ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 480/762/19
адміністративне провадження № К/9901/7507/21, К/9901/10112/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства оборони України
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (суддя Савицька Н.В.) та
постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Кононенко З.О., Калиновського В.А., Макаренко Я.М.)
у справі № 480/762/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України; відповідач). У позові просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене 23.11.2018 у п. 58 Протоколу № 117 засідання комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов`язати Міноборони України виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі, передбаченому п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, відмовив у задоволенні позову.
3. Верховний Суд постановою від 13.05.2020 скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, задовольнив позов частково:
- визнав протиправним та скасував п. 58 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 за № 117 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- зобов`язав Міноборони України повторно розглянути документи щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні;
- в іншій частині позовних вимог відмовив.
5. 02.03.2021 Міноборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. 18.03.2021 касаційну скаргу подав ОСОБА_1, у якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
7. Верховний Суд ухвалами від 29.04.2021 та від 20.05.2021 відкрив касаційне провадження за обома касаційними скаргами.
8. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2021 зупинив виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 до закінчення касаційного перегляду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений 17.08.1994 з посади начальника відділення райвійськкомату на підставі пункту 65 "в" (за станом здоров`я) відповідно до наказу Сумського районного військового комісаріату від 08.06.1994 № 01314.
10. 28.04.2010 ОСОБА_1 при первинному огляді МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено безтерміново.
11. 11.01.2017 ОСОБА_1 при повторному огляді МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності.
12. 23.11.2018 комісія Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом № 117, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
13. Підставою для відмови зазначено те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до запровадження виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", отримав статус особи з інвалідністю до набуття чинності 01.01.2014 ст. 16 Закону № 2011-XII у новій редакції.
14. Також суди встановили, що ОСОБА_1 не призначалася одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова КМУ № 975).
Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи на обліку Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, отримував одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 14.05.2015 № 285 (далі - Постанова КМУ № 285), за період з 01.06.2010 до 30.06.2010 у розмірі 189,60 грн; з 01.01.2017 до 31.01.2017 у розмірі 94,80 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту звільнення не отримував одноразову грошову допомогу. Закон № 2011-XII не встановлює обмежень чи заборон на виплату компенсацій у разі встановлення інвалідності до набуття чинності новою редакцією ст. 16 цього Закону.
16. У відзиві на позов відповідач покликався на те, що позивачу встановлено інвалідність у 2010 році, тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги необхідно керуватися Законом № 2011-XII, у редакції 2010 року, та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби зборів) осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499).
ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги у разі підвищення групи інвалідності, оскільки Законом № 2011-XII та Порядком КМУ № 975 встановлено присічний термін у два роки для отримання такої допомоги.
Також покликалося на те, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації від органів соціального захисту населення.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позов, виходили з того, що на моментом встановлення позивачу групи інвалідності Закон № 2011-ХІІ (у редакції Закону України від 03.11.2006 № 328), Порядок № 499 передбачав виплату йому одноразової грошової допомоги. Комісія Міноборони без перевірки підстав для призначення одноразової грошової допомоги прийняла передчасний висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 такої допомоги.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Міноборони України у касаційній скарзі покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17. Позивач після встановлення інвалідності самостійно обрав отримання відповідно до Постанови КМ України № 282 одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).
ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги за ІІ групою інвалідності, оскільки Закон № 2011-ХІІ та Порядок № 975 не передбачають поновлення, збільшення, зміну дворічного строку для виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.
19. У відзиві на зазначену касаційну скаргу позивач покликається на висновки, сформульовані у п. 22 постанови Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, уважає, що у його випадку дворічний термін після первинного встановлення групи інвалідності не застосується.
20. ОСОБА_1 у касаційній скарзі притримується тієї позиції, що Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 про направлення цієї справи на новий розгляд не ставив під сумнів його право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності незалежно від строків, встановлених ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ. Суди попередніх інстанцій не врахували мотиви, з яких скасовані попередні рішення, не надали оцінки долученим до матеріалам справи документам, вийшли за межі позовних вимог, дійшли помилкового висновку, що його права будуть захищені у разі повторного розгляду Міноборони України документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційних скарг та дійшов таких висновків.
22. Ключовим правовим питанням у справі є наявність у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, після отримання компенсації відповідно до Закону № 796-XII.
23. Із зазначеного питання Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17 висловив висновок щодо застосування ст. 60 Закону № 796-XII, який зводиться до того, що особа, яка отримала допомогу (компенсацію) відповідно до Закону № 796-XII, не може отримувати одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-ХІІ.
24. На момент формулювання Верховним Судом такої правової позиції ст. 60 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII) передбачала, що "особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України".
25. 17.07.2018 Конституційний Суд України прийняв Рішення у справі № 6-р/2018, яким визнав неконституційними ряд положень Законів № 76-VIII та № 796-XII, а саме, вирішив:
" 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
<…> статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
2. <…> стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону <…> № 796-XII у редакції Закону <…> № 76-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Установити порядок виконання цього Рішення.
<…>
3.2. Стаття 60 Закону <…> № 796-XII у редакції Закону <…> № 76-VIII втратила чинність та не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 60 Закону <…> № 796-XII у редакції до внесення змін Законом <…> № 76-VIII, а саме:
"Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
26. У зв`язку з поновлення чинності попередньої редакції ст. 60 Закону № 796-XII змінилося правове регулювання надання пільг та компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17, не підлягає застосуванню судами до подібних правовідносин, що виникли після 17.07.2018.