ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 696/1117/14-к
провадження № 51-2884км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Дехтярук О. К.,
виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Пономаренка Д. В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дробот І. Л., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250170000085, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Кам`янці Черкаської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ним указаного кримінального правопорушення.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 12 лютого 2014 року приблизно о 12:40, перебуваючи в приміщенні туалету на третьому поверсі Кам`янської загальноосвітньої школи № 1, що розташована на вул. Леніна, 18-А, м. Кам`янці Черкаської області, на ґрунті давніх неприязних відносин завдав наочно знайомому малолітньому ОСОБА_2 декілька ударів кулаками в голову та по тулубу, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, від якого потерпілий у цей же день приблизно о 22:40 помер у реанімаційному відділенні Кам`янської центральної районної лікарні м. Кам`янка Черкаської області (далі - Кам`янська ЦРЛ), куди він був доставлений в ургентному порядку.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненням до неї прокурор Дробот І. Л., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив стороні обвинувачення в безпосередньому дослідженні доказів, чим порушив вимоги статей 23, 404 КПК. Вважає, що суд апеляційної інстанції також безпідставно залишив без змін виправдувальний вирок місцевого суду, так як зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є належними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Окремо стверджує про допустимість показань із чужих слів і доказів, зібраних у результаті негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД), що не було враховано апеляційним судом, який усупереч ст. 419 КПК належним чином не перевірив і не дав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення. Вказує, що, не застосувавши щодо ОСОБА_1 ч. 2 ст. 121 КК, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Іванів С. П. подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора з доповненням до неї, у яких указав на законність та обґрунтованість ухвали Кропивницького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, безпідставність доводів прокурора та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а зазначене судове рішення - без зміни.
У судовому засіданні прокурор Дехтярук О. К. підтримала касаційну скаргу прокурора та просила скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправданий ОСОБА_1 і його захисник Пономаренко Д. В. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, вказавши на її необґрунтованість та безпідставність.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При цьому узагальненими доводами прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є порушення апеляційним судом безпосередності дослідження доказів, невідповідність оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК. Одночасно, на думку прокурора, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущене під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції, полягало в незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, зокрема ч. 2 ст. 121 КК.
Однак такі твердження сторони обвинувачення є безпідставними, оскільки в ході перевірки вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2020 рокущодо ОСОБА_1 апеляційний суд у межах апеляційної процедури, визначеної главою 31 КПК, розглянув клопотання про безпосереднє дослідження доказів, належним чином перевірив доводи поданих апеляційних скарг та обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим виправдувальним вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_1, прокурор і потерпіла ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду та неправильну оцінку доказів судом першої інстанції. При цьому в апеляційних скаргах, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 404 КПК, заявляли клопотання про повторне дослідження письмових доказів, допит обвинуваченого, потерпілої і свідків.
Апеляційний суд у встановленому законом порядку розглянув указані клопотання та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки зміст такої засади, як безпосередність дослідження доказів судом апеляційної інстанції, відрізняється від змісту цієї засади в суді першої інстанції, тому що апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК. Ця відмінність зумовлена функцією суду апеляційної інстанції ? перегляд вироку суду в апеляційному порядку, а не вирішення кримінального провадження по суті, що дублює функції суду першої інстанції, відповідно апеляційний суд не повинен у кожному провадженні досліджувати обставини.
Тобто апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Тому на відміну від суду першої інстанції повноваження суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів визначаються переглядом кримінального провадження в межах вимог апеляційних скарг, з урахуванням наявності або відсутності обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження щодо повторного дослідження доказів.
Отже, відсутність обґрунтованого клопотання сторони кримінального провадження про дослідження доказів, за умови того, що в оскарженому вироку суд дав оцінку всім доказам, з якою на стадії апеляційного оскарження вироку не погодилася сторона обвинувачення і потерпіла, не зумовлює обов`язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та не створює передумов для використання апеляційним судом свого права дослідити нові докази за наявності підстав, регламентованих положеннями ч. 3 ст. 404 КПК.
При цьому в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої ОСОБА_3 не було наведено таких порушень, допущених місцевим судом у процесі дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, які б відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК вимагали їх повторного дослідження апеляційним судом.
До того ж, як убачається з технічного запису судового засідання, в апеляційному суді прокурор також незміг указати на такі порушення, а обґрунтування заявленого клопотання зводилося до необхідності надання іншої оцінки доказам у провадженні.
Сам по собі факт непогодження з висновками суду та оцінкою доказів не є підставою для їх повторного дослідження. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження обставин не свідчить про недотримання судом вимог ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК стосовно безпосередності дослідження доказів, а означає відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Крім того, апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам у провадженні ніж та, яку дав місцевий суд, а погодився з його висновками про обґрунтованість виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки за наведених обставин повторне дослідження доказів не є обов`язком суду.