Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 740/3905/20
провадження № 61-6352св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання несправедливими та недійсними пунктів договору і недійсним договору.
Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2017 року між ним та АТ "Альфа-Банк" укладено Угоду (акцепт/оферта) про надання кредиту № 500617012, згідно з якою ОСОБА_1 надано гроші в кредит у розмірі 99 999 грн, процентна ставка за користування кредитом складала 10,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована.
Указаною Угодою встановлено плату за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 2 050,00 грн, додатком № 1 до Угоди про надання кредиту, також встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 050,00 грн. Тобто позивач повинен сплатити за весь період користування кредитом за обслуговування 73 800 грн, коли сам кредит складає 99 999 грн. Загальна сума, що підлягає поверненню за договором -
191 641,11 грн, що майже в два рази більше.
При щомісячному платежі безпосереднього тіла кредиту в розмірі від 2 350,00 грн до 3 240,00 грн плата за розрахунково-касове обслуговування кредиту (обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 2 050,00 грн є явно несправедливою, оскільки плата не може бути майже такою, як і розмір самого кредиту.
Якщо б не тяжкі обставини - хвороба його дружини ОСОБА_3, він ніколи б не взяв кредит на таких умовах. Дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на його утриманні залишилось троє неповнолітніх дітей.
Договір укладено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
З урахуванням наведеного, просив суд:
- визнати несправедливими та недійсними умови кредитного договору від
12 вересня 2017 року № 500617012, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк", яке перейменоване в АТ "Альфа-Банк", щодо включення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування, а саме: підпункт "д" пункту 5.1 оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року
№ 500617012; підпункт "д" пункту 5.1 акцепту пропозиції про укладання угоди про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012; додаток № 1 до угоди про надання кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012;
- визнати недійсним договір - угоду (оферта, акцепт) про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012, укладений між
ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк";
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ПАТ "Альфа-Банк" кошти, отримані ним за договором - угодою (оферта, акцепт) про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012;
- зобов`язати АТ "Альфа-Банк" повернути ОСОБА_1 у натурі все, що відповідач одержав від позивача за договором - угодою (оферта, акцепт) про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано несправедливими та недійсними умови кредитного договору
№ 500617012 від 12 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк", щодо включення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування, а саме: підпункт "д" пункту 5.1 оферти на укладення договору про надання особистого кредиту
№ 500617012 від 12 вересня 2017 року; підпункт "д" пункту 5.1 акцепту пропозиції про укладення договору про надання особистого кредиту
№ 500617012 від 12 вересня 2017 року; додаток № 1 до договору про надання кредиту № 500617012 від 12 вересня 2017 року.
Визнано недійсним договір про надання особистого кредиту № 500617012 від
12 вересня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк".
Зобов`язано АТ "Альфа-Банк" повернути ОСОБА_1 грошові кошти, отримані за договором про надання особистого кредиту між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк", у розмірі 116 827,18 грн.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" 2 849,87 грн судових витрат.
Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року судом із власної ініціативи вирішено позовну вимогу, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, але стосовно якої рішення не ухвалено, та зобов`язано ОСОБА_1 повернути АТ "Альфа-Банк" грошові кошти, отримані за договором про надання особистого кредиту
№ 500617012 від 12 вересня 2017 року у розмірі 99 999 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника, то така дія як надання послуг з розрахунково-касового обслуговування не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, умови пп. "д" п. 5.1 оферти на укладення договору про надання особистого кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012, пп. "д" п. 5.1 акцепту пропозиції про укладення договору про надання особистого кредиту від
12 вересня 2017 року № 500617012 та додаток № 1 до договору про надання кредиту від 12 вересня 2017 року № 500617012, які передбачають плату з розрахунково-касового обслуговування щомісячно у сумі 2050,00 грн, а за весь період користування кредитними коштами у загальній сумі 73 800,00 грн, у той час, як розмір кредиту становить 99 999,00 грн, є несправедливими, суперечать частині п`ятій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", тому відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" вказані умови договору є недійсними з моменту укладення кредитного договору. Суд посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від
16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц (провадження № 61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17 (провадження № 61-45662св18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження
№ 61-8862сво18), від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц (провадження № 61-43940св18), від 29 квітня 2020 року в справі № 766/6920/17 (провадження № 61-35179св18), від 28 листопада 2018 року в справі
№ 213/2478/16-ц (провадження № 61-829св18), від 01 серпня 2019 року в справі № 646/13502/16-ц (провадження № 61-6599св18).
Крім того, з урахуванням того, що позивач уклав кредитний договір з метою лікування своєї онкохворої дружини, яку намагався врятувати, тобто уклав договір під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
Суд також застосував наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позові. Компенсовано за рахунок держави АТ "Альфа-Банк" 5 774,79 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада
2016 року № 1734-VIII, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Пунктом 3 частини 3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII внесено зміни до Закону України "Про захист прав споживачів" та текст статті 11 Закону викладено в наступній редакції: "1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". На цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув, пославшись в рішенні суду на статтю
11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка не була чинною на момент підписання ОСОБА_1 угоди про надання кредиту.
Апеляційний суд врахував той факт, що підписанням 12 вересня 2017 року анкети-заяви, оферти на укладання угоди про надання особистого кредиту, акцепту пропозиції про укладання Угоди про надання особистого кредиту, графіку платежів та розрахунку вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, ОСОБА_1 підтвердив, що він належним чином ознайомлений та згоден з умовами Угоди про надання особистого кредиту, розумів та погодився виконувати обов`язки, покладені на нього цією Угодою.
Банком виконано свої зобов`язання за Угодою в повному обсязі, з дотриманням вимог та правил, встановлених Угодою та чинним законодавством, зокрема, надано позивачу кредитні кошти. Банком надано споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку за кожним платіжним періодом, за формою, що відповідає вимогам Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, інформація, зазначена у графіку платежів відповідає інформації, обумовленій Угодою. Колегія суддів також взяла до уваги той факт, що позивачем до вересня 2020 року вносились платежі на виконання умов Угоди і до часу звернення з позовом він не звертався ані до банку, ані до суду з вимогами про розірвання або визнання недійсним пунктів договору чи договору в цілому. Апеляційний суд врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.
Суд першої інстанції помилково послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц (провадження № 61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі
№ 361/7528/17 (провадження № 61-45662св18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18), від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц (провадження № 61-43940св18), від 29 квітня
2020 року в справі № 766/6920/17 (провадження № 61-35179св18), від
28 листопада 2018 року в справі № 213/2478/16-ц (провадження № 61-829св18), від 01 серпня 2019 року в справі № 646/13502/16-ц (провадження
№ 61-6599св18), оскільки у всіх вказаних рішеннях Верховним Судом застосовано до спірних правовідносин положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня
2007 року, які втратили чинність на момент виникнення правовідносин у справі, що переглядається.
Враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), позов ОСОБА_1 в частині визнання пунктів Умов кредитного договору від 12 вересня 2017 року несправедливими та недійсними задоволенню не підлягає.
Доводи позивача про те, що оспорюваний договір укладено ним під впливом тяжкої для нього обставини (тяжка хвороба дружини), що відповідно до статті 233 ЦК України є законною підставою для визнання договору недійсним, апеляційний суд відхилив.
Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 310/10867/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі
№ 522/15775/17.
Всупереч вказаним положенням ЦК України, ОСОБА_1 не доведено, які саме "вкрай невигідні умови" були закладені в публічний стандартний договір банківської установи і яким чином остання скористалась тяжкими для позивача обставинами за умови підписання ОСОБА_1 оферти, де прямо зазначено про їх відсутність.
Не надано позивачем доказів на підтвердження того, що останній був вимушений отримати кредит у банку саме на лікування тяжко хворої дружини. У медичних документах від 24 червня 2016 року, 01 липня 2016 року (а. с. 12,13), не зазначено про наявність такого захворювання у дружини позивача ОСОБА_3, яке потягло за собою вартісне лікування. Крім того, вказані в них обставини виникли у червні та липні 2016 року, тобто більше ніж за рік до моменту укладення позивачем оспорюваного договору. Інші медичні документи датовані липнем 2019, тобто видані майже через два роки після отримання кредиту. Інформації щодо стану здоров`я дружини позивача в період 2017-2018 матеріали справи не містять. Тому матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії ОСОБА_1 при укладенні спірного кредитного договору були обумовлені тяжкими обставинами, а також суперечили вимогам закону.
Позовні вимоги щодо застосування до спірних правовідносин наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, є похідними від вимог визнання правочину недійсним, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково не звернув увагу, що оскаржені умови договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду його інтересам, як споживача.
Чернігівський апеляційний суд порушив статтю 19 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої забороняється нечесна підприємницька практика, а також частину п`яту статті 18 Закону України прав споживачів", відповідно до якої, якщо положення договору є несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним.
Апеляційний суд також порушив статтю 233 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Кошти ним були взяті в кредит у зв`язку з тяжкою хворобою його дружини, на лікування якої ним витрачалось багато коштів, і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2017 року він був вимушений взяти кредит. Згідно умов Угоди процентна ставка за користування кредитом складає 10,99 % річних; а плата за розрахунково-касове обслуговування кредиту (плата за обслуговування кредитної заборгованості) встановлена в розмірі 2 050,00 грн. Якщо б не тяжкі обставини, він би ніколи не взяв кредит на таких умовах. Саме повернення коштів в два рази більше, ніж отримав, і є вкрай невигідними умовами для нього. Про наявність тяжких для нього обставин він повідомляв банк, і банк скористався цими обставинами. Апеляційний суд порушив норми процесуального права і не зазначив мотиви відхилення наданих ним документів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15, від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, від
21 березня 2018 року у справі № 589/5976/14-ц, у постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року (провадження № 6-551цс16), від 21 грудня
2016 року (провадження № 6-2766цс16)).
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 740/3905/20до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі;справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 12 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк". В указаній заяві містяться умови кредитування та відомості про орієнтовну сукупну вартість кредиту.
12 вересня 2017 року ОСОБА_1 особисто підписано оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту № 500617012 та акцепт пропозиції про укладення угоди про надання особистого кредиту № 500617012, які є аналогічними за змістом.
Відповідно до вказаних документів ОСОБА_1 "перебуваючи в нормальному стані здоров`я, розуміючи значення своїх дій та маючи можливість такими діями керувати, не перебуваючи під впливом помилки, обману, дії тяжкої обставини, діючи добровільно та прагнучи настання наслідків, які випливають із Угоди про надання кредиту, що укладається згідно з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що укладений між ним та ПАТ "Альфа-Банк", пропонує Банку укласти Угоду про надання особистого кредиту та надати йому Особистий кредит на умовах продукту "Свій кредит", а саме: тип кредиту - кредит готівкою, сума та валюта кредиту - 99 999,00 грн, процентна ставка за користування кредитом -10,99 % річних, тип процентної ставки - фіксована, реальна процентна ставка та загальна вартість кредиту для позичальника на дату укладення Угоди зазначаються у додатку № 1 до Угоди".
Відповідно до пункту 5 оферти під час користування кредитом ОСОБА_1 виявляє бажання та просить банк надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування, в тому числі послуги з розрахунково-касового обслуговування кредитної заборгованості, у порядку та на умовах, визначених цим пунктом та Договором про комплексне банківське обслуговування. За надання послуг, що вказані в цьому пункті, пропонує встановити комісійну винагороду, яку він зобов`язується сплачувати банку в порядку та строки визначені даним пунктом.
Підпунктом д) пункту 5.1 оферти встановлено, що за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості (пакет послуг-6) ОСОБА_1 пропонує встановити комісію у розмірі 2 050,00 грн без ПДВ. Комісійну винагороду, що вказана в цьому підпункті, пропонує сплачувати щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до цієї оферти на укладення Угоди про надання кредиту та є невід`ємною частиною угоди про надання кредиту. Зазначену в цьому підпункті комісійну винагороду пропонує нараховувати починаючи з дня надання кредиту по дату остаточного повернення кредиту, що вказана в п. 6 цієї оферти. Також пропонує в будь-якому випадку сплатити комісійну винагороду, що вказана в цьому пункті, за останній місяць користування кредитом не пізніше дати остаточного повернення кредиту за Угодою про надання кредиту. Датою остаточного повернення кредиту просить вважати 13 вересня 2020 року (п. 6 оферти).
