ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6459/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
відповідача - Сокуренко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (судді: Гаврилюк О. М. - головуючий, Ткаченко Б. О., Буравльов С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 (суддя Котков О. В.) у справі
за позовом Приватного підприємства "АРТ-СВІТ"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчук Олег Миколайович,
про визнання іпотеки такою, що припинена та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2021 року Приватне підприємство "АРТ-СВІТ" (далі - ПП "АРТ-СВІТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") про визнання іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 17.12.2007 (далі -договір іпотеки від 17.12.2007), посвідченого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком Олегом Миколайовичем (далі - приватний нотаріус) за реєстровим номером 3981, такою, що припинена; та зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження № 6246320).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок припинення зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 № МА-36-07 (далі - кредитна угода, кредитний договір від 17.12.2007) шляхом повного її виконання, зобов`язання за договором іпотеки від 17.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою, припинилося, отже, іпотека є такою, що припинена відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку". При цьому позивач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, стосовно дострокового погашення позичальником заборгованості перед АТ "КБ "ПриватБанк" за кредитною угодою від 17.12.2007.
1.2. Від АТ "КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на тому, що позивач не довів обставин повного виконання позичальником зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 та договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07; висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц не повинні сприйматися як обов`язкові для цієї справи, оскільки надані сторонами докази у справі повинні бути оцінені судом у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
1.3. АТ "КБ "ПриватБанк" подало до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 позов задоволено повністю.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що наявні правові підстави для припинення іпотеки, оскільки основне зобов`язання припинено у зв`язку з його виконанням боржником. При цьому, як зазначив суд, обставини дострокового погашення позичальником - ОСОБА_1 зобов`язань за кредитною угодою від 17.12.2007 є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позаяк такі обставини встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц.
Водночас суд зауважив на тому, що оскільки наявність обтяження іпотекою належного позивачеві на праві власності майна передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, то, окрім визнання іпотеки припиненою, наявні підстави для зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Поза тим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 391 Цивільного кодексу України, а отже, на позовні вимоги у цій справі позовна давність не поширюється.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у цій справі залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення заявленого позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. АТ "КБ "ПриватБанк", не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник стверджує про порушення судами норм матеріального права, а саме про неправильне застосування частини 1 статті 593, статей 598, 599 Цивільного кодексу України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку", незастосування статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, помилкове застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, порушення частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України; наголошує на неврахуванні умов спірної кредитної угоди та договорів про видачу траншів, а також інших об`єктивних обставин у справі та рішень в інших судових справах, що мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19 щодо застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно преюдиціальності обставин встановлених у іншій справі; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 361/7543/17 стосовно того, що ухвалення судового рішення про відмову у стягнення заборгованості не є підставою для припинення основного зобов`язання, а також у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 755/14287/18.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно поклали в основу судових рішень висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, оскільки у вказаній цивільній справі не вирішувався спір щодо стягнення заборгованості за договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07, а отже, висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях про припинення іпотеки є передчасними.
Крім того, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13.07.2011 у справі № 2-36/2011 за позовом ОСОБА_1 до банку про визнання недійсною кредитної угоди, договору застави, договору іпотеки, в якому суд встановив факт укладення договору про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07; отримання 18.01.2008 позичальником ОСОБА_1 нового траншу у сумі 100 000 доларів США; наявність невиконаних зобов`язань ОСОБА_1 перед банком за договором про видачу траншу від 17.01.2008 № МА-36/2-07.
3.2. Від ПП "АРТ-СВІТ" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 17.12.2007 між позивачем (іпотекодавцем) та відповідачем (іпотекодержателем) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна на забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, що випливають з кредитного договору від 17.12.2007.
Відповідно до пункту 7 вказаного договору іпотеки на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме нежитлові будівлі - гараж загальною площею 665,9 м2, будівлю агромайстерні загальною площею 1217,5 м2, котельню загальною площею 115,3 м2, склад ПММ загальною площею 15,0 м2, артсвердловину загальною площею 8,2 м2, водонапірну башту, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення предмету іпотеки - нежилі будівлі.
Попередні судові інстанції також зазначили, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк", наразі - АТ "КБ "ПриватБанк") задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2013 в нескасованій частині та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 залишено без змін.
Як зауважили господарські суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц встановлено факт дострокового погашення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2007 № МА-36-07, зокрема, 17.01.2008 і 18.01.2008 здійснено погашення кредиту та відсотків за кредитом саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07.
Так, зокрема, господарські суди попередніх інстанції наголосили, що в постанові від 04.09.2019 Великою Палатою Верховного Суду зазначено:
"Суди установили, що 17 грудня 2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" укладено із ОСОБА_1 кредитний договір № МА-36-07, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 14 грудня 2012 року (пункти 1.1, 1.2 договору).
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки № МА-36-07, а 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Акцент-Банк" - договір поруки № 167.
17 січня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про видачу траншу № МА-36/2-07, згідно з пунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитного договору № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року. Сума траншу - 100 000,00 доларів США.
18 січня 2008 року ОСОБА_1 достроково виконав зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 (т. 1, а. с. 172).".
"З матеріалів справи убачається, що 17 та 18 січня 2008 року ОСОБА_1 здійснено погашення кредиту та відсотків по кредиту саме згідно з кредитним договором, а не згідно з договором про видачу траншу № МА-36/2-07.
Доказів того, що кредит було видано в іншому, більшому розмірі і він залишився не погашеним, матеріали справи не містять, про що правильно зробили висновок суди на підставі принципу змагальності.
Враховуючи, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № МА-36-07, яка погашена позичальником достроково, Велика Плата Верховного Суду вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
Тому суди обґрунтовано задовольнили зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.".
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ПП "АРТ-СВІТ" заявлені до АТ "КБ "ПриватБанк" про визнання іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 17.12.2007, такою, що припинена, та зняття заборони відчуження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що позичальник достроково погасив заборгованість за кредитною угодою від 17.12.2007; отже, оскільки зобов`язання за кредитною угодою припинилося його належним виконанням, що, як вважав позивач, встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц, то додаткове зобов`язання за договором іпотеки від 17.12.2007, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за вказаною кредитною угодою, також слід вважати припиненим.
Зважаючи на встановлені судовим рішенням в іншій справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 202/32532/13-ц) обставини припинення основного зобов`язання, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для припинення іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання.
4.4. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
4.5. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
За приписами статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.