Постанова
Іменем України
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 521/21828/18
провадження № 61-9427св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року у складі судді Леонова О. С., додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року у складі судді Леонова О. С. та постанови Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ОНДЕКЦ МВС України) про визнання незаконними наказів директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення на роботу та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову зазначав, що 07 листопада 2015 року він був призначений на посаду заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують ОНДЕКЦ МВС України.
02 липня 2016 року його звільнено з роботи з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказане рішення адміністрації ОНДЕКЦ МВС України він оскаржив до суду.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року накази директора ОНДЕКЦ МВС України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи скасовані, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодовано моральну шкоду. Рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку в межах одного місяця, допущено до негайного виконання.
В той же день, 14 листопада 2016 року керівництво ОНДЕКЦ МВС України ознайомило його з попередженням про наступне звільнення згідно з наказом МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС", у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи та скороченні чисельності працівників.
Після цього, він фактично не був допущений до виконання своїх службових обов`язків, і не допускався на територію ОНДЕКЦ МВС України, у зв`язку з чим змушений був отримати в суді виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження у Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції.
21 листопада 2016 року він був ознайомлений з наказом від 21 листопада 2016 року № 100 о/с про поновлення його на займаній посаді, та з наказом від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про його звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до наказу МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС" внаслідок реорганізації установи та скорочення чисельності працівників.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року визнано незаконним наказ від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлено на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця судом допущено до негайного виконання.
Оскільки відповідач відмовився від добровільного виконання зазначеного судового рішення, він знову змушений був отримувати виконавчий лист, на підставі якого у Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції відкрито виконавче провадження № 54307215, у межах якого відповідач сплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96 000,00 грн та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а в частині поновлення на роботі відмовився виконати судове рішення, внаслідок чого матеріали відносно посадових осіб, які допустили невиконання судового рішення, державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції були направлені до правоохоронних органів для порушення кримінального провадження.
03 грудня 2018 року він був ознайомлений з наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 69 о/с про поновлення його на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України. Однак, дату поновлення його на роботі визначено не датою видання наказу, а 21 листопада 2016 року. В преамбулі наказу зазначено, що він виданий на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року.
Одразу ж його було ознайомлено з ще одним наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О.Ю. від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким були внесені зміни щодо дати його звільнення, а саме з 20 січня 2017 року. Підставою видання наказу зазначено: "Попередження про наступне звільнення від 14 листопада 2016 року, акт про повідомлення з наявними вакантними посадами та про відмову від переведення на іншу роботу у зв`язку із звільненням зі скороченої займаної посади від 21 листопада 2016 року".
Вказував на те, що адміністрацією ОНДЕКЦ МВС України створювалися штучні підстави для протиправного невиконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року у справі № 521/13223/16-ц про визнання незаконним його звільненням з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц про визнання незаконним його звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, а тому вважав накази ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року за № 69 о/с та № 70 о/с незаконними та просив їх скасувати.
Зокрема, зазначав, що наказ директора ОНДЕКЦ МВС України № 69 о/с від 29 листопада 2018 року не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому безпідставно вказано дату поновлення його на роботі - 21 листопада 2016 року, а не дату видання наказу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання ним наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. З огляду на наведене вважав, що датою поновлення його на роботі має бути дата видання наказу - 29 листопада 2018 року.
Незаконність наказу від 29 листопада 2018 року № 69 о/с обґрунтовував також тим, що його було використано для прийняття іншого незаконного наказу директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким було внесені зміни щодо дати звільнення, а саме з 20 січня 2017 року. На переконання позивача, виданням наказу від 29 листопада 2018 року № 70 о/с, адміністрація ОНДЕКЦ МВС України штучно скоротила період перебування його у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення, за який відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток.
Вважав, що на день пред`явлення позову до суду період перебування його у вимушеному прогулі становить з 21 листопада 2016 року до звернення із зазначеним позовом до суду. Разом з тим, зауважив, що на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц про визнання незаконним звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України незаконним, поновленням на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ОНДЕКЦ МВС України сплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 144 000,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн. Однак, з 12 липня 2017 року і до звернення із зазначеним позовом до суду заробітну плату за час вимушеного прогулу, в тому числі за затримку виконання цього судового рішення, він не отримував.
