Постанова
Іменем України
31 серпня2022 року
м. Київ
справа № 756/8810/18
провадження № 61-21358 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача- адвокат Прилуцька Ніна Миколаївна,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Ніни Миколаївни, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В. від 02 грудня
2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення сум.
Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2017 року між ним, як замовником, та ОСОБА_2, як виконавцем, укладено договір, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець зобов`язується на свій ризик з основних та витратних матеріалів виконати роботи по виготовленню та монтажу сходів відповідно до пропозиції та креслень за адресою: квартира АДРЕСА_1, а він, як замовник, зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт становила 112 130 грн, з яких передоплата 30 000 грн, наступна сплата на об`єкті у розмірі 40 000 грн та кінцевий розрахунок у розмірі 42 130 грн. Роботи за домовленістю сторін договору приймаються актом виконаних робіт, переданого виконавцем замовнику та підписаного сторонами. Строк виконання робіт - 38 робочих днів з моменту підписання договору та внесення коштів, при наявності умов для монтажу і погодних умов. У разі необхідності додаткових робіт термін виконання узгоджується окремо.
Він виконав умови вказаного договору у повному обсязі, зокрема 12 вересня 2017 року здійснив передоплату у розмірі 30 000 грн, 10 жовтня 2017 року сплатив за роботу у розмірі 40 000 грн та 18 грудня 2017 року додатково сплатив 8 500 грн. Крім того, він забезпечив доступ виконавцю робіт до об`єкта та до енергоресурсів, що було необхідно для здійснення монтажу сходів у зазначеній квартирі. Проте відповідачем умови договору не виконано, не надано пропозиції та креслення сходів для узгодження із замовником, а здійснено їх на власний розсуд і розпочато монтаж без відповідних проєкту та креслень. Станом на травень 2018 року монтування сходів закінчено не було, тобто пропущено строк виконання робіт визначений договором, а пропозицій щодо продовження строку виконання робіт або укладення додаткових угод від відповідача не надходило.
Частково здійснені та частково встановлені відповідачем сходи виконані неякісно і не відповідають державним будівельним нормам, які діють в Україні. При цьому, його зауваження щодо неякісно виконаних робіт та необхідності усунути виявлені недоліки, відповідачем були проігноровані. Від ОСОБА_2 пропозиції щодо самостійного усунення виявлених недоліків не надходили, як і не прийнято таких пропозицій від нього.
Таким чином, оспорюваний договір від 12 вересня 2017 року на підставі
статей 651, 852 ЦК України позивач просив розірвати. Невиконання відповідачем договору позбавило його та сім`ю можливості вселитися до придбаної квартири у листопаді 2017 року, що змусило їх нести додаткові витрати на оренду житла та паркомісця для автомобіля, які становлять у загальному розмірі 67 100 грн. Оскільки відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором, а сходи не відповідали вимогам будівельних норм, позивач вимушений був замовити їх демонтаж, вартість якого склала 5 000 грн. Крім того, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка, яка передбачена пунктом 6.2. договору, у розмірі 11 213 грн та на підставі положень статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 7 512,54 грн, три проценти річних зі здійсненої передоплати за договором у розмірі 1 819,48 грн.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розірвати укладений між ним та відповідачкою договір від 12 вересня 2017 року та стягнути з ОСОБА_2 збитки у розмірі 67 100 грн, витрати понесені на демонтаж сходів у розмірі 5 000 грн, неустойку у розмірі 11 213 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 512,54 грн, три проценти річних зі здійсненої передоплати за договором у розмірі 1 819,48 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Шевчука А. В. від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір від 12 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, про виготовлення та монтаж сходів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 57 228 грн частково здійсненої передоплати
за договором, 11 213 грн неустойки за неналежне виконання умов договору, 5 000 грн витрат, понесених на демонтаж сходів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 400 грн у рахунок частини сплаченого судового збору та 3 000 грн вартості експертного будівельно-технічного дослідження.
