ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9544/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивач - Салазський О.С.,
відповідач-1 - Перепелицін К.М.,
відповідач-2 - Наєв Д.С.,
третя особа-1 - Трохимчук В.С.,
третя особа-2 - Трохимчук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Кропивна Л.В., Барсук М.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 (суддя Котков О.В.)
у справі №910/9544/19
за позовом Малого приватного підприємства "Аквадон"
до 1) Київської міської ради; 2) Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: 1) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та збитків,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. У липні 2019 року Мале приватне підприємство "Аквадон" (далі - МПП "Аквадон") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 55114035,78 грн, у тому числі: 15159840,00 грн основного боргу, 4378494,00 грн 3% річних, 31172490,21 грн інфляційних втрат та 4403211,57 грн збитків.
2. Позовна заява мотивована безпідставним утриманням (збереженням) відповідачем суми боргу у складі спірної суми коштів, які підлягають поверненню позивачу, що зумовлено встановленням Верховним Судом у справі №910/4749/16 недійсності (нікчемності) правочину, а саме додаткової угоди від 25.12.2008 №3 (далі - Додаткова угода) до інвестиційного договору від 07.04.2009 №9 (далі - Інвестиційний договір) про реконструкцію нежилого будинку, за якими позивач сплатив ринкову вартість об`єкта за вказаними угодами в сумі 15159840,00 грн. Вимоги щодо 3% річних та інфляційних нарахувань мотивовані обов`язком сплати відповідних сум за весь період прострочення вказаного грошового зобов`язання з огляду на недійсність Додатковї угоди з моменту її укладення. Вимоги щодо суми збитків мотивовані фактичними безальтернативними витратами позивача на утримання ним нерухомості (набутої за нікчемним правочином) до моменту її повернення відповідачу-1.
3. У листопаді 2019 року позивач заявою уточнив позовні вимоги, змінивши кваліфікацію спірних сум повністю як збитки, завдані позивачу органом місцевого самоврядування, мотивуючи заяву позбавленням позивача права вимагати повернення сторін нікчемного правочину у первинний стан з тих підстав, що кошти за нікчемним правочином не належать відповідачу-1, оскільки були перераховані на рахунок комунального бюджету міста Києва, який не є рахунком відповідача-1.
4. У грудні 2019 року відповідач-2 подав заяву про застосування позовної давності та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 замінено первісного відповідача у справі - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на належного відповідача - Київську міську раду, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Київської міської ради №322/1532 від 24.06.2004 затверджено перелік нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підпадають під реконструкцію або реставрацію за залучені кошти. До переліку було включено нежилі приміщення площею 2575,80 кв.м по вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 у місті Києві (садиба).
7. Рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать територіальній громаді міста Києва, утвореної розпорядженням Київської міської державної адміністрації №699 від 27.04.2005, позивача визнано переможцем конкурсу із залучення інвестора для реконструкції будівлі по вулиці Сагайдачного, 20/2 (протокол №17 від 23.12.2005).
8. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №270 від 18.02.2006 затверджено (у тому числі) результати проведеного конкурсу та доручено Головному управлінню комунальної власності міста Києва укласти (у тому числі з позивачем) відповідний договір.
9. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та позивачем укладено Інвестиційний договір, яким врегульовано правовідносини сторін в частині здійснення інвестиційного проекту з реконструкції нежилого будинку по вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) у місті Києві.
10. Пунктом 4.1 Інвестиційного договору сторони визначили остаточний розподіл площ будівлі після реконструкції об`єкта: приміщення площею 3500 кв.м передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, решта приміщень - передається інвестору.
11. Рішенням Київської міської ради №95/95 від 28.08.2008 "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. А, на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва" (далі - Рішення) названі будівлі передано позивачу за умови сплати їх оціночної вартості.
12. Додатковою угодою до Інвестиційного договору його сторони погодили умови та момент набуття інвестором (позивачем) права власності на об`єкт інвестування - після сплати вартості з дати підписання акта приймання-передачі у власність.
