ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/8773/18
адміністративне провадження № К/9901/35183/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Зайця Андрія Івановича про зобов`язання поновити на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (у складі: головуючого - судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
зобов`язати Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Зайця Андрія Івановича поновити ОСОБА_1 на посаді консула Генерального консульства України в Гамбурзі;
стягнути з Міністерства закордонних справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що його звільнення із займаної посади відбулося з порушенням положень Кодексу законів про працю України, Законів України "Про дипломатичну службу" та "Про державну службу", а твердження відповідачів про порушення позивачем присяги державного службовця не опирається на норми Закону та є бездоказовими.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що консульські посадові особи і консульські службовці, яких направлено в установленому порядку в довготермінове відрядження, є працівниками дипломатичної служби України, які користується всіма правами та виконують обов`язки, встановлені для державних службовців в Законі України "Про державну службу"; підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема є порушення Присяги державного службовця, за допущення якого застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення виключно за пропозицією Комісії, а дисциплінарне стягнення на державного службовця може накладатися не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, але не пізніше одного року після його вчинення.
5. Суд першої інстанції звертав увагу, що як свідчать матеріали дисциплінарної справи остання розпочата щодо позивача 14 травня 2018 року, з огляду на надходження листа Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018 та стосувалася публікацій ОСОБА_1 в мережі інтеренет, зокрема дописів на Facebook сторінці, які розміщувалися останнім починаючи з 2010 року, як про то вказано у висновку. А відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом дисциплінарного провадження щодо позивача є триваюче порушення, яке, в свою чергу виявлено МЗС України 14 травня 2018 року, за наслідком отримання листа Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018; МЗС України при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача не було порушено приписи частини 3 статті 65 та частини 5 статті 74 Закону №889-VII, оскільки останнє виявлено 14 травня 2018 року, а тому строк для застосування дисциплінарного стягнення має обчислюватися саме з дня виявлення дисциплінарного проступку, тобто з 14 травня 2018 року.
6. Також, матеріалами дисциплінарної справи підтверджено факт надання позивачем пояснень по суті дисциплінарного провадження, а твердження про обмеження його в доступі до матеріалів дисциплінарної справи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи; водночас, суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 в частині обмеження його участі на засіданні під час розгляду дисциплінарного провадження щодо нього Комісією, оскільки достатніх та належних доказів на підтвердження зазначеного ним не надано, а судом не встановлено.
7. Суд першої інстанції також зветав увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження факту членства позивача у профспілковому органі при Міністерстві закордонних справ України.
8. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не порушено порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
9. Окрім того, судом першої інстанції зверталась увага що, підставою для початку дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 став лист Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018, в якому повідомлялося про те, що в інтернеті опубліковано низку матеріалів щодо консула Генерального консульства України в ОСОБА_2, в яких його звинувачують в антисемітизмі, глорифікації фашизму та запереченні Голокосту; у поясненнях ОСОБА_1 від 13.05.2018 особисто підтвердив факт здійснення ним таких публікацій, які підготовлені ним власноруч (цит. "ІНФОРМАЦІЯ_5" ); в подальшому в поясненнях від 18.05.2018 позивач підтвердив свої попередні пояснення, надавши додаткову аргументацію своїм діям, що були предметом дослідження в ході службового розслідування (цит. ІНФОРМАЦІЯ_6 ); до того ж у вказаних поясненнях ОСОБА_1 не тільки вказав про розміщення ним відповідних публікацій у мережі Facebook, а й здійснив власноруч їх детальний аналіз, надаючи оцінку та пояснення щодо тих чи інших своїх дописів.
10. На думку суду першої інстанції, позивач, як офіційна особа, користуючись соціальними мережами, навіть висловлюючи свою приватну думку, повинен був пам`ятати, що він як державний службовець, який, в свою чергу є дипломатом - консулом Генерального консульства в Гамбурзі зобов`язаний підтримувати високу репутацію державної служби і держави в цілому, усвідомлювати, що його особиста позиція, кожен його вислів у інформаційному просторі можуть бути сприйняті як точка зору установи, в якій він працює, і в цілому, як позиція його держави; суд вважав, що позивач, висловлюючи свою ідеологічну позицію, не врахував етичний аспект поведінки державного службовця, який включає в себе не тільки сумлінне виконання службових обов`язків, а обов`язок зважати на свою високу відповідальність вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця.
11. Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, зумовили порушення ОСОБА_1 . Присяги держаного службовця, адже ним, як представником держави України в Гамбурзі висловлено свої ідеологічні погляди на історичні аспекти у взаємовідносинах з Німеччиною та іншими країнами, що мали своїм наслідком підрив іміджу держави України на міжнародній арені.
12. Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд першої інстанції дійшов висновків, що при прийнятті Міністерством закордонних справ України наказу від 31.05.2018 №934-ос "Про звільнення ОСОБА_1", відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а застосований вид дисциплінарного стягнення в розрізі положень Закону №889-VIII, Закону №2728-III, рішень Європейського суду з прав людини, Угоди, Правил етичної поведінки в повній мірі відповідає дисциплінарному проступку, що був допущений позивачем.
13. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства закордонних справ України № 934-ос від 31.05.2018 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено позивача на посаді консула Генерального консульства України в Гамбурзі з дня звільнення. Зобов`язано Міністерство закордонних справ України нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2018 року по дату фактичного поновлення на посаді.
14. Дане судове рішення обґрунтовувалось тим, що з матерів дисциплінарної справи та висновку дисциплінарної комісії вбачається, що про розміщення позивачем у мережі Fасеbоок матеріалів, що мають ознаки антисемітизму, ксенофобії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, шовінізму стало відомо з відео добірки розміщеної в мережі інтернет блогером ОСОБА_3 . Дана добірка набула широкого розголосу, є відкритою та загальнодоступно.
15. Суд апеляційної інстанції вказував, що вказаний відеоролик містить висновки та аналіз сторінки ОСОБА_1 у мережі Fасеbоок, із акцентами на певних уривках різних публікацій позивача без аналізу повного контексту матеріалу. Колегія суддів зазначала, що висновки дисциплінарної комісії зроблено виключно за результатом аналізу вказаного відеоролику та містить висновки аналогічні викладеним зазначеним автором відео добірки. Натомість, із наданих доказів вбачається, що дисциплінарною комісією не здійснювався аналіз безпосередньо сторінки позивача в мережі Fасеbоок, хоча доступ до неї позивачем пропонувався. Публікації та коментарі, розміщені позивачем у мережі, які, на переконання відповідача, містять ознаки антисемітизму, ксенофобії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, шовінізму та ін. в повному обсязі та в їх оригінальному (повному) варіанті не досліджувались і не аналізувались, натомість оцінку надано виключно уривкам висловлювань без врахування контексту їх застосування. Так само не надано оцінки і часовим рамкам, впродовж яких здійснювалися такі публікації (на твердження відповідачів з 2010 року) та їх питомій вазі стосовно загального обсягу та змісту контенту.
16. Надаючи оцінку вказаним твердженням дисциплінарної комісії та суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що фрагменти дописів позивача в мережі Fасеbоок не дають об`єктивних та переконливих підстав вважати, що останні містять ознаки розпалювання міжнаціональної ворожнечі чи негативного ставлення позивача до певних національностей. Більш того, сам факт застосування у висловлюваннях таких слів як "фашисти", "антифашисти", "жиди" та ін.. не може бути безперечним доказом розповсюдження позивачем інформації, що містить ознаки антисемітизму, ксенофобії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, шовінізму та ін..
17. Суд апеляційної інстанції також зазначав, що, враховуючи відсутність аналізу повних текстів публікацій позивача, а рівно і його коментарів та дописів до публікацій інших осіб, відповідачами не перевірено їх на предмет компіляції та перекручування змісту, що свідчить про неповне, необ`єктивне дисциплінарне провадження та передчасне рішення за його наслідками; відповідачами не доведено факту порушення позивачем присяги державного службовця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
18. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції у даній справі, Міністерства закордонних справ України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019.
19. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що дії ОСОБА_1 та його погляди несумісні з дипломатичною діяльністю та принципами державної служби; в сукупності їх слід кваліфікувати за пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" як порушення Присяги державного службовця, що передбачає дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (частина 5 статті 66 Закону України "Про державну службу"); недотримання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, нехтування відповідними правовими та етичними нормами призвело до порушення ним Присяги державного службовця.
