Постанова
Іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 285/1862/20
провадження № 61-15808св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, у якому просила визнати, що через відсутність без поважних причин понад один рік ОСОБА_2 та неповнолітня донька відповідача ОСОБА_4 втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
Позов мотивувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 .
Із квітня 2014 року ОСОБА_2, як дружина її сина ОСОБА_3 стала проживати в її будинку, а в червні 2014 року зареєструвалася за цією адресою та проживала до 2017 року.
Рішенням від 05 травня 2017 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області розірвав шлюб між її сином та відповідачкою, і з того часу відповідачка разом з донькою в будинку не проживають без поважних причин.
Зазначила, що відповідачка не є членом її сім`ї, в будинку не проживає, але продовжує бути зареєстрованою в ньому та добровільно знятися з реєстрації не бажає, що тягне порушення її права на розпорядження майном.
У червні 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування, ОСОБА_3 .
У зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати право неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її, як законного представника, на користування житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом заборони зняття їх з реєстрації у цьому житловому будинку до настання повноліття ОСОБА_4 .
Позов мотивувала тим, що від шлюбу з ОСОБА_3 у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_4 .
Після народження доньки шлюбні відносини погіршилися, а 05 травня 2017 року вони шлюб розірвали у судовому порядку.
У зв`язку із загрозою для життя вона з донькою вимушено залишили житло за місцем своєї реєстрації.
ОСОБА_2 з дитиною не має іншого житла для реєстрації місця проживання. Зняття з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 спричинить проблеми з нормальним існуванням у суспільстві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 08 грудня 2020 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області первісний позов задовольнив частково.
Визнав ОСОБА_2, такою, яка втратила право користування житлом на АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання онуки такою, що втратила права користування жилим приміщенням відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420,40 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї позивачки, не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть з нею спільне господарство, будинком з 2017 року не користується, отже відповідачка втратила право користування спірним житлом.
Дійшов висновку, що неповнолітня дитина на даний час за своїм віком не може самостійно визначати своє місце проживання, є членом сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а сам по собі факт її не проживання у будинку, не може бути безумовною підставою для визнання її такою, що втратила право користування зазначеним житлом.
Позивачка за зустрічним позовом не обґрунтувала, яким чином суд може визнавати право на житло шляхом заборони зняття з реєстрації, тому відмовив у такому позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою від 26 серпня 2021 року Житомирський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2020 року в частині задоволення первісного позову, тобто в частині визнання ОСОБА_2 такою, яка втратила право користування житлом та покладення на неї сплати судового збору скасував і ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні первісного позову.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ОСОБА_2 із поважних причин не проживає за місцем реєстрації, а належних чи допустимих доказів на підтвердження того, що вона або її дитина набули права власності, або права постійного користування іншим житлом матеріали справи не містять.
Вважав, що ОСОБА_1 не спростувала належними і допустимими доказами, що колишня дружина її сина та син спільно проживали разом із нею у її житловому будинку та були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство.
Зазначив, що ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 проживали однією сім`єю із матір`ю чоловіка у її будинку.
Дійшов висновку, що за таких обставин, у ОСОБА_2 виникло право користування спірним житловим будинком, що належить ОСОБА_1 на праві власності, як члена сім`ї власника житла, яка проживала разом із нею.
Отже, право користування спірним житловим будинком у ОСОБА_2 виникло з підстав, передбачених статтею 405 ЦК України, а не на підставі статті 406 ЦК України, тому припинення шлюбу ОСОБА_2 із сином ОСОБА_1 не припинило право користування колишньої дружини сина та її доньки спірним житловим будинком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 05 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, а також в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 688/63/15.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції порушив строки та процедуру складення та проголошення судового рішення, а також строк вручення його учаснику справи; ОСОБА_2 не довела поважності причин не користування житловим приміщенням понад один рік; ОСОБА_2 не є членом її сім`ї, а тому не має права користування житловим приміщенням.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 19 листопада 1998 року належить жилий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до будинкової книги та довідки Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськжитлосервіс" № 1241 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 05 травня 2017 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвав.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з травня 2017 року за місцем реєстрації не проживає, що підтверджується актом обстеження депутата Новоград-Волинської міської ради Гарбовського О. С. від 21 травня 2020 року.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що через постійні сварки та погрози зі сторони чоловіка - ОСОБА_3, ОСОБА_2 була змушена покинути житло ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, а також в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 688/63/15.
Касаційна задоволенню скарга не підлягає.