ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 820/5333/17
адміністративне провадження № К/9901/50248/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (колегія у складі суддів Мельнікової Л.В., Калиновського В.А., Сіренко О.І.)
у справі №820/5333/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку у власність ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку йому у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, позов задоволено.
3. 08.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передати зазначену ділянку у його власність.
6. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано лист-відповідь № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 про те, що прийняття відповідного рішення можливе після виправлення невідповідностей, а вищевказаний проект землеустрою повернуто позивачу для доопрацювання.
7. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач листом № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передачі зазначеної ділянки у власність ОСОБА_1 .
9. Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначило, що у спірних правовідносинах діяв згідно з чинним законодавством.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законом встановлено результат розгляду клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме відповідний орган може задовольнити таке клопотання, відмовити в його задоволенні або залишити вказане клопотання без розгляду.
В листі відповідача № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 не зазначено про задоволення, відмову в задоволенні чи залишення без розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
По своїй суті лист є відмовою у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така відповідь позбавляє позивача можливості реалізувати право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України. Задля належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу з порушенням підсудності, адже на етапі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головне управління вирішує питання стосовно передачі земельної ділянки у приватну власність, тобто здійснює від імені держави розпорядження такою ділянкою.
Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач здійснює не владні управлінські функції, а отже правовідносини є приватно-правовими (цивільними), тобто існує спір про право.
Позивач клопотав про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
12. Відзив від позивача не надходив.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
14. Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
15. Водночас щодо подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок стосовно їх юрисдикції, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 03.10.2018 у справі № 820/4149/17 та від 28.11.2018 у справі № 820/4219/17, і дійшла таких висновку про те, що відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.