У задоволення решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка умови договору від 12 вересня 2017 року належним чином не виконала, відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру "Будівельна експертиза" від 26 квітня 2018 року № 150 роботи по виготовленню та монтажу сходів у квартирі позивача станом на 16 квітня 2018 року у повному обсязі не завершені, пропозиції та креслення, по яким виконувались роботи, не відповідають вимогам будівельних норм, виявлені дефекти монтажу, які порушують умови комфортного діапазону усієї сходової клітини та подальшої нормальної експлуатації, зменшують терміни працездатності і надійності сходової клітини.
Отже, оскільки відповідачкою допущено істотне порушення умов зазначеного договору щодо якості, термінів виготовлення і монтажу сходів, тому цей договір підлягає розірванню зі стягненням з ОСОБА_2 частини здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 57 228 грн. Вказана сума є різницею суми коштів, що були сплачені замовником виконавцю, із сумою коштів, яка витрачена на виконання оспорюваного договору для придбання гартованого скла перил, яке залишилося у позивача і може бути використано для облаштування сходів.
На користь позивача з ОСОБА_2 суд стягнув 5 000 грн вимушених витрат за демонтаж неякісно встановлених сходів, вартість яких підтверджена актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року № 23.
ОСОБА_2 не спростовано порушення строку виконання робіт, не доведено відсутності умов для монтажу, несприятливих погодних умов, домовленостей щодо продовження термінів виконання. Таким чином, враховуючи узгоджену сторонами договору загальну вартість робіт та умови пунктів 6.1., 6.2 укладеного між сторонами договору, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_2 неустойка у розмірі 11 213 грн, яка є 10 % суми загальної вартості договору.
Оскільки договором від 12 вересня 2017 року передбачена неустойка за порушення строку виконання робіт, позивач скористався правом її нарахування, вимоги ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України та стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних із суми передоплати задоволенню не підлягають.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме унаслідок неналежного виконання відповідачем договору
від 12 вересня 2017 року він був вимушений орендувати житло, загальною площею 90,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, у тому самому будинку, в якому орендував паркомісце для автомобіля з 2016 року, неможливості користуватися житлом за своїм зареєстрованим місцем проживання. Отже, безпідставними є вимоги позивача про стягнення 67 000 грн за оренду житла та паркомісця.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасовано у частині стягнення з
ОСОБА_2 57 228 грн та у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. У частині розподілу судових витрат рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року змінено, зменшено суму судового збору, стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 1 400 грн до
735 грн. У решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що що ОСОБА_2 вказувала про те, що перед новорічними святами позивач, як замовник, не допустив її працівників до квартири, унаслідок чого вони були позбавлені можливості завершити роботу. Позивач сам зазначав, що відповідач не виконала свої зобов`язання за договором та припинила роботи. Таким чином, фактично сторони договору самостійно досягли згоди про розірвання укладеного між ними договору, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про розірвання договору у судовому порядку, оскільки на час розгляду справи він вже був добровільно сторонами розірваний.
Оскільки сторони договору не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, то апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення частково здійсненої передоплати за договором у розмірі 57 228 грн, так як умови договору сторонами виконувалися, замовником сплачувалися кошти, а виконавець виконував замовлений обсяг робіт.
Відповідачем порушено строк виконання умов договору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення неустойки за порушення строку виконання договору підряду у розмірі 11 213 грн та збитків, понесених позивачем у розмірі 5 000 грн за демонтаж неякісно виконаних сходів, що підтверджується актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прилуцька Н. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року.
ОСОБА_2 судові рішення не оскаржила, тому у задоволеній частині позову ОСОБА_1 Верховний Суд у силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення не переглядає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 756/8810/18 із Оболонського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М., мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази того, що позивач та відповідач дійшли взаємної згоди про розірвання договору від 12 вересня 2017 року, оскільки ними не підписувався акт припинення чи закінчення відповідних робіт. Крім того, у справі наявний графік закінчення відповідачем виконання робіт з 06 березня 2018 року, який нею не виконано, вчасно не закінчено будівельні роботи, що також підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру "Будівельна експертиза" від 26 квітня 2018 року № 150.