Вимогу про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував тим, що після ухвалення судового рішення Малиновським районним судом м. Одеси від 14 листопада 2016 року про поновлення на роботі, він вважав себе захищеним від вседозволеності адміністрації ОНДЕКЦ МВС України, мав намір поновити свій порушений попереднім незаконним звільненням авторитет працівника, налагодити звичайний уклад життя, належне матеріальне забезпечення своєї сім`ї, оскільки він є єдиним годувальником у сім?ї. Натомість, незаконні дії відповідача, намагання у будь-який спосіб звільнити його після поновлення на роботі судом, порушують його законне право на працю, завдають моральні страждання, з урахуванням глибини та тривалості яких просив стягнути з відповідача 5 000,00 грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив:
1) визнати незаконними та скасувати накази директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення його на роботі з 21 листопада 2016 року, та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с";
2) визнати незаконним звільнення його з посади заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів дослідження та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, та поновити його на роботі в ОНДЕКЦ МВС України;
3) стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на заробітну плату за час вимушеного прогулу та за затримку виконання судового рішення;
4) стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року доповнено резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року наступним: "Стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 216 121,74 грн за період з 12 липня 2017 року до 29 листопада 2018 рік. Стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на користь держави 2 161,21 грн судового збору".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволені вимог про визнання незаконними наказів ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с "Про встановлення строку поновлення на роботі" та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України № 101 о/с" та їх скасування, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивовано тим, що датою незаконного звільнення позивача є дата, встановлена рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі №521/21535/16-ц, - 21 листопада 2016 року, а не дата ухвалення рішення суду про поновлення на роботі або дата видачі наказу про поновлення працівника на роботі, виданого на виконання зазначеного рішення суду, а тому вимога позивача про визнання наказу ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 29 листопада 2018 року № 70 о/с, суд вказав, що наказом директора ОНДЕКЦ МВС України від 11 листопада 2019 року № 52 о/с, виданого на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року скасовано наказ від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", а отже оскаржуваний наказ втратив чинність і не потребує повторного його скасування органом, що розглядає трудовий спір.
Суд зазначив, що спір про визнання звільнення ОСОБА_1 з роботи за наказом ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України вирішено судом, ОСОБА_1 поновлено на роботі в ОНДЕКЦ МВС України, стягнуто з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а тому його вимоги про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Крім іншого, суд зауважив, що позивач не заявляв вимог про визнання незаконним наказу директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 11 листопада 2019 року № 52 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким внесено зміни до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1, зокрема, зазначено вважати його звільненим з 12 липня 2017 року.
Установивши, що затримка виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року до дати видачі наказу директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 69 о/с про поновлення позивача на роботі складає 349 робочих дні, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання середньої заробітної плата за час затримки виконання зазначеного судового рішення
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд відмовив, посилаючись на її недоведеність.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішивши питання про право ОСОБА_1 на отримання середньої заробітної плата за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд в резолютивній частині рішення від 29 листопада 2019 року не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення та не вирішив питання про судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОНДЕКЦ МВС України задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконними накази ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення позивача на роботі та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" в частині дати звільнення позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що законність наказів від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення позивача на роботі - 21 листопада 2016 року та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" щодо дати звільнення позивача суду належало перевіряти на час їх прийняття, оскільки подальше їх скасування роботодавцем не є безумовною перешкодою для захисту порушених прав позивача. За огляду на наведене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними зазначених наказів в оскаржуваній частині з тих підстав, що наказ відповідача від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" був скасований самим відповідачем і втратив чинність.
Суд зауважив, що визнання незаконними наказів роботодавця в судовому порядку, має наслідком припинення їхньої подальшої дії, що кореспондується з обов`язком роботодавця їх скасувати, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування судом наказів від 29 листопада 2018 року № 69 о/с та № 70 о/с в судовому порядку.
Установивши, що ОНДЕКЦ МВС України повністю виконав рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц в частині поновлення позивача на роботі в липні 2017 року, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в жовтні 2017 року, після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та набрання ним законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та відшкодування моральної шкоди.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що:
1) суд першої інстанції не врахував, що не може вважатись законним звільнення працівника, яке відбулося раніше, ніж працівник був поновлений на роботі, що суперечить вимогам статті 51 та глави 3 КЗпП України в частині гарантій правового захисту від незаконного звільнення та принципів укладення та розірвання трудового договору;
2) суд першої інстанції, з порушенням вимог статей 77-79 ЦПК України неналежно оцінив наявні у справі докази та не врахував, що сама по собі відсутність позовних вимог про визнання будь-якого з наказів незаконним не звільняє суд від оцінки законності підстав звільнення працівника;
3) апеляційний суд в порушення вимоги статті 82 ЦПК України дійшов помилкового висновку про преюдиційність обставин, встановлених в адміністративній справі № 420/6383/19, що не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17;
4) апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо тлумачення статті 24 КЗпП України, статті 65 Закону України "Про виконавче провадження";
5) апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання, що призвело до порушення права позивача на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 та постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (щодо преюдиціального значення обставин, встановлених судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 420/6383/19);
2) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 5-1, 24, 40, 35 Кодексу Законів про працю України, частини другої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", статті 43 Конституції України;
3) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України) - справу розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справи на підставі пунктів 1,3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОНДЕКЦ МВС України, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що вони є законними та обґрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих судом обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у справі доказами, містять вичерпні висновки щодо доводів та заперечень сторін.