ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 200/11408/19-а
адміністративне провадження № К/9901/13183/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 (головуючий суддя Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Гаврищука Т.Г., Блохіна А.А.)
у справі № 200/11408/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
про визнання відмови непрямою дискримінацією, визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради з прав людини, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати непрямою дискримінацією викладену в листі від 06.09.2019 №3943/12/01-2019 відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області в зарахуванні до пільгового стажу позивача часу його роботи в Державному бюро розслідувань;
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо підготовки, оформлення та подання до Пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготувати оформити та подати до Пенсійного органу документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020, яке було залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.1995 на підставі наказу ДІВС МВС України № 172ок від 03.08.1995, позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
5. 06.11.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 377о/с від 03.11.2015.
6. 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції (наказ №1 о/с від 07.11.2015).
7. 24.06.2019 ОСОБА_1 звільнений із Національної поліції за власним бажанням.
8. 25.06.2019 позивач призначений на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
9. 07.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області про призначення пенсії за вислугу років, внаслідок чого 15.08.2019 отримав листа від 15.08.2019 № 4309-0-01, в якому було наголошено про необхідність звернутися до кадрової служби відповідного Міністерства за останнім місцем проходження служби.
10. 16.08.2019 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області з заявою про підготування, подання, оформлення (здійснення розрахунку вислуги років) документів для призначення пенсії за вислугою років, а саме з 15 серпня 2019 року.
11. Відповідач листом від 06.09.2019 № 3943/12/01-2019 вказав на відсутність підстав для направлення до ГУ ПФУ в Донецькій області матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугою років.
12. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не підготовці, оформленні та поданні до Пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стаж роботи в ДБР відноситься до служби в правоохоронних органах, а отже відноситься до стажу роботи в органах внутрішніх справ, проте у позивача було відсутнє право на призначення пенсії за п "а" ст. 12 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262) у зв`язку із тим, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії не звільнився із служби в ДБР.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
14. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Наголошує, що суди не звернули увагу на те, що:
- станом на день подання заяви до Пенсійного органу та звернення до ГУНП в Донецькій області він вже був звільнений з військової служби, а в ДБР працював у якості державного службовця (з прийняттям присяги, присвоєнням рангу);
- після звільнення з Національної поліції у позивача вже був наявним стаж, визначений статтею 12 Закону №2262 як умова для набуття права на призначення пенсії;
- стаж в ДБР теж має враховуватись до стажу роботи позивача у правоохоронних органах.
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наполягає, що у ГУНП в Донецькій області не було підстав подавати до Пенсійного органу документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин у нього була відсутня визначена законом календарна вислуга і він не відповідав іншим критеріям, які визначені ст. 12 Закону №2262.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступних висновків.
17. Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 Закону № 2262, а саме пенсія за вислугу років призначається:
п. "а" - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби та мають календарну вислугу років згідно шкали, зазначеній в цієї статті (зокрема, в цьому випадку звільнені з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше);
п. "б" - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
18. Тобто, позивач у справі станом на час виникнення спірних правовідносин (серпень 2019 року) міг претендувати на отримання пенсії за наявності у нього однієї з двох умов:
- 24 роки календарної вислуги і відсутність факту перебування на військові службі;
- вік 45 років і страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, і відсутність факту перебування на військові службі.
19. Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин позивач 45-річного віку не досяг, він претендував на призначення пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону № 2262, про що вказував у своїх заявах до відповідача та у позовній заяві.