ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6061/18
адміністративне провадження № К/9901/42260/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 (суддя Костенко Д.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 (судді: Костюк Л.О. (головуючий). Бужак Н.П., Кузьмишина О.М.) у справі №826/6061/18 за позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Офісу великих платників податків ДФС до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Сумській області про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Офісу великих платників податків ДФС (далі - позивач, Прокуратура) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач, Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС у Сумській області про стягнення з банківських рахунків відповідача та за рахунок належної йому готівки податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) в сумі 12251772,37 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 12251772,37 грн, який виник у зв`язку з несплатою Товариством узгодженого податкового зобов`язання за жовтень 2016 року з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованого позивачем у розрахунках №№2, 5, 6, 9, 10, 14 до звітної податкової декларації за жовтень 2016 року від 15.11.2016.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021, позов задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", відкритих у банківських установах, та за рахунок готівки Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кошти у сумі 12 251 772, 37 грн у рахунок погашення податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за жовтень 2016 року.
4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 12251772,37 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком та даними з інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за листопад, грудень 2016 року, і такий борг в добровільному порядку ним не сплачений, а позивач дотримався процедури її стягнення, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Також суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях щодо адміністративної правосуб`єктності позивача зазначили, що наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з даним позовом для захисту інтересів держави судом було перевірено і детально описано в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий борг у розмірі 12 251 772,37 грн виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання за жовтень 2016 року з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, задекларованого позивачем у розрахунках №№2, 5, 6, 9, 10, 14 до звітної податкової декларації №62 за жовтень 2016 року від 15.11.2016 (т. 1 а.с. 14-27), що підтверджується довідкою-розрахунком Охтирської об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Сумській області від 21.03.2018 (т. 1 а.с. 13), даними з інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за листопад, грудень 2016 року (т. 1 а.с. 28-31).
Також встановлено, що Охтирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Сумській області було сформовано і вручено відповідачу 05.09.2014 податкову вимогу від 31.08.2014 №13-25 про наявність і необхідність погашення податкового боргу у суму 161751925,42 грн, що підтверджується копіями корінця податкової вимоги і поштового повідомлення про вручення №4270400588556.
Так, після направлення податкової вимоги від 31.08.2014 №13-25 розмір податкового боргу відповідача не переривався і збільшився, зокрема, згідно інтегрованої картки платника з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на кінець 2016 року борг відповідача складав 472487342,62 грн, на кінець 2018 року - 238068662,90 грн (т. 1 а.с. 137-141).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Охтирська місцева прокуратура Сумської області з 01.01.2017 позбавлена права на звернення до суду щодо стягнення податкового боргу, тобто на думку Товариства, звернення до суду відбулося за відсутності у вказаного органу адміністративної процесуальної дієздатності, що є порушенням статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (надалі - Закон), частини третьої та четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Прокуратура, звертаючись до суду з позовною заявою, не виконала обов`язку щодо дотримання процедури та доведення бездіяльності компетентного органу, не було надано жодного доказу неналежного захисту інтересів держави податковим органом, як і не надано доказів звернення відповідно до визначеної Законом процедури до останнього з вимогою здійснити належний захист інтересів держави, проте суд апеляційної інстанції взагалі залишив поза увагою зазначені посилання позивача, не дослідив та не встановив причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, не врахував відсутність доказів в матеріалах справи які б свідчили про наявність підстав у Прокуратури для представництва інтересів держави. Судом апеляційної інстанції також не враховано висновку Верховного Суду викладеного у постановах від 06.11.2019 у справі № 640/4747/19, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.
Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував факт погашення Товариством податкового боргу в сумі 12 251 772,37 грн та не надав належної правової оцінки тому, що позивач після повного погашення боргу мав подати до апеляційного суду заяву про відмову від позову, що було б підставою для визнання нечинним рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. У зв`язку з вказаним, на переконання Товариства, суд апеляційної інстанції повинен був вжити ефективних заходів процесуального захисту відповідача й належним чином відреагувати на недобросовісне використання позивачем своїх процесуальних прав, у зв`язку з чим на підставі статті 314 Кодексу адміністративного судочинства України постановити ухвалу, якою одночасно визнати нечинним рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
9. Охтирська окружна прокуратура Сумської області подала відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги та вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021- без змін.
Доводи про правомірність рішень судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що на дату прийняття рішення судом першої інстанції відповідач мав заборгованість зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу), а тому були наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з Товариства суми податкового боргу. Відповідач помилково вважає, що залишення судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції без змін, яке було фактично виконано Товариством 10.12.2020 шляхом сплати стягнутої заборгованості, не є свідченням незаконності постанови суду апеляційної інстанції чи порушення судом норм процесуального права, оскільки сплата боргу відбулась вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Безпідставними є і посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 314 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не заявлялось клопотання про відмову від позову.
Щодо покликань відповідача про те, що Прокуратура, звертаючись до суду з позовною заявою, не виконала обов`язку щодо дотримання процедури та доведення наявності в неї підстав для звернення до суду з цим позовом, а суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання такої процедури, слід зазначити, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах були належним чином обґрунтовані та перевірені судом першої інстанції при відкритті провадження у справі та підтверджені судом апеляційної інстанції.
10. Головним управлінням ДФС у Сумській області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача) також подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано про те, що на момент подання позовної заяви у цій справі та ухвалення рішення судом першої інстанції за відповідачем рахувався податковий борг у сумі 12 251 772,37 грн з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за жовтень 2016 року, а тому рішення суду про задоволення позовних вимог та стягнення такої заборгованості є правомірним та обґрунтованим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).