ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 812/642/16
адміністративне провадження № К/9901/9884/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство, ПАТ "Луганськтепловоз", позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція, відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКСУ у Луганській області), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що втілилася у ненаданні до ГУ ДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 38 058 235,00 грн., та зобов`язати податковий орган у п`ятиденний строк з дня набрання рішення законної сили подати ГУ ДКСУ у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2014 року на суму 38 058 235,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за березень 2014 року щодо ПАТ "Луганськтепловоз"; зобов`язано Інспекцію у п`ятиденний строк з дня набрання чинності судовим рішенням подати до ГУ ДКСУ у Луганській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість ПАТ "Луганськтепловоз" за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2014 року у сумі 38 058 235,00 грн.; стягнуто з Інспекції за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у сумі 2 756,00 грн.
28 грудня 2016 року Луганським окружним адміністративним судом видано у даній справі 2 виконавчих листи.
Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та від 20 червня 2017 року задоволено заяви Товариства про заміну сторін виконавчих проваджень й замінено Інспекцію на її правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс).
В подальшому, 19 вересня 2018 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №57233902 за виконавчим листом №812/642/16 від 28 грудня 2016 року про зобов`язання податкового органу подати до ГУ ДКСУ у Луганській області висновок про суми відшкодування ПДВ за березень 2014 року у розмірі 38 058 235,00 грн.
01 жовтня 2018 року Офіс звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в обґрунтування якої зазначав, що до 01 січня 2018 року ПАТ "Луганськтепловоз" перебувало на обліку в Харківському управлінні Офісу, проте відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2017 року №632 "Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік" (з урахуванням змін, внесених наказом Державної фіскальної служби України від 29 грудня 2017 року №884) платника податків ПАТ "Луганськтепловоз" не включено до Реєстру великих платників податків на 2018 рік та з 01 січня 2018 року переведено на облік до Державної податкової служби у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, до якої і було направлено його облікову справу; відтак, оскільки Товариство перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, то обов`язок подавати та готувати висновки до казначейського органу покладається на Головне управління ДФС у Луганській області; за наведеного, Офіс не має можливості виконати судове рішення у даній справі, а відтак просить замінити боржника у виконавчому провадженні №57233902 з Офісу на Головне управління ДФС у Луганській області.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2018 року у задоволенні зазначеної заяви відмовив у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, оскільки дійшов переконання, що ПАТ "Луганськтепловоз" мало право на відшкодування заявлених сум, строк відшкодування яких спливав до кінця бюджетного періоду 2018 року, й продовжує перебувати на обліку в Офісі з ознакою "за неосновним місцем обліку", тому саме Офіс здійснює адміністрування процедури повернення суми бюджетного відшкодування, визначеної в рамках розгляду справи №812/642/16.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2019 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року скасував; заяву Офісу про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задовольнив: замінив сторону у виконавчому провадженні №57233902 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 28 грудня 2016 року, а саме: боржника - Офіс на Головне управління ДФС у Луганській області.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд прийшов до висновку, що за обставин даної справи та з огляду на положення податкового законодавства, Закону України "Про виконавче провадження", Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС від 31 липня 2017 року №503, слід вважати, що у ній відбулось публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції) Головним управлінням ДФС у Луганській області функцій Офісу.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Луганській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі, зокрема, зазначало, що відповідно до пункту 10.14 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку "за неосновним місцем обліку", а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування; разом з тим, обґрунтовуючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, Офіс посилався лише на те, що з 01 січня 2018 року ПАТ "Луганськтепловоз" не перебуває у нього на обліку, а тому він не має можливості скласти та передати до казначейського органу відповідний висновок, проте не надав жодних доказів в підтвердження таких своїх аргументів.
Товариство та Офіс в письмових відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке вони просили залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) зазначено, що виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За змістом частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.