Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 712/11298/20
провадження № 61-12347св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Черкаська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Р. В. (далі - приватний нотаріус Левицька Р. В.), про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно у порядку спадкування.
На обґрунтування позову посилався на таке. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, з якою він проживав без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1, починаючи з літа 2013 року до дня її смерті.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 9/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 174,1 кв. м. Зазначене майно ОСОБА_2, будучи спадкоємцем першої черги, фактично прийняла у спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала у зазначеному будинку разом зі спадкодавцем - своєю матір`ю ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 11/2020. Проте постановою від 16 вересня 2020 року № 202/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, оскільки він не має правовстановлюючих документів та не є родичем ОСОБА_2 .
Це є підставою для звернення до суду для встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років зі спадкодавицею ОСОБА_2, з якою вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, сплачували комунальні платежі, робили поточний ремонт у будинку. Встановлення факту проживання однією сім`єю йому необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
З урахуванням наведеного просив встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з літа 2013 до моменту її смерті, визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом після її смерті, визнати за ним право власності на спадкове майно, яке складається з 9/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під зазначеним будинком, площею 174,1 кв. м, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт його постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до дня відкриття спадщини, зокрема, що вони були зі спадкодавцем пов`язані спільним бюджетом, побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільно несли витрати з утримання майна, покупок речей домашнього вжитку, виклику лікаря, сплати комунальних послуг, відсутні листи чи будь-яка кореспонденція, як доказ вищевказаного.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності належних та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до дня відкриття спадщини, а також наявності між ними усталених відносин, що притаманні подружжю, зокрема виникнення взаємних прав та обов`язків, ведення спільного побуту, здійснення взаємного догляду та піклування один про одного. Спільний відпочинок не свідчить про ведення спільного господарства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахували, що надані позивачем письмові докази та показання свідків у сукупності беззаперечно доводять ті обставини, які необхідні для задоволення позову. Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, які підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19, необґрунтоване відхилення клопотання про дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
У жовтні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Черкаська міська рада просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову та встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 26 лютого 2020 року Черкаським міським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до спадкової справи № 11/2020 після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1, якому постановою приватного нотаріуса Левицькою Р. В. від 16 вересня 2020 року № 202/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки він не має правовстановлюючих документів та не є родичем ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 за життя не оформила право власності на 9/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянки площею 174,1 кв. м, після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Проте відповідно до заяви у спадковій справі № 1-2011, заведеної після смерті її матері ОСОБА_3, вона прийняла спадщину відповідно до вимог діючого законодавства (а. с. 105-116).
Позивач вказує на фактичне спільне проживання із ОСОБА_2 з осені 2013 року (познайомилися влітку 2013 року) до дня смерті останньої.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 11/2020 ОСОБА_2 з 11 червня 2003 року та станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
У суді першої інстанції були допитані як свідки з попередження про кримінальну відповідальність три особи (з яких - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - власники сусідніх домоволодінь), які вказали на те, що ОСОБА_6 із ОСОБА_2 проживали у будинку матері померлої за адресою: АДРЕСА_4, вели спільне господарство, купували продукти харчування та будівельні матеріали. ОСОБА_7 займався лікуванням ОСОБА_8, оскільки вона хворіла.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.