У Х В А Л А
29 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/550/19
Провадження № 11-93заі22
Суддя Великої Палати Верховного СудуПрокопенко О.Б.,перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на роботі на посаді судді,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 17 вересня 2019 року № 2484/0/15-19 про звільнення його з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області та поновити його на роботі на посаді судді Зачепилівського районного суду Харківської області.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 3 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 296 КАС в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловлює свою незгоду із оскарженим судовим рішенням, не конкретизуючи, у чому саме полягали порушення норм процесуального права та яким чином вони вплинули на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду, і чому ці порушення можуть бути підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції.
Крім того, пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак ОСОБА_1 не додав цього документа. Водночас ОСОБА_1 зазначає, що, на його думку, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за розгляд справи про поновлення на роботі.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 17 вересня 2019 року
№ 2484/0/15-19 про звільнення його з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, то у розумінні зазначеної норми Закону скаржник не звільнений від сплати судового збору.
Отже, подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій справі є об`єктом справляння судового збору.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підставі підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.