ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 912/2171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області
у складі судді Бестаченко О.Л.
від 12.05.2022 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Антонік С.Г., Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
від 15.06.2022
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 912/2171/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Приватного підприємства "Агроінвест-К"
про стягнення 64 705,33 грн.
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Агроінвест-К" про стягнення 31 082,60 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2018 у справі № 912/2171/18 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 30 857,91 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат, 1 762,00 грн судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 300,00 грн.
12 жовтня 2018 року на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі видано відповідний наказ.
19 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2022 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18. Визнано за період із 25.03.2020 по 23.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
03 травня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 100,00 грн.
2. Короткий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 у справі № 912/2171/18, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: присуджено до стягнення з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;
- надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 100,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат;
- зазначені в акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022 щодо надання адвокатських послуг таких як "здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця" фактично входить в підготовку щодо подання до суду скарги на бездіяльність державного виконавця з врахуванням господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та Фортечним відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницький Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро);
- такі дії як "організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 912/2171/18 безпосередньо скарги на бездіяльність державного виконавця, зазначені в акті здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022, є лише технічною роботою і не є правовою допомогою;
- з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Грищенко О.М. (під час розгляду в межах даної справи скарги на бездіяльність державного виконавця), вбачається, що засідання 29.04.2022 тривало 37 хвилин (без врахування часу на перебування суду у нарадчій кімнаті);
- з наведеного слідує, що кількість часу (фактично менше 1 години) перебування адвоката Грищенка О.М. в судовому засіданні (виходячи з його тривалості, а також з врахуванням того, що адвокат Грищенко О.М. фактично брав участь в такому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) не є значним, тому визначений розмір витрат на участь в судовому засіданні є явно завищеним та не відповідає критеріям співрозмірності;
- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокат Грищенко О.М. достатньо тривалий час представляє інтереси скаржника, а тому обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі. Підставою для подання скарги на бездіяльність державного виконавця стала бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18. Вказану скаргу, як і попередні скарги (на бездіяльність державних виконавців щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18), було підготовлено та підписано адвокатом Грищенком О.М. Отже правовідносини є типовими та не складними (не містять окремих нетипових обставин), а тому не представляли складності та затратності часу на підготування та написання зазначеної скарги;
- гонорар адвоката (у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення - повного задоволення скарги), на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт від 02.05.2022, в розмірі 2 000,00 грн не співмірний із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг;
- суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем, відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судовому засіданні, врахувавши заяву виконавчої служби про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з додатковою ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 8 100,00 грн, та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції позивач зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Вказує, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 06.11.2019 у справі № 127/27155/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/19, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає про те, що апеляційним господарським судом без належного правового дослідження та оцінки залишено подані позивачем докази у справі та наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд за його власною ініціативою. Центральним апеляційним господарським судом, за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" просить врахувати, що однією з підстав для звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати як зловживання процесуальним правом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Учасники даної справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
6. Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: