:
- орендар має право викупити орендоване приміщення після закінчення терміну дії даного договору за ціною, що визначена на підставі висновку суб`єкта оцінювання на дату викупу (п.п. 7.1.11);
- у разі відмови від права викупу по закінченню строку дії цього договору, а також у випадку його дострокового розірвання, припинення або відмови від договору, що відбулися з підстав визначених чинним законодавством України або цим договором, орендар зобов`язаний протягом доби з дати закінчення строку дії цього договору чи з моменту його дострокового розірвання, припинення або відмови від договору, повернути орендодавцю по акту приймання-передачі приміщення в задовільному стані з урахуванням нормального зносу, а також передати по акту в повному обсязі і справності обладнання та інше майно, одержане орендарем в користування (п. 3.2);
- за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі 9 762 грн (п. 5.1. в редакції додаткової угоди від 28.03.2019). Орендна плата сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата (п. 5.2);
- орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення орендованого приміщення, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд, або якщо орендар більше одного місяця з дати платежу не відшкодовує орендодавцю витрати передбачені п. 5.7 цього договору. У разі відмови орендаря від цього договору оренди з будь-якої із зазначених підстав, цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п. п. 6.1.4);
- орендар має право скористатись переважним правом перед іншими особами на укладання нового договору оренди на новий (інший) строк, на інших умовах, запропонованих орендодавцем, за умови, якщо орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором (використовував приміщення за призначенням згідно п. 2.1 цього договору, не допускав його істотного погіршення, регулярно і вчасно вносив орендні та інші платежі тощо). Умови договору оренди на новий (інший) строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленостей щодо орендної плати та інших умов договору, переважне право орендаря на укладення договору припиняється (п.п. 7.1.2).
24.02.2021 за № 12 Волочиське РСТ звернулося до Коваль Л.В. з повідомленням про розірвання Договору у зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті орендної плати протягом 3 місяців підряд (січень, лютий, березень 2021 р.). Повідомлення орендодавця отримане орендарем 04.03.2021.
01.03.2021 ФОП Коваль Л.В. сплатила орендодавцю 19 520 грн із призначенням платежу "за оренду р-н Дружба за січень, лютий, березень".
03.02.2021 між Волочиським РСТ та Шпорук С.П. укладено договір про поділ нежитлової будівлі, ресторан "Дружба" та виділ часток майна в натурі, відповідно до якого у власність Волочиського РСТ перейшло спірне приміщення (площею 433,1 кв.м.).
За договором купівлі-продажу від 14.04.2021 Волочиське РСТ відчужило спірне приміщення на користь позивача.
Зверненню позивача до суду із даним позовом передувало ініціювання відповідачем ряду судових спорів, а саме:
- у справі №924/266/21, судовим рішенням у якій ФОП Коваль Л.В. відмовлено в позові до Волочинського РСТ (за участю позивача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору) про зобов`язання виконати умови Договору та укласти договір купівлі-продажу приміщення ресторану "Дружба". Судовим рішенням у цій справі констатовано втрату ФОП Коваль Л.В. передбаченого Договором переважного права на викуп орендованого приміщення;
- у справі №924/565/21 судовим рішенням у якій ФОП Коваль Л.В. відмовлено в позові до Волочинського РСТ та ПСП "СТ КООП 2015 ПЛЮС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.04.2021;
- у справі № 924/952/21, у якій ФОП Коваль Л.В. відмовлено в позові до Волочинського РСТ про визнання протиправними дій щодо відмови від виконання Договору шляхом вчинення односторонніх правочинів про розірвання Договору. Судовим рішенням у цій справі встановлено законність дій Волочинського РСТ щодо відмови від Договору у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Суди попередніх інстанцій, керуючись у тому числі преюдиційними обставинами, встановленими у справах №924/266/21, №924/565/21, №924/952/21, констатували, що після припинення дії Договору відповідач не виконав свого зобов`язання зі звільнення орендованого приміщення, продовжує його незаконно займати без жодних правових підстав, чим перешкоджає новому власнику спірного приміщення - позивачу у реалізації правомочностей власника. Вирішуючи питання площі займаного відповідачем приміщення суди виходили з того, що позивачу належить приміщення площею 433,1 кв.м., а відповідач підтвердила обставину фактичного зайняття приміщення ресторану "Дружба". Отже, ефективний захист прав позивача забезпечить усунення перешкод у користуванні усім належним позивачу нерухомим майном, площа якого становить 433,1 кв.м., що відповідає змісту порушеного права позивача та характеру його порушення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке:
- суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 20.07.2021 у справі №914/2200/20 щодо дотримання судами принципів та стандартів доказування при дослідженні обставин справи, допустимості доказів, а також висновки Верховного Суду у постановах від 23.02.2022 у справі №922/2182/21, справах №910/19179/17, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18 щодо дотримання доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки);
- висновки судів про необхідність виселення відповідача з приміщення площею 433,1 кв.м. ґрунтуються на припущеннях, зроблені виключно зі слів позивача, а отже є недопустимим доказами; досліджені судом ряд доказів є недопустимими в силу того, що вони відсутні у матеріалах справи;
- суд прийняв рішення про права та інтереси сторони Договору - Волочиського РСТ, якого не було залучено до участі у справі;
- апеляційний суд необгрунтовано відхилив клопотання відповідача про поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги, яке за своїм змістом є клопотанням про встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема: надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.07.2022; зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду судом касаційної інстанції.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.07.2022 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вважає законними та обґрунтованими висновки судів про те, що відповідає змісту порушеного права позивача та призведе до ефективного його поновлення виселення відповідача саме з належного позивачу спірного приміщення, безвідносно до площі приміщення, вказаного в Договорі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Однією з підстав касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
За висновками Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
Звідси з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування правових висновків, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду відсутні з огляду на таке.