20. Касатор звертає увагу, що судом апеляційної інстанції, в порушення норм КАС України, не було досліджено докази, що мають безпосереднє відношення до предмету доказування у вказаній справі та не зазначено, чому вказані докази суд не бере до уваги; натомість, Окружний адміністративний суд міста Києва здійснив належну оцінку усім доказам, наявним у справі.
21. Міністерство закордонних справ України в касаційній скарзі зазначає, що строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності рахується із 14 травня 2018 року, тобто коли суб`єкт призначення дізнався про наявність правопорушення; позивач свої публікації розміщував протягом доволі тривалого часу, починаючи з 2013 року, що є триваючим процесом, який не можна розділяти на окремі частини; така діяльність є єдиним нерозривним діянням, пов`язаним з безперервним здійсненням неправомірних дій протягом усього часу, що призвело до нанесення шкоди іміджу української дипломатичної служби та державі Україна в цілому.
22. Також касатор вказує, що позивачем не доведено, що номер телефону або е-mail і пароль користувача в соціальній мережі Facebook з ім`ям (логіном, ніком) " ОСОБА_4" було використано не ним, а іншою особою для входу до системи соціальної мережі Facebook та здійснення публікацій та коментарів; будь-яких відомостей щодо створення та використання фіктивної сторінки від імені позивача іншою особою не надано та не доведено, клопотань з вказаного приводу під час дисциплінарного та судового проваджень не заявлено.
23. Також, касатор зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково не було враховано аргументи відповідача про те, що позивач, навіть висловлюючи свою приватну думку, повинен був пам`ятати, що він як державний службовець, який, в свою чергу, є дипломатом, зобов`язаний підтримувати високу репутацію державної служби і держави в цілому, усвідомлювати, що його особиста позиція, кожен його вислів можуть бути сприйняті як точка зору установи, в якій він працює, і в цілому, як позиція його держави.
24. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість касаційної скарги Міністерства закордонних справ України, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
25. В обґрунтування відзиву позивачем зазначається про недоведеність відповідачами фактів порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця; відповідачами та судом першої інстанції не досліджувалась особиста сторінка позивача у соцмережі Facebook, а лише дослідили публікацію інтернет-видання " Українська правда", яке скопіювало і перепостило інформацію з відеохостингу YouTube, яка належить блогеру ОСОБА_5 тощо.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
26. Касаційна скарга Міністерства закордонних справ України до Верховного Суду надійшла 17 грудня 2019 року.
27. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі №826/8773/18.
28. Ухвалою судді Верховного Суду від 30.08.2022 дану адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29. Наказом Міністерства закордонних справ України від 12.10.2016 №2100-ос "Про переведення ОСОБА_6" ОСОБА_1 переведено 26 жовтня 2016 року з посади радника Відділу державного архіву МЗС України на посаду консула України в Гамбурзі на час довготермінового відрядження.
30. На підставі вказаного наказу, Генеральним консульством України в Гамбурзі видано наказ №80 від 26.10.2016 "Про переведення ОСОБА_6".
31. 14 травня 2018 року за вх. №36339 до Міністерства закордонних справ України надійшов лист Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018, в якому повідомлялося про те, що в інтернеті опубліковано низку матеріалів щодо консула Генерального консульства України в Гамбурзі ОСОБА_1, в яких його звинувачують в антисемітизмі, глорифікації фашизму та запереченні Голокосту.
32. Також Генеральне консульство України в Гамбурзі у зазначеному листі запропоновувало з метою уникнення критичної ситуації, яка, ймовірно, виникне у роботі установи з громадянами та відповідними місцевими органами, чутливістю зазначеного питання, а також з метою уникнення заподіяння шкоди іміджу нашої держави розглянути питання щодо проведення ретельного службового розслідування, за результатами якого прийняти відповідні кадрові рішення.
33. До листа Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018 долучено пояснювальну записку ОСОБА_1 від 13.05.2018.
34. Наказом Міністерства закордонних справ України від 14.05.2018 №215 "Про дисциплінарне провадження" відповідно до статей 68, 69, 71 Закону України "Про державну службу" і Положення про Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Міністерства закордонних справ України, затвердженого наказом МЗС від 20.07.2016 року, з метою перевірки інформації, викладеної в листі Генерального консульства України в Гамбурзі №61226/3-926-1580 від 13.05.2018 наказано, серед іншого, Дисциплінарній комісії у період з 14 по 31 травня 2018 року здійснити дисциплінарне провадження у формі службового розслідування стосовно консула Генерального консульства України в ОСОБА_2 .
