Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 495/3017/17
провадження № 61-15727св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Випасненська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Юрій Ілліч, на постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. А., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Випасненська сільська рада). Просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яке складається із земельної ділянки загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На обґрунтування позову посилалася на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт проживання на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, що складається із земельної ділянки загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року № 1587/2003.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .. Вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про оформлення своїх спадкових прав та не відмовилась від спадщини. Проживала разом з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, що свідчить про фактичне прийняття позивачкою спадщини, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до змісту якого на випадок його смерті земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 7,95 га, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва він заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції не з`ясував кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3, а також не дослідив матеріалів спадкової справи, внаслідок чого оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2, на ім`я якої 20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Ю. І., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання про відкладення розгляду справи та позбавив ОСОБА_1 можливості надати свої заперечення на апеляційну скаргу та відповідно захистити свої права та інтереси. Суд апеляційної інстанції порушив право заявниці на справедливий суд та принцип змагальності.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункт 5 частини першої, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лебедін Ю. І., на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Виконавчим комітетом Випасненської сільської ради (а. с. 8).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, наданої для ведення особистого селянського господарства (а. с. 10).
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 9).
ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку із пропуском визначеного чинним законодавством України строку для прийняття спадщини, а також відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, що підтверджується листом завідувача Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори від 22 грудня 2016 року № 2706/02-17 (а. с. 11).
Земельна ділянка загальною площею 7,95 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, ділянка № НОМЕР_2, надана для ведення особистого селянського господарства, належала померлому ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 26травня 2004 року серії ІІІ-ОД№073516, виданого на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 20 листопада 2003 року № 1587/2003 (а. с.10). Оригіналів зазначених документів у позивачки немає.
Позивачка зверталася до відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області про видачу дублікату державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, проте їй було відмовлено у його отриманні з тих мотивів, що вона не є власником відповідного права.
20 грудня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого на випадок його смерті земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 7,95 га, що розташована на території Випасненської сільської ради, масив № НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, він заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 липня 2020 року у справі № 495/11054/19 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк у два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .