Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 495/9036/16-ц
провадження № 61-18973св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руніком Стройнівест",
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2019 року у складі судді Прийомової О. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від
16 листопада 2020 року, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ТОВ "Руніком Стройнівест", про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя, компенсації вартості невід`ємних поліпшень та поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу ОСОБА_2 уклав п`ять договорів купівлі-продажу майнових прав із ТОВ "Руніком Стройінвест" від 21 серпня 2013 року, а саме договір № Р7 120 купівлі-продажу майнових відносно квартири АДРЕСА_1 ; договір № Р7 121 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири АДРЕСА_2 ; договір № Р7 129 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири АДРЕСА_3 ; договір № Р7 132 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири АДРЕСА_4 ; договір № Р7 136 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири АДРЕСА_5 . Адреса зазначених квартир: АДРЕСА_6 . Будівельна адреса: АДРЕСА_7 .
Відповідно до банківських квитанцій, на підставі вказаних договорів, на рахунок ТОВ "Руніком Стройінвест" виплачено 1 109 504,00 грн.
З урахуванням презумпції рівності спільного майна подружжя, сума коштів, яка є еквівалентною частці позивача - 554 752,00 грн, а також інфляція та 3% річних, які становлять: 727 185, 78 грн інфляційних та 73 683,22 грн річних.
У вказаних квартирах ОСОБА_1 разом із відповідачем здійснили капітальний ремонт, згідно кошторису на загальну суму 500 000,00 грн, що є значним невід`ємним поліпшенням за рахунок спільних коштів подружжя.
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 липня 2011 року відповідач ОСОБА_2 володіє садовим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_8, загальною площею 247,5 кв. м.
Перебуваючи у шлюбі з нею ОСОБА_2 значно збільшив садовий будинок, побудувавши у 2016 році другий поверх з двох окремих кімнат з санвузлами та душем і балконом під здачу відпочивальникам. Другий поверх будували вони разом з відповідачем як подружжя, тому вартість самочинно збудованих будівель, з якої 1/2 частина належить їй за законом, має бути визнана за ОСОБА_1
ОСОБА_2 належить право користування торговими павільйонами на ТОВ "Промринок 7 кілометр": торгове місце № НОМЕР_2 на території ТП з АС № 1; торгове місце НОМЕР_3 на території ТП з АС №1; торгове місце НОМЕР_4 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_5 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_6 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_7 на території КП № 2 ТСК № 1; торгове місце № НОМЕР_8 на території КП № 2 ТСК № 1, що підтверджується договорами про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності. Зараз усі ці об`єкти комерційної нерухомості надаються у оренду та є об`єктами користування та розпорядження відповідача, тому вона має право власності на 1/2 частину цих об`єктів, у разі володіння ними ОСОБА_2 на праві приватної власності, або отримання 1/2 частини доходу від надання ОСОБА_2 в оренду/суборенду.
З урахуванням зміни предмета позову ОСОБА_1 просила суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини вартості самочинно збудованих будівель за адресою: АДРЕСА_8, загальною площею 247,5 кв. м
- визнати за нею право власності на 1/2 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_8, загальною площею 247,5 кв. м, як таке, що за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових затрат;
- визнати майнові права, набуті відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав укладених між ОСОБА_2 та ТОВ "Руніком Стройінвест" від 21 серпня 2013 року № Р7 120, № Р7 121, № Р7 129, № Р7 132, № 132, № Р7 136 - спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину загальної вартості оплати майнових прав відповідно до банківських квитанцій № 2748178 від 29 серпня 2013 року, № 2748683 від 30 серпня 2013 року; № 2751188 від 04 вересня
2013 року; № 2748681 від 30 серпня 2013 року; № 2747219 від 28 серпня
2013 року; № 2746592 від 27 серпня 2013 року; № 2746588 від 27 серпня
2013 року; № 2744280 від 21 серпня 2013 року; № 2751687 від 05 вересня
2013 року; № 2752641 від 06 вересня 2013 року у сумі 1 355 621,00 грн, з яких 554 752,00 грн сума 1/2 вартості майнових прав, 727 185,78 грн - інфляційні втрати та 73 683,22 грн 3 % річних;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини вартості ремонтних робіт в квартирах АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 у сумі 250 000,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини витрат на облаштування торгівельних павільйонів торгових місць контейнерів та ТОВ "Промринок", а саме: торгове місце № НОМЕР_2 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_9 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_10 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_5 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_11 на території ТП з АС № 1; торгове місце № НОМЕР_12 на території КП № 2 ТСК № 1; торгове місце № НОМЕР_8 на території КП № 2 ТСК № 1;
- стягнути з відповідача на її користь судові витрати за розгляд справи в суді.
У лютому 2019 року від ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на праві особистої власності належало наступне майно: котедж під № 5Б/93 за адресою: АДРЕСА_12, загальною площею 149,3 кв. м. Згідно договору купівлі-продажу від 17 вересня 2012 року ОСОБА_2 продав вказаний котедж за
1 010 857,00 грн.
Котедж під № 5Б/85, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, загальною площею 126,8 кв. м належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на котедж від 29 серпня 2011 року. Згідно договору купівлі-продажу від 31 травня 2013 року ОСОБА_2 продав вказаний котедж за 637 100,00 грн.
Квартира АДРЕСА_13, належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 1887 від 17 листопада 2008 року. Згідно договору купівлі-продажу від 12 лютого
2010 року ОСОБА_2 продав вказану квартиру за 17 002,00 грн.
Квартира АДРЕСА_14 належала ОСОБА_2 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 29 липня 2008 року. Згідно договору купівлі-продажу від 18 березня 2010 року ОСОБА_2 продав зазначену квартиру за 16 741,00 грн.
Згідно довідки про доходи пенсіонера від 20 червня 2017 року, за період з жовтня 2009 року по червень 2017 рік ОСОБА_2 отримав пенсію за вислугу років на загальну суму 139 095,30 грн.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_13, ОСОБА_2 з 24 березня 2008 року є фізичною особою-підприємцем та здійснює свою підприємницьку діяльність на території ТОВ "Промринок 7 кілометр".
Позивачем не доведено та жодним чином не встановлено придбання нерухомого та рухомого майна в період шлюбу за спільні кошти подружжя.
Тому просив суд визнати грошові кошти на загальну суму 1 010 857,00 грн на оплату договорів купівлі-продажу майнових прав від 21 серпня 2013 року за
№ № Р7 120, Р7 121, Р7 129, Р7 132, Р7 136 - об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
30 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання майнових прав, набутих відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав укладених між ОСОБА_2 та ТОВ "Руніком Стройінвест" від 21 серпня 2013 року № Р7 120, № Р7 121, № Р7 129, № Р7 132, № 132, № Р7 136 - спільним сумісним майном подружжя та стягнення з ОСОБА_2 компенсації 1/2 частини загальної вартості оплати майнових прав, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено, що договори майнових прав були укладені в інтересах сім`ї, оскільки жодних доказів того, що майно, одержане за цими договорами фактично використано для задоволення потреб сім`ї позивач не надала.
Уразі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Позивачем не доведено факту спільної участі подружжя у придбанні спірних майнових прав, витрачання для цього спільних коштів подружжя або спільної праці в набуті цього майна. Позивач вказувала, що вона займалась домашнім господарством саме за вказівкою чоловіка, а також приймала участь у торгівельній діяльності на проминку 7 км. Натомість, нею не надано жодного належного та об`єктивного доказу вказаного, не доведено, що ОСОБА_2 примушував свою дружину не працювати, жодного доказу підстав, які перешкоджали б їй працювати та заробляти своїми силами грошові кошти, так само як жодного доказу приймання участі у торгівельній діяльності та допомозі працею її чоловікові у проведенні підприємницької діяльності матеріали справи не містять.
Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних до цих правовідносин не застосовується.
ОСОБА_1 також не доведено проведення будь-яких ремонтних робіт у спірних квартирах АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_11, приймання її особистої участі у вказаних витратах.
Разом з тим суд погодився з доводами ОСОБА_1, викладеними у її відзиві на зустрічний позов, з приводу того, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між одержаними доходами з відчуження належних на праві особистої власності ОСОБА_2 котеджів та квартир та придбаними майновими правами на спірні квартири АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, жодних доказів, які підтверджують внесення грошей, отриманих за продаж котеджу та квартир на банківський рахунок та переведення їх з цього банківського рахунку на рахунок ТОВ "Руніком-Інвест" в якості придбання майнових прав позивачем за зустрічним позовом не надано.Суд враховує тривалість пройденого часу з моменту продажу котеджу та придбанням майнових прав.
Вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 по суті зводяться не до визнання особистою приватною власністю майнових прав за договорами купівлі-продажу майнових прав, а стосовно визнання самих коштів, які він вже витратив на їх придбання особистою приватною власністю, що не має за собою жодного правового підґрунтя.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився у повному обсязі, оскільки ні позивачем ОСОБА_1, ні її представником, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження підстав заявленого позову. Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги адвоката Борогана В. В. в інтересах ОСОБА_2 були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці її вимоги задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що незважаючи на застосування судом презумпції права спільного володіння майном та категоричну відмову визнання майнових прав особистою власністю ОСОБА_2 суд одночасно дійшов до висновку, що майнові права на квартири, набуті у шлюбі, не можуть визнаватись спільним майном подружжя. Вказаний висновок суду першої інстанції суперечить іншим висновкам, вказаним у цьому ж рішенні суду. Суд відступив від правового висновку Верховного Суду, викладених у чисельних постановах. Суд першої інстанції фактично не визначився із правовою природу майнових прав, укладених одним з подружжя в період шлюбу: не відніс їх до категорії ані спільної, ані особистої власності.
Первинним є договір купівлі-продажу майнових прав на квартири (які за договором купівлі-продажу лише мали бути побудовані разом із відповідним будинком), тому суду слід було дійти правового визначення - чи відносяться об`єкти купівлі - саме майнові права на момент їх придбання майном подружжя або особистою власністю відповідача.
Прив`язка до подальшого надання квартир в оренду із спірними правовідносинами незаконна, оскільки з`ясування чи відносяться майнові права до об`єктів спільної власності має здійснюватись на момент купівлі майнових прав. Крім того, позивач просить визнати спільною власністю подружжя майнові права, а не кошти, виручені за оренду квартир. Прибуток, отриманий ОСОБА_2 за орендою, згідно з статтею 63 СК України також входить до спільних прав подружжя. Під час придбання майнових прав на квартирі у шлюбі вірогідність їх використання з метою отримання прибутку було передбачено у договорах купівлі-продажу. Тобто комерційне значення може передбачати й здачу квартир у оренду, що ніяк не суперечить надання квартир в найм інтересам сім?ї. Зазначені договори укладались ОСОБА_2 саме як громадянином (фізичною особою), а не як фізичною особою-підприємцем, тому вказані договори укладені саме в інтересах сім?ї. Доказів перебування квартир в оренді відповідач не надав.
Предметом поділу виступають саме майнові права (їх вартість), а не самі квартири. Вказана правова позиція ґрунтується на правових висновках Верховного Суду - зокрема, у постанові від 20 березня 2019 року у справі
№ 734/2887/17.
Верховний Суд зробив правовий висновок, викладений у постанові від 26 грудня 2018 року по справі № 689/1206/16-ц, що: "режим спільної сумісної власності подружжя існує і тоді, коли один із подружжя не мав із поважної причини самостійного заробітку (доходу)".
Отже, сам факт набуття майна особистою працею одного із подружжя у період шлюбу не може бути підставою для визнання такого майна його особистою приватною власністю відповідно до статті 57 СК України.
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року по справі № 430/1281/14-ц зроблено правовий висновок про перевагу презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, перед необхідністю доведення позивачем наявності поважної причини неучасті у придбанні майна. Тобто вона не має доказувати свою участь у введені домашнього господарства з огляду на презумпцію права спільної власності подружжя, а відповідач не спростовує, а навпаки, підтверджує цю обставину.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації оплати їх вартості, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 734/2887/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 520/1740/15-ц, від 26 грудня 2018 року у справі № 689/1206/16-ц, від
15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18).
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні; клопотання представника ОСОБА_3 - Борогана В. В. про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу задоволено; продовжено Борогану В. В. строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24 січня 2022 року.
08 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 209/3085/20.
Ухвалами Верховного Суду від 17 серпня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі; відзив представника ОСОБА_3 - Борогана В. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 09 серпня 2012 року сторони зареєстрували шлюб.
21 серпня 2013 року між ТОВ "Руніком Строінвест" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7120. Предметом вказаного договору виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_18 .
Згідно пункту 3.1 Договору, в порядку, передбаченому дійсним договором, продавець зобов`язується побудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати покупцю майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ з передачею в натурі квартири після вводу об`єкта будівництва в експлуатацію за актом приймання-передачі, а покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість, обумовлену договором та прийняти квартиру /нежитлове приміщення/, характеристики якої вказані у пункті 4.1 договору.
Того ж дня між ТОВ "Руніком Строінвест" та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу майнових прав № Р7121, № Р7129, № Р7132, № Р7136, предметом якого виступали майнові права на квартири /нежитлові приміщення/ АДРЕСА_2 на 11 поверсі загальною площею 33,88 кв. м, № 129 на 11 поверсі загальною площею 35,86 кв. м, № 132 на 11 поверсі загальною площею 33,88 кв. м, № 136 на 12 поверсі загальною площею 35,86 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_6 .
Доказів, які підтверджують внесення грошей, отриманих за продаж належних на праві особистої власності ОСОБА_2 котеджів та квартир та придбаними майновими правами на спірні квартири АДРЕСА_9, АДРЕСА_1, АДРЕСА_15, АДРЕСА_17, на банківський рахунок та переведення їх з цього банківського рахунку на рахунок ТОВ "Руніком-Інвест" в якості придбання майнових прав позивачем за зустрічним позовом не надано.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).