ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 760/12670/21
адміністративне провадження № К/9901/46061/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А. А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №760/12670/21 за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної у м. Києві ради про визнання протиправними дії та визнання протиправним і скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва, як адміністративного суду з позовом до Солом`янської районної у м. Києві ради (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо видачі свідоцтва на право власності територіальної громади Солом`янського району міста Києва на підвальне приміщення будинку по Повітрофлотському проспекту 21/2 у м. Києві та скасувати рішення Солом`янської районної у м. Києві ради від 19.06.2002 №15 в частині приватизації підвального приміщення будинку по Повітрофлотському проспекту 21/2 (об`єкт №6)
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2021, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено позивачеві, що розгляд цього спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини склалися у зв`язку із діями відповідача щодо прийняття рішення в частині приватизації підвального приміщення будинку по Повітрофлотському проспекту 21/2 у м. Києві, тому дійшли висновку, що цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у цьому випадку позивач звернувся до суду за захистом порушеного цивільного права. Окрім того, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені зокрема у постановах: від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем, подано касаційну скаргу ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, зокрема положення статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до неправильних висновків про відсутність публічно-правового спору між сторонами у цій справі. Також вказує про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15 з огляду на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними. З огляду на викладене, заявник наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що предмет розгляду в цій справі не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний із захистом цивільних (житлових) прав.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що правовідносини, які склалися у цій справі мають приватноправовий характер, оскільки спір обумовлений порушенням саме приватного, а не публічного права та інтересу позивача тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З доводів та вимог касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення судами норм процесуального права (статей 2, 4, 19 КАС України), а саме, щодо відмови суду розглядати справу №320/10329/20 в порядку адміністративного судочинства.
Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження у справі, виходячи із того, що спір у цій справі повинен бути вирішений у порядку цивільного судочинства. Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди попередніх інстанцій посилалися на статті 2, 4, 19, 171 КАС України, статтю 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 19 ЦПК України.
При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що правовідносини у цій справі пов`язані із поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, тому такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень, тобто відповідача.
Надаючи оцінку вказаним висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне заначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність конкретно визначеного майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.