Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 759/3688/21
провадження № 61-4867св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Самофалової Оксани Юріївни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати незаконним та скасувати наказ Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - університет "Україна", університет) від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани" в частині оголошення догани ОСОБА_1, директору фінансовому; визнати незаконним та скасувати наказ університету від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1, директора фінансового; поновити її на роботі на посаді директора фінансового університету "Україна" з 16 січня 2021 року, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2021 року до 21 вересня 2021 року в розмірі 139 090,60 грн та заборгованість із заробітної плати в розмірі 505,07 грн.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вона працювала на різних посадах у відповідача з 2001 до 2021року.
Наказом університету від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани", директору фінансовому ОСОБА_1 оголошено догану за свідомий бойкот і невиконання наказів, розпоряджень і вказівок президента університету щодо виконання службових обов`язків.
Наказом університету "Україна" від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" ОСОБА_1, директора фінансового, звільнено з 15 січня 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як такої, до якої раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (пункт 3 стаття 40 КЗпП України). Наказ прийнятий, враховуючи вже оголошену ОСОБА_1 догану наказом від 08 грудня 2020 року № 1-д, а також факт порушення правил внутрішнього розпорядку, зафіксований актом від 14 січня 2021 року.
Вважаючи накази відповідача незаконними, оскільки свої трудові обов`язки вона виконувала належним чином, зокрема виконувала накази та розпорядження президента університету та не порушувала правила трудового розпорядку, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 01 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ від 08 грудня 2020 року № 1-д "Про оголошення догани" в частині оголошення догани ОСОБА_1, директору фінансовому. Визнав незаконним та скасував наказ від 15 січня 2021 року № 9-К "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_1, директора фінансового. Поновив ОСОБА_1 на посаді директора фінансового Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" з 16 січня 2021 року. Стягнув з університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2021 року до 01 листопада 2021 року в розмірі 161 999,64 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. В решті позову відмовив. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць вимушеного прогулу, який становить 17 181,78 грн, допустив до негайного виконання. Стягнув з університету на користь держави судовий збір у розмірі 2 528,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довела належними і допустимими доказами неможливість виконати розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р у строк до 03 листопада 2020 року, адже вона була тимчасово непрацездатною у зв`язку з хворобою на Covid-19; іншого строку для виконання цього розпорядження відповідач не встановлював, тому його невиконання не є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Відповідно, позивач не могла бути звільнена з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичне невиконання трудових обов`язків). Крім цього, доказів вживання спиртних напоїв на робочому місці немає, а перевірка присутності працівників на робочих місцях 14 січня 2021 року не узгоджується з наказом відповідача від 18 грудня 2020 року № 225, тому зазначений в наказі про звільнення акт перевірки від 14 січня 2021 року про порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього розпорядку не є належним доказом.
Святошинський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 14 грудня 2021 року стягнув із університету "Україна" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 32 500 грн.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" задовольнив. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь університету судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6 516,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивача було обґрунтовано звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тому відсутні підстави для її поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки, маючи не зняте і не непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, вона вчинила нове дисциплінарне порушення.
Вирішуючи спір суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Додаткове рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 червня 2022 року, адвокат Самофалова О. Ю. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 172/1113/16, від 17 грудня 2020 року у справі № 643/9770/17, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційний суд не взяв до уваги, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 статті 40 КЗпП України відповідач здійснив без дотримання норм трудового законодавства, оскільки факти невиконання позивачем без поважних причин трудових обов`язків та наявність її вини відповідач не довів, не надав доказів того, що при накладенні на позивача дисциплінарних стягнень було дотримано передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП України правила та порядок застосування дисциплінарних стягнення, в тому числі і щодо врахування попередньої роботи позивача.
Матеріали справи містять докази, що підтверджують неможливість виконання позивачем розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р у встановлений строк. Це розпорядження не виконане з поважних причин, а іншого строку для його виконання відповідач не встановлював. Саме тому його невиконання не могло бути підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Ще однією підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани зазначено її ухилення від погодження та підписання наказу від 29 жовтня 2020 року № 179 "Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті "Україна", від 07 грудня 2020 року "Про адміністрування автоматизованої системи "Акцент". Проте наказ № 179 надіслано на її електронну адресу лише 04 грудня 2020 року о 14:54 год, що практично унеможливило його виконання до 04 грудня 2020 року, про що зазначено і в наказі про оголошення догани. Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, яким чином і коли позивачу було запропоновано погодити та підписати зазначені накази, і що вона умисно ухилялася від цього.
Позивач заперечує той факт, що до кола її посадових обов`язків (до трудової функції) входить "погодження" наказів про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті "Україна", наказів про адміністрування автоматизованої системи "Акцент", змісту типового договору (контракту) з головним бухгалтером ТВСП. Відповідач не надав посадової інструкції директора фінансового.