13. Платіжними дорученнями №2 від 26.02.2009 та №1 від 15.10.2009 позивач загалом перерахував на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 15159840,00 грн вартості нерухомого майна.
14. Позивач та Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київжитлоспецексплуатація" 03.11.2009 підписали акт приймання-передачі у власність нежилих приміщень по вулиці Сагайдачного у місті Києві.
15. Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2009 видало позивачу свідоцтва серії САС №741870 та №741871, якими підтверджено право приватної власності позивача на передані будівлі.
16. У серпні 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Міністерства культури України та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення №95/95 від 28.08.2008 "Про передачу Малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва".
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №910/16562/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 20.05.2015, рішення визнано недійсним з мотивів його невідповідності порядку проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції нежилих будинків, встановленого Київською міською радою, та відсутності погодження рішення про відчуження майна відповідним органом охорони культурної спадщини.
18. У березні 2015 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до позивача про визнання права власності та витребування нерухомого майна.
19. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2015 у справі №910/6341/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.
20. У березні 2016 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до позивача та комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" про визнання недійсною Додаткової угоди до Інвестиційного договору.
21. Остаточним рішенням у справі №910/4749/16 Верховного Суду (постанова від 13.06.2018) підтверджено правильність висновків судів попередніх інстанцій про нікчемність Додаткової угоди до Інвестиційного договору, оскільки сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення при укладенні вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна; та зобов`язано позивача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нежитловий будинок площею 1979,80 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. А) та нежитловий будинок площею 500,80 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. Б) (далі - Об`єкт).
22. За правовим висновком в п. 23 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №910/4749/16 Додаткова угода є нікчемною, оскільки сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення при укладенні вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.
23. Відповідно до п. 54 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у ході розгляду справи №910/4749/16 та пов`язаної з нею справи - №910/16562/14, суди встановили: (1) рішення Київської міської ради №95/95 є недійсним з моменту прийняття; (2) Додаткова угода є нікчемною, оскільки прямо суперечить приписам закону (Цивільного кодексу України). Виходячи з наведених обставин, Верховним Судом щодо вимоги про повернення нерухомого майна застосовано правову конструкцію кондикційного позову.
24. За правовим висновком п. 50 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №910/4749/16 кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
25. Узагальнюючи викладене, Верховний Суд зазначив, що можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави (п. 52 постанови Верховного суду у справі №910/4749/16).
26. За висновком п. 55 постанови Верховного Суду у справі №910/4749/16: оскільки власник спірного нерухомого майна - Київська міська рада відчужила вказане майно на користь позивача на підставі власного незаконного рішення, а Додаткова угода, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, то відсутні правові підстави збереження спірного нерухомого майна за позивачем, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
27. Суди розглядали справу неодноразово.
28. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь МПП "Аквадон" 15159840,00 грн безпідставно утримуваних грошових коштів, 5726452,41 грн інфляційних нарахувань, 1365063,08 грн 3% річних та 295019,83 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
29. Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що оскільки підставою для відчуження нерухомого майна у місті Києві по вулиці Сагайдачного, 20/2 (літ. А) та (літ. Б) на користь позивача стало незаконне рішення Київської міської ради, а Додаткова угода, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, суд дійшов висновку, що у Київської міської ради виникло зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України повернути позивачу перераховані до місцевого бюджету міста Києва за Додатковою угодою грошові кошти за цей об`єкт.
30. При цьому, дійшовши висновку про поважність причин пропуску позивачем позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів в сумі 15159840,00 грн, суд задовольнив вказану вимогу у повному обсязі.
31. В свою чергу, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних були задоволені місцевим господарським судом частково, з урахуванням обмеження періоду їх нарахування останніми трьома роками, які передували подачі позову у цій справі.
32. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 змінено в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 в такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. Стягнути з Київської міської ради на користь МПП "Аквадон" 15159840,00 грн безпідставно утримуваних грошових коштів, 31080652,09 грн інфляційних втрат, 4377248,05 грн 3% річних та 617486,24 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовити".
33. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на неможливість пред`явлення позивачем позову про повернення коштів до встановлення в судовому порядку обставин нікчемності Додаткової угоди, на виконання якої такі кошти були сплачені, розгляд судами та задоволення вимог позивача у цій справі до визначених ним (первісно) відповідачів, з урахуванням невідкладного звернення до суду при новому розгляді із заявою про заміну неналежного відповідача, позивачем позовну давність пропущено з поважних причин.
34. Отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо необхідності захисту прав позивача шляхом стягнення з Київської міської ради 15159840,00 грн безпідставно утримуваних коштів.
35. Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були задоволені місцевим господарським судом частково, з урахуванням обмеження періоду їх нарахування останніми трьома роками, які передували подачі позову у справі, суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення вказаних вимог за визначений ним період, тобто не обмежуючись останніми трьома роками, які передували подачі позову, з огляду на наявність поважних причин пропуску позовної давності також щодо цих вимог, які мають похідний характер від заявленої основної вимоги.
36. Окрім наведеного, суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що позивачем у позовній заяві було визначено кінцевою датою нарахування 3% річних та інфляційних втрат 31.05.2019, тоді як місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, визначивши кінцевою датою періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат 18.07.2019 та задовольнивши вимоги за цей період.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
37. Київська міська рада (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського сулу м. Києва від 28.09.2021, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
38. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
39. Скаржник зазначає, що поза увагою судів обох інстанцій залишилося те, що подання позивачем до Господарського суду міста Києва 20.07.2021 заяви про заміну неналежного відповідача на належного відповідача свідчить про неповажність причин пропуску позивачем позовної давності. Господарські суди не врахували, що відповідачі протягом 2019-2021 років обґрунтовано наполягали, що належним відповідачем у цій категорії справ та за подібних обставин є орган місцевого самоврядування.
40. На думку скаржника, пред`явлення позову з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав (звернення з позовом до неналежного відповідача і відсутність в подальшому клопотань про заміну неналежного відповідача належним) не має наслідком переривання позовної давності.
41. При цьому скаржник з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44) зазначає, що саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
42. Також скаржник зазначає про те, що ухваливши оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, згідно з якими Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
43. Скаржник зауважує про невідповідність розрахунків, здійснених судом апеляційної інстанції щодо збільшення сум інфляційних втрат, 3% річних, судового збору, а також ігнорування судом апеляційної інстанції зазначених правових висновків, адже суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок сум інфляційних втрат, 3% річних (та відповідно судового збору) за період більший, ніж три роки, що передували зверненню до суду з відповідним позовом.
44. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів ст. 264 ЦК України у подібних правовідносинах, згідно з яким звернення з позовом до неналежного відповідача і відсутність в подальшому клопотань у строк, встановлений приписами ч. 1 ст. 257 ЦК України, про заміну неналежного відповідача належним, не свідчить про переривання строків позовної давності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
45. Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2021 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
46. Верховний Суд зауважує на тому, що Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві подало до Верховного Суду електронну копію відзиву на касаційну скаргу.
47. Так, на відзиві зазначено, що це паперова копія електронного документа і на останньому аркуші відзиву міститься печатка "згідно з оригіналом" та завірено цей відзив підписом працівника відділу діловодства "Шумило".
48. Відповідно до ч. 2 ст. 165 ГПК України відзив підписується відповідачем або його представником.
49. Враховуючи, що відзив поданий до Верховного Суду у паперовій копії електронного документа, він залишається без розгляду, оскільки він не містить власноручного підпису начальника Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві Полковніченко Надії.
50. МПП "Аквадон" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 - без змін.
51. Вирішуючи питання про прийняття відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає, що у ч. 4 ст. 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
52. Касаційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022, якою встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 11.08.2022.
53. МПП "Аквадон" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу 17.08.2022.
54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України залишає поданий МПП "Аквадон" відзив на касаційну скаргу без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
55. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
56. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, та нарахованих на цю суму інфляційних нарахувань та 3% річних.
57. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
58. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про поважність причин пропуску позивачем позовної давності як до вимог про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів в сумі 15159840,00 грн, так і нарахованих на цю суму інфляційних нарахувань та 3% річних.
59. Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.