18 травня 2018 року позивачем направлявся відповідачу лист з пропозицією щодо розірвання договору від 12 вересня 2017 року та відшкодування понесених ОСОБА_1 збитків, на який ОСОБА_2 відповіді не надала.
Апеляційний суд порушив норми процесуального права, так як у мотивувальній частині постанови вказав на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розірвання оспорюваного договору, проте у резолютивній частині постанови рішення районного суду про задоволення позовних вимог про розірвання договору від 12 вересня 2017 року залишив без змін.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 2017 року між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір підряду, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався на свій ризик з основних та витратних матеріалів виконати роботи по виготовленню та монтажу сходів згідно пропозиції та креслень за адресою: АДРЕСА_3, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.
Пунктами 2.1.-2.5. договору передбачено, що загальна вартість робіт складала 112 130,00 грн, передоплата здійснюється замовником внесенням грошових коштів в розмірі 25 %, що становить 30 000,00 грн, наступна сплата на об`єкті, що становить 40 000,00 грн, та кінцевий розрахунок у розмірі 50%, що становить
42 130,00 грн. Всі розрахунки проводяться у національній валюті.
ОСОБА_1 12 вересня 2017 року сплатив ОСОБА_2 передоплату у розмірі 30 000,00 грн, 10 жовтня 2017 року здійснено оплату робіт у розмірі
40 000,00 грн та 18 грудня 2017 року проведено додаткову оплату 8 500,00 грн, що підтверджується розписками ОСОБА_2 виконаними власноручно на екземплярі договору ОСОБА_1 (а. с. 10-11, т. 1).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору строк виконання робіт 38 робочих днів з моменту підписання цього договору та внесення коштів, при наявності умов для монтажу та погодних умов. У разі додаткових робіт термін виконання узгоджується окремо.
Розділом 6 договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до чинного законодавства України. При порушенні строку виконання робіт, виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договору. У свою чергу замовник несе аналогічну відповідальність за строки розрахунків перед виконавцем.
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Науково-технічного центру "Будівельна експертиза" від 26 квітня 2018 року
№ 150 встановлено, що роботи по виготовленню та монтажу сходів в квартирі АДРЕСА_1, виконувані виконавцем ОСОБА_2., станом на 16 квітня 2018 року в повному обсязі не завершені, представлені пропозиції та креслення по яким виконувались роботи не відповідають вимогам чинних будівельних норм, виявлені дефекти монтажу, які порушують умови комфортного діапазону всієї сходової клітини та подальшої нормальної експлуатації, зменшують терміни працездатності та надійності сходової клітини (а. с. 12-21, т. 1).
Судами встановлено, що на виконання умов договору від 12 вересня 2017 року для облаштування сходів у квартиру за адресою:
АДРЕСА_3 було поставлено скло гартоване вартістю 21 272,00 грн за переліком видаткової накладної від 05 грудня 2017 року
№ВТ-0000073, вказані вироби були виготовлені саме для облаштування сходів у вказаному помешканні і після демонтажу залишились у замовника
ОСОБА_1 та можуть бути використані в подальшому за призначенням
(а. с. 86, т. 1).
Згідно з Актом виконаних робіт від 06 червня 2018 року ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_3 5тисгрн за демонтаж неякісно виконаних сходів
(а. с. 28, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прилуцької Н. М., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
У справі, що переглядається, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги про розірвання договору та стягнення збитків з посиланням на статті 651, 852 ЦК України: допущенням відповідачем істотних недоліків робіт, які унеможливили використання виготовлених конструкцій за призначенням; ненаданням відповідних креслень, чим відступлено від умов договору; порушенням строків виконання договору.
Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.