ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 560/4650/20
адміністративне провадження № К/9901/18783/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 (головуючий суддя Гонтарук В. М., судді: Курко О. П., Сушко О. О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення на суму податкового зобов`язання за платежем ʼʼтранспортний податок з фізичних осібʼʼ 6250,00 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, позов задовольнив.
Також Хмельницький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 17.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, здійснив розподіл судових витрат, а саме 3675,00 грн на оплату правничої допомоги адвоката.
29.03.2021 представник позивача, адвокат Бейлик М.Б., звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат, включити до судових витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 5625,00 грн та стягнути їх з відповідача на користь позивача.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2021 відмовив у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, а надані представником позивача документи не доводять факт їх понесення позивачем.
На цю ухвалу позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 5625,00 грн.
Правовою підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм статті 134 КАС України, статей 1, 23, 30, 44 Закону України ʼʼПро адвокатуру та адвокатську діяльністьʼʼ та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм.
Верховний Суд ухвалою від 08.07.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України ʼʼПро адвокатуру та адвокатську діяльністьʼʼ №5076-VI від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою, другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Пункти 1 - 4 цієї статті вимагають від суду сформувати свої судження, необхідні для вирішення спору по суті, а пункти 5 - 7 - судження, що безпосередньо не стосуються позовних вимог.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).