ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 820/17502/14
адміністративне провадження № К/9901/28495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (процесуальний правонаступник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 (суддя - Зінченко А. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя - Подобайло З. Г., судді: Тацій Л. В., Григоров А. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецмаркетинг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноспецмаркетинг" (далі - позивач, ТОВ "Техноспецмаркетинг", товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками та зобов`язати контролюючий орган прийняти зазначені податкові декларації.
Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство зазначило, що на підставі судового рішення у справі №2а-1556/12/2070, яке набрало законної сили 05.06.2012, було відновлено його реєстрацію платника ПДВ, однак контролюючий орган відмовив в прийнятті поданих ним податкових декларацій за вказані податкові періоди.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що на час виникнення спірних правовідносин на веб-сайті Міндоходів містилася інформація, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Техноспецмаркетинг" анульовано 31.01.2012, тому відмовляючи у прийнятті поданих товариством податкових декларацій, контролюючий орган діяв правомірно.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.02.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 про відмову в позові та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, згідно з якою постанову суду першої інстанції залишено без змін, скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, касаційний суд зазначив, що при вирішенні спору у цій справі судам слід врахувати, що у разі набрання законної сили рішенням про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. При цьому наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва, до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, адміністративний позов товариства задовольнив.
У судовому процесі суди встановили, що на підставі прийнятої Харківським окружним адміністративним судом постанови від 28.02.2012 у справі №2а-1556/12/2070, яка набрала законної сили після апеляційного перегляду справи згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, було скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Техноспецмаркетинг" від 31.01.2012 №10/15-02-36 та зобов`язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Техноспецмаркетинг", як платника податку на додану вартість, шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.
У грудні 2013 року, січні-квітні 2014 року засобами електронного зв`язку (через приймальні шлюзи податкової звітності) товариство подало до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками.
У відповідь позивач отримав повідомлення (квитанція №1) про відмову у прийнятті його податкових декларації із зазначенням причин такої відмови - не є платником ПДВ на дату подання звіту; дата анулювання свідоцтва платника ПДВ: 31.01.2012 (а.с. 62-92 т. ІІ).
У зв`язку з цим податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками ТОВ "Техноспецмаркетинг" направило на адресу ДПІ засобами поштового зв`язку.
Однак, у відповідь контролюючий орган надіслав позивачу письмові повідомлення (листи) про те, що на підставі пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 не вважаються податковими деклараціями через невідповідність індивідуального податкового номеру та номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ згідно з даними реєстру платників ПДВ за звітні періоди. ТОВ "Техноспецмаркетинг" (податковий номер 37093551) не є платником ПДВ.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, застосувавши норми статей 46, 48, 183 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зазначив, що якщо за рішенням суду, яке набрало законної сили, відбувається поновлення попередньо анульованої реєстрації платника ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється. Зважаючи на це підстави для відмови в прийнятті поданих позивачем декларацій після відновлення його реєстрації як платника ПДВ були відсутні.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається, зокрема на відсутність доказів на спростування його доводів про відсутність в реєстрі платників ПДВ товариства на момент подачі ним податкової звітності.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.10.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.