35. Також, наказом Міністерства закордонних справ України від 14.05.2018 №839-ос "Про відкликання та відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_6" ОСОБА_1, консула Генерального консульства України в Гамбурзі, відкликано в Україну 16 травня 2018 року у зв`язку із завершенням довготермінового відрядження.
Пунктом 3 вказаного наказу на час здійснення дисциплінарного провадження відсторонено ОСОБА_1, консула Генерального консульства України в Гамбурзі, з 17 травня 2018 року від виконання посадових обов`язків.
36. Листом від 14.05.2018 №110/19-995-211 Міністерством закордонних справ України запропоновано позивачу надати Комісії докладні пояснення стосовно висунутих на його адресу звинувачень у антисемітизмі, запереченні Голокосту, злочинів нацистів на території України, зокрема у Бабиному Яру, у роки Другої Світової Війни, глорифікації фашизму, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі тощо, що з`явилися в інтернеті (відео блог ОСОБА_8 ) і пов`язані з дописами у соціальні мережі Facebook.
37. Крім того, запропоновано надати пояснення щодо висловлювань, які містяться на Facebook сторінці.
38. Позивачем надано відповідні пояснення, оформленні у вигляді заяви від 18.05.2018 року.
39. 24 травня 2018 року складено висновок за результатами службового розслідування, затвердженого Протоколом засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС від №15 від 24.05.2018, в якому вказано, що Комісія дійшла наступних висновків:
1) Дії ОСОБА_6 розцінюється як порушення Присяги державного службовця (недотримання під час своєї діяльності Конституції та інших законів України; невтілення в життя Основного Закону та інших актів законодавства; неповага до прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, а також честі держави; невиконання обов`язків щодо охорони прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, а також честі держави; невідповідність високому званню державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияви неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби.
2) Комісія не знайшла у поясненнях ОСОБА_6 та інших матеріалах службового провадження обставин, що пом`якшують його відповідальність.
3) Дії ОСОБА_6 та його погляди несумісні з дипломатичною діяльністю та принципам державної служби. В сукупності їх слід кваліфікувати за пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" як порушення Присяги державного службовця, що передбачає дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (частина 5 статі 66 Закону України "Про державну службу").
При цьому, Комісія виходила з того, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворюють факт порушення Присяги державного службовця. Тому, складаючи в липні 1994 року присягу, ОСОБА_9, як і кожний державний службовець, покладав на себе не тільки певні службові обов`язки, але й моральну відповідальність за їх виконання. Недотримання ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань, нехтування відповідними правовими та етичними нормами призвело до порушення ним Присяги державного службовця.
40. Позивачем подано заперечення щодо висновку Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС від №15 від 24.05.2018 та клопотання.
41. В подальшому, наказом Міністерства закордонних справ України від 31.05.2018 №934-ос "Про звільнення ОСОБА_6", ОСОБА_1, консула Генерального консульства України в Гамбурзі, якого наказом МЗС від 14.05.2018 №839-ос відкликано в Україну 16 травня 2018 року, звільнено із займаної посади 01 червня 2018 року за порушення Присяги державного службовця та припинено дипломатичну службу ОСОБА_6 на підставі пункту 1 частини 2 статті 65, пункту 4 частини 1 та 5 статті 66 Закону України "Про державну службу", статті 30, пункту 1 частини 2 статті 41 Закону України "Про дипломатичну службу", висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування, затвердженого Протоколом Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС від 24.05.2018 №15 (далі - Наказ №934-ос).
42. Крім того, встановлено, що у мережі інтернет містяться статті та фрагментальне копіювання у них дописів позивача у мережі Facebook, зокрема, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8;
ІНФОРМАЦІЯ_2
ІНФОРМАЦІЯ_3
ІНФОРМАЦІЯ_4
ІНФОРМАЦІЯ_9.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу III "Перегляд судових рішень".
44. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
45. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
46. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
48. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
49. Правові засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної служби, а також особливості правового статусу працівників дипломатичної служби України визначає Закон України "Про дипломатичну службу" від 20.09.2001 №2728-III (далі - Закон №2728-III).
50. Відносини, що виникають у зв`язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 2 Закону №2728-III).
