Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 644/4319/20
провадження № 61-10768св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року у складі судді Бугери О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів Маміної О. В., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "ОГС "Харківміськгаз" про захист прав споживачів, порушених неналежним виконанням зобов`язань.
Позовну заяву мотивував тим, що він з сім`єю є побутовим споживачем послуг з газопостачання з 1986 року в м. Харкові, проживає однією сім`єю з дружиною та сином в квартирі АДРЕСА_2 .
Зазначив, що відповідач АТ "Харківміськгаз" до 01 липня 2015 року був надавачем послуг з постачання природного газу, зокрема побутовим споживачам м. Харкова, а з зазначеної дати надає послуги з розподілу природного газу.
Квартира позивача обладнана газовою плитою, для приготування їжі та забезпечена централізованим гарячим водопостачанням. Він, як споживач, у зобов`язанні є кредитором та здійснює належну оплату послуг.
У період з вересня 2001 року до 31 липня 2017 року позивачу нарахували та він здійснив оплату за 2 957,83 куб. м, зверх спожитого природного газу, проте зазначений об`єм якого не був та не міг бути йому наданим та спожитим.
Вважає, що має місце неналежне виконання відповідачем договірного зобов`язання в частині визначення об`єму наданого та спожитого газу, а також нарахування йому оплати цього обсягу газу.
Позивач просив суд:
визнати виконання зобов`язань АТ "Харківміськгаз" у наданні послуг з постачання (до 01 липня 2015 року), а з зазначеної дати послуг з доставки та визначення фактичного об`єму спожитого позивачем природного газу, неналежним;
визнати право власності позивача на 2 957,83 куб. м оплаченого, але не доданого і не отриманого природного газу, як набутого відповідно до частини першої статті 328 ЦК України;
визнати наявність перед позивачем боргу АТ "Харківміськгаз" з оплаченого природного газу у об`ємі 2 957,83 куб. м, як недоданого і позивачем не отриманого;
зобов`язати АТ "Харківміськгаз" та ТОВ "Харківгаз збут" примусово виконати зобов`язання в натурі шляхом зміни змісту зобов`язання на такий (відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України): АТ "Харківміськгаз", ТОВ "Харківгаз збут" та наступним постачальника і розподілювачам природного газу здійснювати щомісячно безоплатне постачання природного газу ОСОБА_1 та його правонаступникам допоки зазначений об`єм газу 2 957,83 куб. м буде вичерпаний щомісячним постачанням та отриманням відповідно до показань квартирного лічильника газу;
визнати право позивача та його правонаступників не здійснювати оплату поточного надання послуг з постачання та розподілу природного газу до повного погашення відповідачем та постачальником газу і їх правонаступниками існуючої заборгованості з постачання не доданого газу в об`ємі 2 957,83 куб. м.
Ухвалою від 30 вересня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (далі - ТОВ "Харківгаз збут") як співвідповідача.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 17 грудня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки нарахування за спожитий природний газ проводилось виключно відповідно до затвердженої норми постановою Кабінету Міністрів України, а відповідачі не мають повноважень самостійно визначати та встановлювати норму споживання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 01 червня 2021 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позивач не довів, що в спірний період АТ "Харківміськгаз" визначав об`єм спожитого природного газу позивачу ОСОБА_1 не у відповідності із встановленими нормами споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників.
Доказів того, що в період з вересня 2001 року до 31 липня 2017 року позивачу було нараховано та здійснено ним оплату за 2 957,83 куб. м, зверх спожитого природного газу, зазначений об`єм якого не був та не міг бути йому наданим та спожитим, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив відсутність висновку Верховного Суду; не дослідження судом зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення клопотання про огляд і дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційну скаргу мотивував тим, що відповідачі при здійсненні господарської діяльності не виконали вимоги частини четвертої статті 4 та частини першої статті 714 ЦК України; не виконували приписи Господарського кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суди не врахували, що встановлення норм споживання не звільняє суб`єктів господарської діяльності від обов`язку дотримуватися вимог зазначених законів щодо ведення бухгалтерського обліку. Без ведення належним чином бухгалтерського обліку неможливо визначити точних об`ємів газу для закупівлі і наступного продажу, зважаючи на різноманітність різного виду побутових споживачів, промислових та комунальних підприємств і установ. Підтвердженням відсутності належного ведення відповідачем бухгалтерського обліку і є нарахування позивачу впродовж тривалого часу об`ємів газу за недостовірними нормами споживання; відповідач не надав первинних документів із зазначенням змісту та обсяг господарських операцій.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 17).
Квартира обладнана газовою плитою, позивач є споживачем послуг з газопостачання.
ОСОБА_1, як побутовому споживачу природного газу, здійснюється газопостачання за обов`язковою участю оператора ГРМ, на якого законом покладено обов`язок вести облік об`єму (обсягу) споживання природного газу споживачем відповідно до умов договору розподілу природного газу.
У спірних правовідносинах статус оператора ГРМ має Акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз"), до газорозподільної системи якого підключений позивач.
Саме АТ "Харківміськгаз" як оператор ГРМ веде облік та визначає об`єм спожитого позивачем природного газу (пункт 4.4 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, пункти 5.1-5.3 Типового договору розподілу природного газу), зокрема із застосуванням коефіцієнту приведення природного газу до стандартних умов, і доводить ці показники до постачальника ТОВ "Харківгаз збут", який у свою чергу лише обраховує вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об`ємів газу згідно з встановленими НКРЕКП тарифами для населення.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу" норму споживання за наявності плити газової і за наявності централізованого гарячого водопостачання на одиницю виміру людино-місць визначила у 9,8 куб. м.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" внесла зміни до Постанови КМУ від 08 червня 1996 року № 619 та встановила норму споживання у 6 куб. м.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" внесла зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року № 619 та встановила норму споживання 3 куб. м.
Рішенням від 21 вересня 2015 року у справі № 826/16447/15, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, Окружний адміністративний суд м. Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".
Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", встановила норму споживання 4,4 куб. м. Пункт 2 цієї Постанови передбачив, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників затверджених пунктом 1 цієї постанови здійснюється з 01 лютого 2016 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 609 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесла зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 та встановила норму споживання 3,3 куб. м.
Рішенням від 30 травня 2018 року Окружний адміністративний суд м. Києва скасував постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 та пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 204.
Постановою від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18 Верховний Суд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року залишив без змін.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27лютого 2019 року № 143 "Питання споживання природного газу", затвердила норми споживання природного газу при користуванні плитою газовою за наявності централізованого постачання гарячої води 3,28 куб. м. Пункт 2 даної постанови встановив, що застосування норм природного газу побутовим споживачам у разі відсутності лічильників газу, затверджених даною постановою здійснюється з 09 серпня 2018 року. Ця постанова є чинною.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій.