ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 420/21523/21
адміністративне провадження № К/990/11345/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 про повернення апеляційної скарги (cуддя-доповідач Шевчук О. А., судді: Бойко А. В., Федусик А. Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправною діяльності, визнання незаконними рішень,
У С Т А Н О В И В:
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху; наданим статтею 121 КАС України правом на продовження встановленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви також не скористався).
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2022 апеляційну скаргу позивача на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 КАС України, оскільки позивач не усунув недолік апеляційної скарги щодо сплати судового збору в установлений згідно з ухвалою апеляційного суду від 20.01.2022 строк, копія якої була отримана позивачем 03.02.2022.
Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій указує на порушення судом норм процесуального права та порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд.
Касаційна скарга, крім іншого, обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував норми статті 8 Конституції України, частини 1 статті 2 та статті 242 КАС України, розділів І, ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Позивач вважає, що ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 не має юридичної сили і судом нарочито створено перешкоду у доступі до правосуддя, оскільки судом апеляційної інстанції були використані недопустимі процесуальні витоки (джерела) під час апеляційного перегляду справи.
Відповідачі правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовим аспектом поняття доступу до правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однією із засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 294 КАС України такою ухвалою є повернення заяви позивачеві (заявникові).
Вимоги щодо форми, змісту апеляційної скарги та строк на апеляційне оскарження встановлені статтями 295, 296 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частиною другою статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У цій справі апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, крім іншого, встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам норми статті 296 КАС України, оскільки позивач, крім іншого, не сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2270,00 грн, а заявлений у клопотанні про відстрочення сплати судового збору довід про арешт рахунку не підтверджений доказами, інші докази на підтвердження обставин, що перешкоджають сплатити судовий збір, позивач також не надав.
Зазначені обставини стали підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та однією з підстав для залишення апеляційної скарги без руху згідно з ухвалою апеляційного суду від 20.01.2022. Цією ж ухвалою апеляційний суд витребував справу з суду першої інстанції та запропонував позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки апеляційної скарги впродовж десяти днів з дня її вручення.
Отримавши копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20.01.2022, станом на дату постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 21.02.2022 позивач не усунув недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
У зв`язку з наведеним апеляційний суд в ухвалі від 21.02.2022 дійшов висновку про те, що позовну заяву слід повернути позивачу. При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що на дату постановлення цієї ухвали жодних заяв чи клопотань від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.
У касаційній скарзі позивач підтверджує, що ухвалу суду від 20.01.2022 про залишення апеляційної скарги без руху отримав 03.02.2022. У матеріалах справи також є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу позивача 03.02.2022 (а.с. 78). Доводів щодо відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху (оспорювання законності ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022) позивач у касаційній скарзі не наводить. Натомість оскаржуючи ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022, позивач указує причини, з яких було не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до 10.02.2022, але про наявність яких суд апеляційної інстанції не був повідомлений.
Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до пункту 3 частини шостої цієї статті днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Отже, повертаючи позовну заяву, суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Міркування і твердження позивача у касаційній скарзі не спростовують правильності правових висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
У зв`язку з цим слід зазначити, що немає причин вважати, що судове рішення про повернення апеляційної скарги позивачу з наведених вище підстав є проявом обмеження права останньої на доступ до суду, оскільки це рішення було зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та змісту апеляційної скарги. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження їй доступу до суду.
У цьому висновку Верховний Суд звертається до позиці Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові 04.07.2022 у справі №990/22/22 (провадження №11-56заі22).
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо повернення позовної заяви з тих підстав, що незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позову без руху, позивачка не зазначила обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, та доказів, що підтверджують вказані обставини, а також не аргументувала, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки третіх осіб, яких вона просила залучити до участі у справі, це не змінює підхід до застосування положень норми статті 169 КАС України та передбачених нею наслідків, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.