За змістом пункту 7 оферти кредит в розмірі 99 999,00 грн надається позичальнику для власних потреб.
Відповідно до пункту 9 оферти платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за Угодою здійснюються щомісячно рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених Угодою та відповідно до Графіку платежів згідно з додатком № 1 до Угоди.
У пункті 13 оферти передбачена сплата позичальником штрафу у розмірі 100,00 грн за кожне прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів, а у випадку прострочення платежу на 5 і більше днів до вказаної суми позичальником сплачується додатково штраф у розмірі 300,00 грн за кожний випадок допущеного прострочення платежу.
Згідно з пунктом 14 оферти, підписанням цієї оферти позичальник беззаперечно підтверджує, що він ознайомлений та згоден з усіма умовами надання кредиту, його вартістю, особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість кредиту з урахуванням реальної річної процентної ставки, вартості, видів та предметів супутніх послуг, він отримав інформацію, передбачену нормами Закону України "Про споживче кредитування", які йому зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення і з якими він цілком згоден.
За змістом пункту 15 оферта на укладення Угоди та акцепт пропозиції про укладення Угоди складають єдиний документ - Угоду про надання особистого кредиту.
У додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 500617012 від 12 вересня
2017 року міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Метою кредиту зазначено споживчі цілі, а також вказано, що своїм підписом позичальник засвідчує отримання ним всієї інформації про умови кредитування. Згідно з вказаним графіком сума щомісячного платежу становить 5 323,37 грн; період погашення: 12 вересня 2017 року - 13 серпня 2020 року; останній платіж 13 вересня 2020 року у сумі 5 323,16 грн. Відповідно до графіку до суми щомісячного платежу за розрахунковий період входить: погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, а також платіж за додаткові та супутні послуги у вигляді розрахунково-касового обслуговування у незмінній сумі 2 050,0 грн щомісячно. Всього за кредитом позичальник повинен сплатити на його погашення 191 641,11 грн, з яких: 99 999,00 грн - сума кредиту, 17 842,11 грн - проценти за користування кредитом та 73 800,00 грн - платежі за розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 500617012 від 12 вересня 2017 року, станом на 07 жовтня 2020 року загальна заборгованість за договором складає 88 613,34 грн, з яких заборгованість за кредитом - 22 912,93 грн, по відсотках - 0 грн, по комісії - 57 300,41 грн, по штрафам 8 400,00 грн, по пені - 0 грн. Відсотки за користування кредитом нараховувались за ставкою 10,99 %, комісія за обслуговування кредиту становила 2 050,00 грн щомісячно, також за прострочку платежів нараховувався штраф 400,00 грн за кожен випадок прострочки.
Позивач впродовж усього періоду, встановленого Угодою, включаючи вересень 2020 року, вносив грошові кошти на погашення суми заборгованості за кредитом, яка частково зараховувалась на сплату тіла кредиту, відсотків, комісії та штрафів.
З 23 грудня 2010 року ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Подружжя має трьох неповнолітніх дітей 2010, 2012 та 2014 року народження.
З 17 червня 2016 року по 21 червня 2016 року ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні ЛПЗ СімМед. В матеріалах справи також міститься консультативний висновок від 24 червня 2016 року без зазначення діагнозу.
Відповідно до висновку міжвідомчої онкологічної конференції від 23 липня
2019 року ОСОБА_3 встановлено власний діагноз. На підтвердження витрат на лікування дружини позивачем надано копії актів взаєморозрахунків з ТОВ "Медікс-рей Інтернешнл груп" щодо пацієнта ОСОБА_3 від
16 вересня 2019 року, від 10 жовтня 2019 року, від 31 жовтня 2019 року за періоди, починаючи з 01 липня 2019 року, копії змін і доповнень до договору добровільного медичного страхування № 001102/1, 001102/2 від 16 жовтня
2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позиція Верховного Суду
Щодо визнання несправедливими та недійсними умови кредитного договору про сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.