ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/26290/20
адміністративне провадження № К/9901/35098/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 (головуючий суддя - А.В. Літвінова)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (головуючий суддя - І.О. Грибан, судді - О.М. Кузьмишина, І.О. Лічевецький)
у справі № 640/26290/20
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області Прилуцької Марини Олександрівни,
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області Прилуцької Марини Олександрівни (далі - відповідач-1), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 ;
- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні у розмірі 91 676 гривень 04 копійки.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2019 № 4375/к позивача звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області 17.02.2020. Позивач зазначає, що при звільненні йому не виплачено всіх сум, що повинні були бути виплачені в день звільнення. Повний розрахунок по заробітній платі здійснено лише 23.03.2020, що є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні з 18.02.2020 по 23.03.2020.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 по 23.03.2020. Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 91 679 гривень 04 копійки.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення позивача, а з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України, а тому у відповідача відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України виникає обов`язок по виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 за період з 18.02.2020 по 23.03.2020. Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 91 679 гривень 04 копійки.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач-2 вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач-2 зазначає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20; щодо застосування частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", викладені у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 наголошує про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
9. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого відповідно до положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
11. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. На підставі наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2016 № 2190/к ОСОБА_1 28.04.2016 призначено на посаду начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області.
13. На підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2019 № 4375/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Київській області 17.02.2020 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області, з припиненням державної служби.
14. Відповідно до довідки-виписки банку АТ КБ "Приватбанк" по особовому рахунку/картці станом на 18.09.2020 повний розрахунок по заробітній платі здійснено лише 23.03.2020.
15. Вважаючи бездіяльність ліквідатора Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не проведення повного та належного розрахунку при звільненні, 27.10.2020 позивач звернувся з позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
16. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
17. За статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
18. Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
22. Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
23. Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.