Постанова
Іменем України
30 серпня 2022року
м. Київ
справа № 234/11122/18
провадження № 61-1644св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйова Світлана Семенівна, приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Стародубцева Людмила Володимирівна, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року в складі судді Демидової В. К. та постанову Донецького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулая до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою С. С. 07 грудня 2017 року.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її невістка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
04 березня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюковою Н. С., на її ім`я.
26 лютого 2018 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак виявилось, що її невістка за життя склала заповіт, яким заповідала усе майно відповідачці ОСОБА_2 .
Вказаний заповіт порушує її права як спадкоємця. За станом здоров`я ОСОБА_4 потребувала постійного нагляду. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний син ОСОБА_4 - ОСОБА_5, після чого ОСОБА_4 втратила інтерес до життя, і стан її здоров`я значно погіршився. З кінця листопада 2017 року в неї погіршилася пам`ять та почались проблеми з серцем.
У період з листопада 2017 року до кінця січня 2018 року ОСОБА_4 проживала у неї в квартирі, вона доглядала за нею, готувала їжу, прибирала, сплачувала за житлово-комунальні послуги.
У січні 2018 року ОСОБА_4 потрапила у лікарню з діагнозом "атеросклеротичний кардіосклероз", де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона сплачувала за послуги ритуальної служби, організовувала поховання на цвинтарі, влаштувала поминальний обід.
Вважає, що заповіт, складений на ім`я відповідача є недійсним, оскільки померла ОСОБА_4 на час його складання за станом здоров`я не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 на момент складання оспорюваного заповіту 07 грудня 2017 року не страждала хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством та за психічним станом могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Оскільки волевиявлення померлої ОСОБА_4 під час складання заповіту 07 грудня 2017 року було вільним і відповідало її волі, відсутні підстави для визнання його недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року і постанову Донецького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що ОСОБА_4 на момент складання оспорюваного заповіту за станом здоров`я не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Суд безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про допит свідків в повному обсязі та допитав лише трьох осіб з восьми. При проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи не були враховані надані нею та онукою померлої пояснення, які достеменно підтверджують психічне захворювання ОСОБА_4 .
У висновку експерта судово-психіатричної експертизи № 59 від 21 квітня 2020 року не було враховано останній діагноз померлої - дисциркуляторна енцефалопатія. Вказана хвороба є прогресуючим хронічним захворюванням головного мозку. Зазначена обставина свідчить про необґрунтованість вказаного висновку, відтак суди безпідставно відмовили у задоволенні її клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Краматорського міського суду Донецької області.
30 березня 2021 року справа № 234/11122/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 березня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Краматорської державної нотаріальної контори Костюковою Н. С., яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом чи за заповітом матиме право, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
07 грудня 2017 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Стародубцевою Л. В., яким все своє майно де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом чи за заповітом матиме право, заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 59 від 21 квітня 2020 року ОСОБА_4 на момент складання заповіту 07 грудня 2017 року не страждала хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, слабоумством, за психічним станом могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.