51. Згідно зі статтею 1 Закону №2728-III дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
52. Дипломатичний працівник, в розумінні статі 1 Закону №2728-III, це державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг, а працівники дипломатичної служби - дипломатичні працівники та адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби.
53. Статтею 3 Закону №2728-III визначено, що основними принципами дипломатичної служби є: служіння Українському народові; відстоювання національних інтересів України; пріоритет прав і свобод людини та громадянина; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; професіоналізм, компетентність, ініціативність, об`єктивність, чесність, відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов`язків і додержання дисципліни.
54. Відповідно до приписів статті 4 Закону №2728-III основними завданнями дипломатичної служби, зокрема, є забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових, інших зв`язків з іншими державами, міжнародними організаціями; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера; здійснення інших завдань відповідно до законодавства України.
55. В свою чергу, основними функціями дипломатичної служби є, серед іншого, забезпечення підтримання дипломатичних зносин з іншими державами, представництво України у міжнародних організаціях та спеціальних місіях; використання переваг міжнародного спілкування для сприяння внутрішньому розвитку України, зміцненню її національної безпеки та позицій у світі; розповсюдження інформації про Україну за кордоном; організація на території України та за кордоном консульської роботи, забезпечення візової політики України, здійснення в межах своїх повноважень паспортного забезпечення; здійснення інших функцій відповідно до чинного законодавства України (ст. 5 Закону №2728-III).
56. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №2728-III систему органів дипломатичної служби складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України.
57. Статус, завдання та функції консульської установи України за кордоном визначаються цим Законом та Консульським статутом, який затверджується Президентом України (ч. 11 ст. 6 Закону №2728-III).
58. Указом Президента України від 02.04.1994 року №127/94 затверджено Консульський статут України (далі - Консульський статут).
59. Відповідно до статті 4 Консульського статуту керівництво консульськими установами здійснюється Міністерством закордонних справ України.
Загальне керівництво діяльністю консульської установи в державі перебування здійснюється відповідним дипломатичним представництвом України.
60. Статтею 10 Консульського статуту встановлено, що консульські посадові особи і консульські службовці, яких направлено в установленому порядку в довготермінове відрядження, є працівниками дипломатичної служби України.
61. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №2728-III дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу на дипломатичних посадах системи органів дипломатичної служби. Дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу також на відповідних посадах структурних підрозділів Адміністрації Президента України, що забезпечують здійснення Президентом України повноважень у зовнішньополітичній сфері, на відповідних посадах структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, що забезпечують представництво Голови Верховної Ради України і Прем`єр-міністра України у зносинах з органами влади інших держав та здійснення заходів з міжнародного співробітництва Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.
62. Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, встановлюються такі посади: консул (п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону №2728-III).
63. Кадри дипломатичної служби, в контексті приписів частини 2 статті 12 Закону №2728-III, складають: 1) працівники, які займають штатні дипломатичні посади на постійній основі; 2) працівники, які займають штатні адміністративно-технічні посади на постійній основі; 3) працівники, які займають штатні дипломатичні та адміністративно-технічні посади на визначений термін (контракт).
64. Статтею 13 Закону №2728-III передбачено, що призначення на інші дипломатичні посади та звільнення з цих посад здійснюються відповідно до законодавства.
65. Згідно зі статтею 29 Закону №2728-III працівник дипломатичної служби користується всіма правами, визначеними в Законі України "Про державну службу". Тимчасово, по 30 вересня 2017 року, працівникам дипломатичної служби (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період роботи пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження користуються привілеями та імунітетами, встановленими для працівників дипломатичної служби відповідно до норм міжнародного права.
66. Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження повинні поважати закони, правила і традиції країни перебування, здійснювати покладені на них завдання, гідно представляти Україну (ст. 30 Закону №2728-III).
67. Також, працівники дипломатичної служби виконують обов`язки, встановлені для державних службовців у Законі України "Про державну службу".
68. Так, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VII (далі - Закон №889-VIII) державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
69. В контексті статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
70. З аналізу наведеного слідує, що консульські посадові особи і консульські службовці, яких направлено в установленому порядку в довготермінове відрядження, є працівниками дипломатичної служби України, які користується всіма правами та виконують обов`язки, встановлені для державних службовців в Законі України "Про державну службу".