Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 369/3147/19
провадження № 61-17407св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство", Київського обласного
та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,
відповідачі: Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - Києво-Святошинська місцева прокуратура, прокуратура) в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство", державне підприємство), Київського обласного та по м. Києву управління лісового
та мисливського господарства (далі - управління лісового та мисливського господарства, управління) звернувся до суду з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Крюківщинська сільська рада), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення Крюківщинської сільської ради
від 27 грудня 2011 року № 10/13 (далі - рішення сільської ради № 10/13),
на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності серії М № 315760 на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0914 га, розташовану в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області (далі - с. Крюківщина); витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП "Київське лісове господарство" земельної ділянки, кадастровий номер 3222484001:01:008:0269, розташованої в адміністративних межах Крюківщинської сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинська місцева прокуратура виявила порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП "Київське лісове господарство" земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміні
її цільового призначення та подальшій передачі цієї земельної ділянки
у приватну власність фізичній особі.
Прокурор зазначив, що на підставі рішення сільської ради № 10/13 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності серії ЯМ № 315760 на земельну ділянку, площею 0,0914 га, кадастровий номер 3222484001:01:008:0269, з цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269 відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується проєктом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (далі - ДЛГО "Київліс") 2004 року, планом лісових насаджень Васильківського лісництва виробничої частини
ДЛГО "Київліс" лісовпорядкування 2003 року та планово-картографічними матеріалами.
Згідно з інформацією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 20 грудня 2018 року № 599 спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004
та 2014 років частково належить до кварталу 1 виділу 19 Васильківського лісництва ДП "Київське лісове господарство".
Відповідно до листа ДП "Київське лісове господарство" від 18 вересня 2017 року № 02-733 спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку ДП "Київське лісове господарство" (квартал 1, виділ 19 Васильківського лісництва ДП "Київське лісове господарство"), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
ДП "Київське лісове господарство" листом від 17 жовтня 2018 року № 02-02/817 також повідомило, що на момент прийняття оспорюваного рішення державне підприємство не надавало згоди на вилучення зі свого постійного користування частини земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269.
12 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка площею 0,0914 га, яка рішенням Крюківщинської сільської ради від 17 жовтня 2018 року № 10/13 надана
у власність ОСОБА_1, відносилась до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувала у постійному користуванні
ДП "Київське лісове господарство", а отже, вказане рішення прийняте
з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду
з цим позовом, поновити його та задовольнити позовні вимоги, заявлені
в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку,
що з позовом до суду в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по м. Києву управління лісового
та мисливського господарства перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся у березні 2019 року, поза межами строку позовної давності, про що заявив відповідач.
Такий висновок суд обґрунтовував тим, що ДП "Київське лісове господарство"
і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, за умови належного виконання покладених на них державою функцій повинні були і могли бути обізнані про порушення права власності держави на землю з моменту видачі державного акта на спірну земельну ділянку, тобто починаючи з 2012 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року скасовано, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Крюківщинської сільської ради
від 27 грудня 2011 року № 10/13, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності серії ЯМ № 315760 на земельну ділянку площею 0,0914 газ цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269, яка є частиною новосформованої земельної ділянки
з кадастровим номером 3222484001:01:008:5291, розташованої на території Крюківщинської сільської ради.
Витребувано вказану земельну ділянку на користь держави в особі ДП "Київське лісове господарство" з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку, що позов в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по м. Києву управління лісового
та мисливського господарства, які згоди на відчуження земельної ділянки
не надавали та не були повідомлені про вилучення спірної земельної ділянки
у передбачений законом спосіб, прокурор подав у межах строку позовної давності.
При цьому суд виходив з того, що про порушення сільською радою земельного законодавства прокурор довідався раніше, ніж уповноважений державою орган, тому строк позовної давності підлягає відрахуванню з моменту, коли про відповідне порушення дізнався саме прокурор, тобто з моменту отримання листа директора ДП "Київське лісове господарство" від 18 вересня 2017 року
№ 02-733, в якому той повідомив прокуратуру Київської області про здійснення на земельних ділянках лісогосподарського призначення, у тому числі
на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269, будівельних робіт, та саме з цього моменту слід відраховувати перебіг строку позовної давності.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, стосовно яких законом встановлені обмеження щодо їх використання в цивільному обороті. Право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набув на підставі незаконного рішення, отже, видане йому на підставі цього рішення свідоцтво про право власності також є незаконним і підлягає скасуванню,
а земельна ділянка підлягає витребуванню на користь ДП "Київське лісове господарство" з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У листопаді 2020 року Крюківщинська сільська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року і залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року.
Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права і зазначає, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17, від 04 липня 2018 року
у справі № 653/1096/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16,
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15-ц.
Особа, яка подає касаційну скаргу, наголошує, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення, вважає припущенням твердження
ДП "Київське лісове господарство" з цього приводу.
Зазначає, що ДП "Київське лісове господарство" й управління лісового
та мисливського господарства не надали суду витребуваних у них документів, які могли б свідчити про передання у користування лісових земельних ділянок.
Вказує, що суд першої інстанції правомірно застосував позовну давність.
Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що, постановивши рішення
про позбавлення ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд допустив непропорційне втручання у право на мирне володіння своїм майном, чим порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція).
Крюківщинська сільська рада обґрунтовує касаційну скаргу також тим,
що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі
ДП "Київське лісове господарство" і Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, порушивши статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" (абзацу третього частини четвертої), лист про намір вчинити відповідну дію державним органам, в інтересах яких звернувся
до суду, надіслав 11 березня 2019 року та того ж дня звернувся до суду з цим позовом. Вважає, що з цих підстав позов прокурора підлягає залишенню без розгляду. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 грудня 2011 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель
та споруд земельної ділянки площею 0,0914 га в
АДРЕСА_1 ; передано у власність ОСОБА_1 цю земельну ділянку; доручено землевпорядній організації внести проєкт в натуру
та виготовити ОСОБА_1 державний акт на право власності на землю; землевпоряднику сільської ради доручено внести зміни в земельно-облікові документи.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,0914 з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269 належить ОСОБА_2 на праві власності.
Згідно з листом ДП "Київське лісове господарство" від 19 листопада 2018 року № 02-02/884 державне підприємство є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269, яка знаходиться
у власності держави.
Відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:008:0269, зазначені у листі державного підприємства, обґрунтовані наявністю проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" 2015 року, проєкту організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини Державного лісогосподарського підприємства "Київліс" ДЛГО "Київліс" 2004 року, плану лісових насаджень Васильківського лісництва Виробничої частини ДЛГО "Київліс" Київської області лісовпорядкування 2003 року, планово-картографічними матеріалами, планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу.
Із цього ж листа видно, що ДП "Київське лісове господарство"
не здійснювало/не надавало будь-яких погоджень/висновків щодо вилучення
з постійного користування та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер 3222484001:01:008:0269.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
На виконання частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних
із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій,
що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі
№ 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом
в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони
на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі
№ 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами
та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.
Підсумовуючи викладене, касаційний суд зазначає, що, звернувшись із таким позовом в інтересах ДП "Київське лісове господарство", прокурор порушив заборони, закріплені в частині третій статті 23 Закону, оскільки позов у цій справі пред`явлений прокурором в інтересах ДП "Київське лісове господарство", яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач - ДП "Київське лісове господарство" за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. Подібні правові висновки викладені в постановах Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 906/853/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року у справі № 911/1150/20.