Посилання апеляційного суду на те, що обов`язок погодження наказів закріплений в пунктах 2.55-2.57 Інструкції з діловодства у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна", затвердженої наказом від 28 лютого 2014 року № 19, заслуговує на критику, оскільки в цій Інструкції не зазначено обов`язку конкретної посадової особи погоджувати певні документи. Апеляційний суд також не врахував, що жодних відомостей про ознайомлення позивача з вказаною інструкцією відповідач не надав. Сам по собі факт участі позивача в обговоренні змісту типового (договору) контракту з головним бухгалтером ТВСП та надання зауважень і пропозицій не підтверджує обов`язків позивача погоджувати (візувати) зміст типового контракту з головним бухгалтером ТВСП.
Про невиконання наказів відповідача позивачу вперше стало відомо з наказу про звільнення, адже її не було повідомлено про допущені порушення, які зазначені в наказах, від неї не вимагали пояснень і її не повідомляли про оголошення догани. А тому такі порушення не можуть бути взагалі враховані при застосуванні до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Додаткове рішення та рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 505,07 грн не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду.
У липні 2022 до Верховного Суду надійшов відзив Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" на касаційну скаргу, які мотивовані законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, на відміну від цієї справи, містять зовсім інші фактичні обставини справи, що зумовили різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; аргументи, викладені в касаційній скарзі, є надуманими, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються будь-якими доказами; вимоги скаржника зводяться до переоцінки доказів, а сам факт незгоди заявника з рішенням не є підставною для його скасування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію, щодо подібності правовідносин. Для встановлення подібності справ і відносин касаційні суди, зокрема, звертаються до таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16.
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення першої інстанції, повно та всебічно дослідив всі обставини справи та застосував до спірних правовідносин норми матеріального права таким чином, що висновки апеляційного суду фактично відповідають суті правових позицій Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
15 січня 2021 року було складено акт про відмову від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення, підписаний начальником відділу кадрів, першим проректором, начальником юридичного відділу. Тобто вказаний факт спростовує твердження позивача про те, що начебто вона дізналася про її звільнення 09 лютого 2021року та, що існують підстави поважності пропуску місячного строку для його оскарження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом університету "Україна" від 15 червня 2001 року № 71-к ОСОБА_1 прийнято на посаду в. о. головного бухгалтера та з цього часу вона працювала у закладі на посадах головного бухгалтера, проректора з фінансово-економічної роботи - головного бухгалтера, фінансового директора, яку у зв`язку з приведенням назви посад у відповідність із класифікатором професій перейменовано на посаду "директор фінансовий".
Розпорядженням президента університету від 29 жовтня 2020 року № 67-Р з метою здійснення оперативного контролю за фінансово-господарською діяльністю зобов`язано ОСОБА_1 надати Центру внутрішнього аудиту документи, зокрема, оборотно-сальдові відомості, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за кожен квартал, договори позички та фінансової допомоги, касові документи, журнали-ордери за рахунками 376, 377, за кожен квартал за період з 01 січня 2015 року до 30 жовтня 2020 року включно в строк до 03 листопада 2020 року.
Зазначене розпорядження позивач отримала в п`ятницю 30 жовтня 2020 року, що не заперечує і відповідач, проте в понеділок 02 листопада 2020 року у неї підвищилася температура, у зв`язку з чим вона звернулась до лікаря та здала тест на COVID-19, який виявився позитивним, тому з 04 до 23 листопада ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. Цей факт також підтверджується і наказом відповідача № 282-К, згідно з яким з 03 листопада 2020 року для працівників департаменту фінансово-господарської діяльності запроваджено дистанційну роботу на дому до офіційних результатів тесту на гостру респіраторну хворобу COVID-19 ОСОБА_1, директора фінансового (т. 1 а. с. 32), а також наказом від 05 листопада 2020 року № 285-К про направлення на самоізоляцію з 05 до 16 листопада 2020 року працівників, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19.
29 жовтня 2020 року з метою підвищення виконавчої дисципліни підрозділів, забезпечення оперативного контролю за діяльністю університету "Україна" та на виконання розпорядження президента університету від 14 серпня 2020 року № 40-р видано наказ № 179 "Про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті "Україна", яким затверджено форму внутрішнього контролю та строки її подання до Центру внутрішнього аудиту. Відповідальні особи: ОСОБА_2, начальник Центру внутрішнього аудиту; ОСОБА_1, директор фінансовий; ОСОБА_4, головний бухгалтер.
Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року наказ від 29 жовтня 2020 року № 179 було надіслано на її електронну адресу лише 04 грудня 2020 року о 14:54, що практично унеможливило його виконання до 04 грудня 2020 року.
Про те, що вказаний наказ розісланий відділом організаційної роботи і контролю тільки 04 грудня 2020 року, зазначено і в наказі про оголошення догани.
Відповідно до наказу відповідача від 07 грудня 2020 року № 206 "Про адміністрування автоматизованої системи "Акцент" з метою врегулювання та адміністрування роботи користувачів автоматизованої системи (АС) "Акцент", збереження електронних даних та здійснення контролю за обслуговуванням програмного забезпечення і ведення баз даних створено комісію для передачі прав надання доступу до бази даних, адміністрування бази даних, архівів АС "Акцент", у т.ч. до створення нових користувачів. До складу комісії входила також ОСОБА_1, директор фінансовий.