Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 473/4408/21
провадження № 61-2394св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Державне підприємство "Сетам", Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв Оксани Вікторівни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїУкраїни, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними протоколу та акту про проведення електронних торгів, скасування протоколу, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з торгів.
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вуїв О. В. подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, належне позивачеві нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, продане з електронних торгів ОСОБА_2 .
Наразі відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії щодо пошуку покупців та продажу указаного нерухомого майна.
У разі задоволення вказаного позову право власності відповідача ОСОБА_2 буде припинено та майно повернеться у власність позивача ОСОБА_1 .
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач до ухвалення рішення у справі матиме можливість відчужити майно, придбане за результатами торгів, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому та призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити заяву.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вуїв О. В. задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може призвести до того, що, ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1, яка подана від його імені адвокатом Вуїв О. В., про забезпечення позову залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, пов`язані з майном, наслідком вирішення яких безпосереднє повернення на користь позивача спірної нерухомості при примусовому виконанні рішення суду не передбачається. При цьому суд зазначив, що стороною позивача у поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано наслідки невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову та не зазначено яким чином невжиття їх у майбутньому спричинить утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду. Разом з цим суд зазначив, що рішення суду за наслідками розгляду позовних вимог не підлягає примусовому виконанню, тому захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомості не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Узагальнені доводи касаційної скарги
07 лютого 2022 рокуОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вуїв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
15 червня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.