Постанова
Іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 352/1394/20
провадження № 61-15447св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак Ольга Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2020 року в складі судді Гриньків Д. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" (далі - ТОВ "Компанія "Рона"), приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О. І. про визнання договору іпотеки припиненим та дій неправомірними.
Позов мотивований тим, що 17 вересня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Компанія "Рона" укладений генеральний кредитний договір № 06.201-72/025 про здійснення кредитування.
Того ж дня в забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" укладений іпотечний договір, предметом якого є комплекс СТО, загальною площею 1 684,5 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що іпотечний договір від 17 вересня 2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а приватний нотаріус допустила порушення при його посвідченні, ОСОБА_1 просив:
- визнати іпотечний договір від 17 вересня 2014 року, укладений між ним та ПАТ "Укрсоцбанк", посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О. І., зі всіма змінами та доповненнями припиненим;
- визнати дії приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О. І. щодо невключення в іпотечний договір від 17 вересня 2014 року інформації про зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що предметом позову є визнання припиненим іпотечного договору, укладеного між позивачем як фізичною-особою підприємцем та банком щодо передання в іпотеку комерційного нерухомого майна на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між юридичними особами, тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарського суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження у справі, оскільки суб`єктами основного зобов`язання на забезпечення виконання умов якого укладений іпотечний договір від 17 вересня 2014 року, є юридичні особи: ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Компанія "Рона", у зв`язку з чим вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Позовні вимоги, заявлені до нотаріуса щодо неправомірності його дій під час укладення оспорюваного іпотечного договору, також стосуються питання про захист права, що виникли в цих господарським правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивач звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
Оскільки одним з відповідачів є приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О. І., то спір відноситься до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги.
У серпні 2021 року надійшла заява ОСОБА_1 про підтвердження повернення касаційної скарги.
У червні 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 про повернення заяв про відкликання (повернення) касаційної скарги та прийняття рішення по суті касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 352/1547/18.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
До юрисдикції господарських судів належать спори щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.